У четвер Верховна Рада повинна прийняти в першому читанні закон про референдум, внесений президентом.
Документ вже викликав вкрай суперечливі відгуки як в політичних колах, так і в експертному середовищі. Головним чином щодо питання, навіщо його приймають і що саме хочуть винести на референдум.
За що можна голосувати
Сам законопроект був оприлюднений ще на початку березня. У тому варіанті, в якому він внесений у Раду зараз, є деякі правки в порівнянні з початковою версією, але суть залишилася колишньою.Як записано в законі, предметом референдуму може бути:
1. Затвердження вже прийнятого 2/3 депутатів Ради закону щодо внесення змін до розділів I, III, XIII Конституції України (в першому розділі йдеться про загальні принципи, включаючи державну мову і розміщення іноземних військових баз, в третьому – йдеться про вибори і сам референдум, а XIII розділ стосується внесення змін до Конституції). Його оголошує президент України.
2. Питання загальнодержавного значення. При цьому, в разі їх затвердження на референдумі, вони стають обов’язковими до виконання держорганами.3. Питання про зміну території України. Цей тип референдуму запускається Верховною Радою.
4. Питання про припинення дії закону України або окремих його положень, в тому числі і за народною ініціативою.
При цьому в законопроекті взагалі не згадується можливість проведення місцевих референдумів. Як кажуть його розробники, їх пропишуть в окремому законі.
У законопроєкті не прописано право народу голосувати не тільки за скасування вже прийнятих законів, а й ініціювати свої. Хоча, згідно з двома рішеннями Конституційного суду 2005 і 2008 років, народ має право на референдумі прийняти нову Конституцію і нові закони.При цьому експерти-юристи звертають увагу, що в президентському проєкті збереглося відсилання до норми про те, що на референдумі можуть прийматися закони. Але, швидше за все, його просто через недогляд забули прибрати.
Про що саме йде мова: той факт, що робоча група, яка розробляла проект Зеленського, раніше збиралася дати народу можливість затверджувати повноваження, відображений в частині 7 ст.30 проекту, де, явно через недогляд авторів, все ще залишилася можливість виносити на референдум за народною ініціативою питання: “про затвердження або про відмову у затвердженні законопроекту, який винесено на референдум”. Але в десятці інших статей проекту такі затверджуючі повноваження народу відсутні, а значить, з частини 7 ст. 30 ця норма не виключена через недогляд авторів.
Співголова “реанімаційному пакету реформ”, експерт-конституціоналіст Юлія Кириченко, яка входить до складу робочої групи з підготовки закону, підтвердила, що передбачений лише “скасовуючий” тип референдуму.
“Процедура референдуму за народною ініціативою не дуже годиться для прийняття законів. Немає можливості організувати мінімум два читання, внесення поправок. Ініціативній групі, виходить, потрібно мати остаточний текст майбутнього закону в ідеальному вигляді”, – говорить Кириченко.Як народу зібрати голоси на референдум
Зупинимося докладніше на референдумі за народною ініціативою.
Механізм його організації дуже не швидкий і не простий.
Ініціативна група, яка виступає за проведення “народного” референдуму, створюється на зборах не менше 300 виборців.
Склад групи – не менше 60 громадян.Протягом тижня з дня зборів в Центральну виборчу комісію передається заявка на плебісцит і документи на реєстрацію групи. У Центрвиборчкому п’ять днів на перевірку. Якщо є підозра на невідповідність Конституції питання, яке пропонується на референдум, ЦВК звертається до президента України з проханням направити звернення для оцінки до Конституційного суду. Коли добро КСУ (або дозвіл ЦВК) отримано, починається збір підписів, на що відводиться два місяці.
Необхідно зібрати підписи не менше трьох мільйонів громадян, за умови, не менше ніж у двох третинах адміністративно-територіальних одиниць (виходячи з позначених в Конституції, тобто включно з Кримом і Севастополем) і не менше ніж по сто тисяч у кожній з них.
Правда, цю норму можна читати двояко. Як те, що в кожній з 2/3 областей потрібно зібрати мінімум 100 тисяч. Так і те, що в кожному з регіонів України (включно з Кримом і Севастополем) потрібно зібрати 100 тисяч. Якщо “канонічною” буде визнане друге трактування, то це фактично поставить хрест на проведенні будь-якого референдуму за народною ініціативою.
“На цій підставі можна заблокувати будь-яку ініціативу народу. Тоді право на призначення референдуму залишається тільки за Верховною Радою України або Президентом України”, – пише екс-нардеп Віталій Журавський.Тобто цю норму потрібно, ймовірно, прописати більш чітко.
Старт плебісциту дає президентський указ, від дати виходу якого до дня голосування має пройти теж два місяці.
