Politerno > Статті > Партія «гаражного розпродажу»: кого насправді закликає підтримати Сергій Надал на виборах

Партія «гаражного розпродажу»: кого насправді закликає підтримати Сергій Надал на виборах

  • 14 Жовтня, 2020
  • 7662 Переглядів
  • 0

Продовжуючи тему партійних списків на виборах до Тернопільської міської ради, які відбудуться 25 жовтня, ми переходимо до політичного проєкту «Порядок. Відповідальність. Справедливість». Чому саме до нього, як до третього по скандальності його фігурантів? А тому, що це об’єднання колишніх і теперішніх співробітників міської ради та депутатів напряму пов’язують з Сергієм Надалом і тому, що воно є чисто політтехнологічним проєктом.

Раніше ми вже писали, що начальник управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради Олександр Смик та виконавчий директор Тернопільського регіонального відділення Асоціації міст України Ігор Гірчак придбали на кошти Сергія Віталійовича партію-одноденку, яка у 2015 році носила назву «Ліберальна Україна». Робилося це з однією метою – створити політичний проєкт відомих у Тернополі «громадських діячів», які підтримують Сергія Віталійовича на мерських виборах. Іншими словами – міський голова створив свою особисту напів-віртуальну громадськість, яка його вихваляє й усіляко підтримує. Він, у свою чергу, вихваляє і підтримує її.  Усі ми прекрасно знаємо, що похвалитися любов’ю реальної громадськості Тернополя Сергій Надал не може, з огляду на тривалі протиріччя стосовно багатьох аспектів життя міста. Серед них: знищення зелених зон, незаконні забудови, у тому числі цих самх зелених ділянок, різноманітні земельні схеми, переобладнання котелень на торф’яне паливо, високі тарифи на громадський транспорт, тощо. А тому поява особистої фан-групи напередодні виборчої кампанії стала чисто технічним і фінансовим питанням. Хто ж є тою самою громадськістю Сергія Віталійовича – у матеріалі.

Перейменовані «ліберали»

Не дивлячись на розпіарений у ЗМІ меседж про створення «нової партії», новою вона є лише для тернополян. Юридично «Порядок. Відповідальність. Справедливість» – не нова, а як мінімум двічі перейменована партія, що існує понад 21 рік.

При чому у 2015 році вона носила назву «Ліберальна Україна», тобто партія захищала ліберальні цінності, проти яких в Тернополі виступає сам Сергій Віталійович. Лише у 2019 році партія перейменувалася в «Порядок. Солідарність. Справедливість».

Такі партії ще в політиці називають «тушками», адже діють вони лише перед виборами і як правило не самостійно, а за чиїмось сценарієм. В даному випадку сценаристом, очевидно, виступає сам Сергій Віталійович, адже в партії, яку в Тернополі жартома називають «ПМС», або «партія з трьох букв», зібралися люди, які у продовж років підтримували мера в сесійній залі, голосуючи за скандальні, а часто і незаконні питання, та отримуючи у нагороду «добро», скажімо, на зведення МАФів у центральній частині міста. Іншими словами, «ПМС» стала прихистом для тих, хто служив Сергію Надалу вірою та правдою, але, чомусь, соромиться йти в раду під брендом не менш «зашквареної» ВО «Свобода».

Це, до речі, не вперше, коли Сергій Надал послуговується послугами «партій-одноденок». На минулих місцевих виборах у 2015 році міського голову підтримувала партія «Солідарність правих сил», про яку теж до виборів ніхто не чув. До її списку в Тернополі увійшли друзі та підлеглі Сергія Віталійовича. Місцеві медіа відкрито тоді писали, що «Солідарність правих сил» веде у міськраду чиновників Надала. Серед них були, наприклад, директор КП «Тернопільелектротранс» Андрій Мастюх, тоді ще начальник міського відділу охорони здоров’я Ростислав Левчук, начальник міського управління освіти Ольга Похиляк, заступник мера Тернополя Вікторія Остапчук тощо. Після виборів про цю партію ніхто більше не чув, адже вона не спромоглася набрати навіть 5 % підтримки.

