Т.в.о. голови ДБР Ірина Венедіктова вважає за необхідне скасувати закон, що забороняє переслідування учасників Майдану. Цим влада започаткує перегляд всіх законів і постанов, прийнятих в перші місяці після Революції гідності.
“Венедіктова вважає” – напевно, не зовсім точне формулювання. Так вважають Андрій Портнов і Олена Лукаш, а тимчасово виконуюча обов’язки директора Держбюро розслідувань просто на їхньому боці. Нагадаємо, соратники Віктора Януковича, які помітно активізувалися після приходу до влади Володимира Зеленського, нещодавно звернулися до народних депутатів з пропозицією зареєструвати законопроект їх авторства “про скасування закону про амністію учасників масових заворушень 2014 року”. І буквально через три дні Венедіктова в інтерв’ю “Лівому берегу” заявила, що закон про амністію активістів Майдану “перешкоджає об’єктивно розслідувати вбивства правоохоронців”. “Якщо ми хочемо справедливого і чесного розслідування, то цей закон потрібно скасувати”, – підкреслила вона.
Нагадаємо, закон “Про недопущення переслідування і покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань…” Верховна Рада ухвалила 21 лютого 2014 року. Ним, серед іншого, накладено заборону на збір, реєстрацію, накопичення, зберігання, адаптування, зміну, поновлення, використання і поширення персональних даних осіб, які були учасниками масових акцій протесту, отриманих в зв’язку з участю цих осіб в акціях протесту. Ці персональні дані підлягають знищенню в установленому законодавством порядку, зазначено в законі. Тобто на сьогоднішній день їх вже не повинно бути. Звідси питання: яким чином скасування цього закону посприяє слідчим ДБР? Однак, судячи з нещодавно опублікованими матеріалами про так звану “групу Парасюка” – людей, яких підозрюють у стрілянині по міліціонерах 20 лютого 2014-го – документи, зібрані слідством раніше, вільно гуляють по руках. І саме фрагмент з величезного масиву справ Майдану, що стосується загибелі силовиків вранці 20 лютого, ДБР, ймовірно, планує зробити ключовим елементом розслідування.
Ідеологічно це обставлять наступним чином. Під гаслом “нам потрібна правда, адже загинули українці, незалежно від того, з якого боку барикад вони стояли” слідство сконцентрується на подіях в найстрашніший день Революції, в результаті чого під суд відправлять “вбивць” міліціонерів. Але це ще не все – для ілюзії справедливості також необхідно засудити “беркутівців”, які стріляли в протестуючих. Венедіктова наполягає: парламент повинен прийняти закон про заочне засудження. Тобто злочинців, які розстрілювали учасників Революції, зможуть засудженити заочно, оскільки більшість з них втекла до Росії відразу після Майдану, а тих, хто не встигли, недавно обміняли. В результаті у в’язниці ризикують опинитися тільки “майданівці”. Але суспільству розкажуть, що нарешті всі були покарані і це величезний крок до національного примирення.
Читайте по темі: Справи Майдану: ДБР хоче зміни у законодавстві для покарання вбивць, але не каже які
Чи опиняться на лаві підсудних винні в побитті студентів, в жорсткому розгоні протестів на Банковій 1 грудня, у вбивствах і нанесенні каліцтв 22 січня, 18 і 19 лютого, в злочинах, скоєних в регіонах? У своєму зверненні до шостих роковин закінчення Майдану Венедіктова назвала кількість загиблих цивільних осіб – 78. У цій цифрі відповідь: розслідування просто звузять в кращому випадку до трьох днів в лютому, а в гіршому – зупиняться конкретно на подіях 20 лютого 2014-го. Але чи обмежиться все тільки переписуванням історії Майдану?
У російській гібридної парадигмі ніякої Революції гідності не було, а був державний переворот, в результаті якого владу захопила “київська хунта”. Вона і почала “громадянський конфлікт” на Донбасі, який переріс в кровопролитну війну. Як тут не згадати передвиборчу кампанію в Україні річної давнини, коли кандидати в президенти ніби під копірку повторювали мантри про винуватість в анексії Криму та війні на Донбасі тих, хто прийшов до влади “на крові Майдану”. Але, хоча зміна влади в країні відбулася, сценарій визнання офіційним Києвом “злочинів хунти” залишається неможливим (поки). Для того, щоб він почав реалізовуватися, треба організувати ревізію рішень Верховної Ради і уряду в перші місяці після Майдану. Те, про що говорить Венедіктова з приводу закону про амністію учасників протестів, перший крок до подібної ревізії.
Читайте по темі: 45,5% українців вважають події на Майдані Революцією Гідності, 23% – “антидержавним переворотом”, – опитування
Нагадаємо, крім цього закону в лютому 2014-го в парламенті був прийнятий цілий ряд рішень, які зараз теж можуть бути переглянуті. 21 лютого, наприклад, декриміналізували статтю, за якою була засуджена Юлія Тимошенко. 22 лютого Олександр Турчинов був обраний спікером парламенту замість “регіонала” Володимира Рибака. У зв’язку з втечею Януковича, глава ВР став в.о. президента до президентських виборів. Самого ж втікача депутати усунули з посади. А 27 лютого Рада прийняла закон, що дозволив вийти з в’язниці 26 політичним в’язням, серед яких були Андрій Білецький, Ігор Мосійчук, батько і син Павличенки…
Тобто, якщо влада встала на шлях перегляду постмайданних рішень, то на цьому шляху ДБР може, наприклад, порушити справу “про здачу Криму” – не анексії його Росією, а саме “здачі”, “про здачу Донбасу”, “про незаконні дострокові президентські вибори 2014 року” і так далі. Чи не в цьому кінцева мета політики національного примирення? Ідеологічно переформатувати історію країни від Майдану до обрання Зеленського президентом. Кримінальними справами, гуманітарною політикою – без різниці як, аби не так, як на хвилі Революції Гідності.
Читайте по темі: Тінь реваншу. Як затягнене слідство і безкарність дозволили підняти голови противникам Майдану