Партії та громадські організації можуть офіційно зареєструватися в ЦВК як прихильники і опоненти теми референдуму для ведення агітації.
Прийняте на референдумі за народною ініціативою рішення про припинення дії закону або окремих його положень набирає чинності через десять днів після дня його офіційного оприлюднення.За що не можна голосувати
У статті 74 Конституції сказано, що плебісцит не допускається з питань податків, бюджету та амністії.
Однак автори законопроекту додали заборону на питання, які відносяться до порушення Конституції і прав людини, загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності та національній безпеці, провокацію міжетнічної, расової та релігійної ворожнечі, а також питання, що знаходяться у віданні правоохоронних органів або суду.
При цьому в законі “Про національну безпеку” загрози ці описані як “явища, тенденції та чинники, які унеможливлюють або ускладнюють реалізацію національних інтересів і збереження національних цінностей України”.
На думку юристів, таке формулювання дає велику свободу в трактуванні загроз і, відповідно, затвердження тем референдуму Конституційним судом.
З одного боку, це правильно, адже в разі виникнення сумнівів щодо предмету референдуму, саме суд повинен вирішувати чи відповідає питання референдуму Конституції, з іншого боку, за фактом, у нас напівживий Конституційний Суд, коментують експерти.
Їхні пропозиція в цьому аспекті – встановити терміни розгляду питань референдуму у КС і відповідальність суддів за порушення таких строків, прописати покарання за затримку висновку з питання плебісциту.
Не більше одного питання
Важлива зміна в порівнянні з текстом, раніше оприлюдненим – зменшення кількості питань, що виносяться на голосування, з трьох до одного.
“Чіткого пояснення цьому обмеженню бути не може. Це, по-перше, неекономно, адже референдумний процес буде досить дорогим і для бюджету, і для суб’єктів плебісциту і їх фондів. По-друге, це принизливо, адже не можна ж вважати, що громадяни не зможуть зрозуміти, усвідомити і відповісти на два, три і більше питань. По-третє, це боягузтво влади, адже очевидно, що таким чином вона просто страхується від великої кількості питань, які можуть захотіти переглянути громадяни: зовнішнє управління, тарифи, мовна політика, медицина, освіта”, – коментує відомий юрист.
За словами Юлії Кириченко, рекомендація про одне можливе питання виходила від організації “Міжнародний фонд виборчих систем” (англійська абревіатура IFES), яка спеціалізується на тематиці виборів та референдумів і яка була в числі рецензентів проекту.
Вона з цією пропозицією згодна.
“Одне питання не дозволить ввести в оману виборців. Крім того, якщо ми втілюємо концепцію про прихильників і опонентів питання референдуму, а буде винесено більше одного, то що робити умовній партії, яка в одному випадку підтримує, а в іншому опонує? І як тоді формувати комісії, куди входять і прихильники і опоненти?”, – каже Кириченко.
Недосяжна явка
Зате в новому варіанті залишилася норма про явку не менше 50% виборців від їх загальної кількості, включених до Держреєстру, для визнання референдуму таким, що відбувся.При цьому питання плебісциту вважається підтриманим, якщо за нього проголосувало більше половини учасників голосування. Наскільки виправданий такий високий поріг в обох випадках – питання дискусійне.
З одного боку, кажуть юристи, якщо не буде гідної явки на виборах, то, відповідно, про легітимність процесу і реальне вираження волі громадян говорити складно. З іншого – зазначений мінімальний поріг явки в умовах розколотого українського суспільства може виявитися просто недосяжним. Поріг явки, який блокуює результати голосування, в сьогоднішній ситуації обмежує права громадян. Адже величезної кількості виборців, включених до реєстру, фізично в Україні немає – оскільки людей заробляють на чужині.
Голосування у комп’ютері
Самі ініціатори законопроекту ключовим нововведенням вважають можливість застосування новітніх технологій на референдумі – перш за все електронного голосування.
Як сказано в пояснювальній записці, це питання розроблялося на основі вивчення зарубіжного законодавства та досвіду європейських країн, який виявився суперечливим.”Найскладніше тут технічно забезпечити захист персональних даних виборців та вберегти системи для електронних голосувань від несанкціонованих втручань”, – наголошується в пояснювальній записці до законопроекту.
Планується суто для референдумів створити “автоматизовану інформаційно-аналітичну систему щодо забезпечення електронних голосувань”, яка буде у веденні Центральної виборчої комісії. Правда, для ЦВК це, з урахуванням завдань безпеки, незвична і далекосяжна зміна в статусі.
І яким чином процес голосування і підрахунку голосів буде захищений від зовнішнього втручання або фальсифікацій з боку самої ЦВК – поки не дуже зрозуміло.