Очевидно, що така ж доля спіткає й партію «Порядок. Відповідальність. Справедливість». Тим паче, що до неї увійшли люди – фігуранти не одного журналістського розслідування та скандалу. Чи не кожен з них притягнув у партію свою, далеку від ідеалу, репутацію.

Андрій Грицишин

«Самопоміч» Надала

Кажуть, що про покійників треба говорити або добре, або лише правду. Тернопільська міська «Самопоміч», якій в 2015 році вдалося завести в міськраду аж 7 депутатів, показала себе як неспроможна, порожня та насправді неопозиційна до мера команда, хоча й починала каденцію саме у такій ролі. Вже за два роки в міськраді депутати від «Самопомочі» почали голосувати в унісон із депутатами від тої ж «Свободи», а на п’ятий рік взагалі троє з семи депутатів перейшли під крило промерської партії «Порядок. Солідарність. Справедливість».

При чому з опозиційної ніші в прихильники мера перестрибнув навіть голова фракції «Самопоміч» в міськраді, а тепер вірний соратник мера Андрій Грицишин. Разом з ним в «ПМС» перейшли ще два однопартійці – Віктор Генсерук та Сергій Лупак.

Усі троє в продовж останніх кількох років підтримали чимало скандальних рішень. З найбільш резонансного – передача поліцейським семи земельних ділянок біля Тернопільського ставу, які згодом, завдяки голосам цих самих депутатів, об’єднали та передали у приватну власність фірмі-одноденці. Про цей випадок журналісти писали неодноразово, адже йдеться про цінну землю, яку в Тернополі вже традиційно безкоштовно роздають «для своїх». Та депутати громадськість не почули. Кнопку «за» тиснули і міський голова Сергій Надал, і тріо екс-самопомічників – Грицишин, Генсерук та Лупак.

Підтримали вони і роздачу земельних ділянок під гаражі по 100 кв.м. в різних куточках Тернополя. Голосували «за» роздачу «своїм людям» ділянок в центрі міста під індивідуальне будівництво, яке потім перетворювалося в торгові точки. Вочевидь, такі цінні кадри Сергію Надалу знадобляться і у майбуньому, а тому Грицишина, Генсерука та Лупака було вирішено підібрати «на борт» «ПВС».

В міській раді Андрія Грицишина називають одним з тих, з ким можна «порішати», мовляв, хочеш владнати питання, звертайся до трьох «китів»: Володимира Міська – голови фракції «Європейська Солідарність» в міськраді, його колеги по партії Юрія Смакоуза та, власне до Андрія Грицишина. Саме через них, нібито, в міськраду заходили «зелені» під конкретні голосування. Без них, зокрема, жодне земельне питання вирішити практично неможливо – вони забезпечують голосами потрібні рішення.

З огляду на зазначене не дивно, що Сергій Надалу дуже цікаво, аби такі, як Грицишин, пройшли до міськради знову. Брудну роботу виконувати не всі готові.

«Формальне обличчя»

«Соромно, що дуже пізно зрозумів: хоч би скільки міняв жінок, життя треба пройти з однією», – говорив виданню «Газета.ЮА» Олександр Смик в 2013 році.

Жінки, то справа особиста, а от політика – діло публічне. Тим паче, що з партіями в Олександра Івановича така ж нестабільність, як і з жінками. Саме Смик офіційно очолив партію «Порядок. Відповідальність. Справедливість»  в Тернополі та став обличчям кампанії. Хоча політичне минуле екс-начальника управління освіти – різнобарвне. У 2010 році був прихильником екс-прокурора України Юрія Луценка та очолював в Тернополі його партію «Народна Самооборона».

Олександр Смик – фігура епатажна, але не вельми скандальна. Швидше комфортна, тому його було легко переконати формально очолити партію імені Надала. Тим паче, що Олександр Іванович показав свою надійність та вірність голові, будучи начальником управління культури.