Хто і як буде використовувати закон
Головне питання – навіщо цей закон взагалі приймається і під що його будуть використовувати.”Канонічне” пояснення від “слуг народу”: впровадження механізмів народовладдя – один з ключових пунктів передвиборної програми президента, а тому зараз він і реалізовується на практиці.
Але це пояснення, звичайно, мало кого задовольнило.
А тому конспірологічні теорії стали виникати буквально відразу.
Так, в “Євросолідарності” заявляють, що в розумі Зеленський тримає проведення через референдум голосування за особливий статус Донбасу.Однак в “Слузі народу” це вже офіційно спростували. Спікер Разумков заявив, що ставити подібне питання не планується.
Правда, теоретично, винесення рішень по Донбасу на референдум виключати не можна. Законом така можливість допускається (референдум із загальнодержавних питань). Так само як і питань щодо вступу в НАТО та ЄС.
Інша справа, що за всіма цими пунктами поки немає політичної готовності самої влади (а у випадку з НАТО і ЄС – немає і готовності цих структур прийняти нашу країну). Але якщо така готовність з’явиться і, за вимірами громадської думки, буде очевидна висока ймовірність позитивного результату голосування, то плебісциту можуть дати відмашку.
У той же час, на думку джерел депутатському корпусі, не виключено, що найбільш затребуваним форматом референдуму стане скасування законів за народною ініціативою.”Тільки за останні місяці Рада прийняла кілька дуже суперечливих законів, які негативно оцінюються в суспільстві. В першу чергу, це закон про продаж землі. За всіма опитуваннями переважна більшість населення України проти продажу землі. А Рада проголосувала за. І норма про можливість скасувати законів через референдум за народною ініціативою як ніби спеціально створена під земельне питання. Безумовно, шлях до організації цього референдуму складний, але, з огляду на те, що є потужні сили, зацікавлені в зупинці продажу землі, то організаторам буде цілком під силу і 3 мільйони підписів в більшості регіонів зібрати, і провести питання через ЦВК і Конституційний суд. Також ще одним предметом для винесення на референдум може стати антиколомойський закон. Але до нього немає настільки однозначно негативного ставлення в суспільстві, як до питання про продаж землі. Але спробувати можуть”, – говорить джерело.
Експерти теж не виключають такого варіанту.
“Влада може використовувати цю можливість як чорний хід, коли не можна закони скасувати повністю або частково через Верховну Раду. Народна ініціатива ж знімає з команди Зеленського політичну відповідальність, щоб не пропонувалося винести на голосування – наприклад, перегляд закону про ринок землі”, – вважає політолог Руслан Бортник.
“За допомогою закону про референдум можна буде переглянути і внести корективи в земельний закон, – каже політолог Кость Бондаренко. – Тому вже зараз можна побачити дружний хор “соросят”, який включився в кампанію проти референдуму, – мовляв, “навіщо Україні закон про референдуми, це ж маніпулятивна технологія, на референдумі можна прийняти все що завгодно”.У той же час політолог Вадим Карасьов вважає, що на референдум навряд чи вдасться винести питання, які не захоче там бачити влада.
“Сумніваюся, що зацікавленим особам вдасться організувати голосування, наприклад, за скасування антиколомойського закону. В МВФ таки не дурні сидять: навіть якщо влада буде робити вигляд, що вона ні до чого, ніхто там не повірить, що ОП не може заблокувати процес”, – коментує політолог Вадим Карасьов.
До слова, в самій фракції “Слуга народу” до норми про скасування закону через референдум суперечливе ставлення.
“Якщо буде прийнята така норма, то, звичайно, народ зможе скасувати і закон про землю. Але на даному етапі у нас немає традиції референдумів, ми не Швейцарія, ми не можемо похвалитися, що у нас вкоренилася ця традиція. Якщо зараз дати можливість скасовувати закони через референдум, то це буде ініціатива за ініціативою. Тому що завжди знайдеться багато людей, яким не подобається той чи інший закон. Я вважаю, що до другого читання цю норму потрібно буде вилучити або скорегувати. Інакше буде правовий хаос”, – говорить Ірина Верещук.При цьому нардеп Олександр Качура норму про скасування закону через референдум підтримує.
“Люди можуть скасувати будь-який закон, який захочуть, якщо це не порушує Конституцію, в тому числі і закон про землю. Правового хаосу не буде. Ми вважаємо, що мудрий народ України має право приймати рішення не тільки раз в п’ять років про склад Ради, але і з будь-яких рішень, прийнятих парламентом”, – вважає Олександр Качура.
Читайте також: Удар по Єрмаку, захист для Ситника. Хто і навіщо хотів дати главі НАБУ рекордного хабара