Місцеві МАФіозі

Як вишенька на торті, в партії «Порядок. Відповідальність. Справедливість» знайшли собі прихисток ті, кому неймовірно щастило на отримання дозволів під розміщення МАФів вцентрі Тернополя. У списку партії йде, зокрема, Ігор Яворський – колишній «порошенківець», який очолював один з районів області, а зараз «увірував» в команду мера. Хоча «неувірувати» було важко, адже, за нашою інформацією, пан Ігор володіє МАФом на вул. Сагайдачного, неподалік катедри. Зараз там торгують бельгійськими вафлями – тернополяни їх дуже полюбили. І якщо ви думаєте, що дозвіл на розміщення кіоска в такому «жирному» куточку видали просто за смачну випічку, то ні. Таке розташування та жодної конкуренції – це сприяння міськради.

Взагалі у  партії «Порядок. Відповідальність. Справедливість» зібрався цілий класт тих, кому сприяла мерія у веденні бізнесу. Тут і власник великого скляного кіоску поруч фонтану «Кульбаба», і власник закладів громадського харчування у центрі Тернополя «Добра піца» та «П’янка мушля», і скандальний голова ЖЕКу.

Затесався в «ПВС» і лікар, поки діючий депутат від так званої фракції «Батьківщина» Андрій Артимович, який прославився тим, що виділяв значні кошти з бюджету лікарні на піар. Він, до речі, теж попри політичну приналежність, швидко став гравцем на полі Сергія Надала і в продовж усієї каденції керувався тим, що йому скаже міський голова.

Шляхами «партії регіонів»

Окрім піар-стратегії, спрямованої на просування персони міського голови Тернополя, «Порядок. Відповідальність. Справедливість» має й інше завдання – її члени стали посередниками у прямому підкупі виборців в інтересах Сергія Надала і, значною мірою, своїх власних. Мова йде про скандал з Благодійним фондом «Порядок. Відповідальність. Справедливість», який спільно з однойменною партією протягом серпня та вересня проводили спільні заходи за участі одних й тих самих осіб. Про те, що проєкт «Безпечний двір» з встановлення камер відеоспостереження у дворах багатоповерхівок у своїх дописах піарили і партія і фонд, а їхні члени роздавали нібито соціально незахищеним мешканцям Тернополя антисептичні засоби – повідомила громадянська мережа «Опора», яка дала зрозуміти: прихильники Надала не хочаючись підкуповують виборців.

Замість висновку

По суті партія «Порядок. Відповідальність. Справедливість» – це «солянка» комфортних і своїх «у дошку» людей міського голови Сергія Надала. Серед них перевірені депутати, які наступного разу не підведуть і точно проголосують як за скандальні забудови, так і за дерибан землі. Тут і підприємці, які навчені працювати «на відкатах», тому радо підуть на будь-які домовленості, лишень би їхні кіоски продовжували псувати загальний вигляд центральної частини Файного міста. Загалом, в «ПМС» потрапили усі ті, хто в партію «Свобода» не помістилися, і кого у раду провести Сергій Віталійовича ну дуже б хотів. Адже ніхто не знає, як карта ляже: чи «клюнуть» тернополяни втретє на збанкрутілу «Свободу», чи все ж «поведуться» на новий фан-клуб міського голови. Є й інші, менші проекти, якими послуговується Сергій Надал під час нинішньої виборчої кампанії. Таким, наприклад, є «народний мер Олексій Станько», якого випустили на арену, щоб «мочити» реальних опонентів Сергія Надала, що він вже завзято і робить – супернику Сергія Віталійовича Леоніду Бицюрі та партії «Сила людей» вже від нього перепело. Також Сергій Віталійович фінансово благословляє рекламу Ігоря Стібайла, яким мер розраховує «розпорошити» голоси невдоволених тернополян. Одному Богу відомо, скільки Сергію Віталійовичу обходиться утримання двох партій, двох кандидатів і свої власної піар-кампанії.

Та очевидно одне: кожен проект розрахований на політичну нерозбірливіть тернополян, їхню довірливість і наївність. Адже людина з аналітичним мисленням одразу складе «два плюс два» і зрозуміє, що виграти у наперстки в Сергія Надала неможливо – шарик вже давно у нього в кишені.

Читайте також: “Бізнесмени”, “директорат” і сімейний підряд. Кого Сергій Надал веде до міськради під прапором “Свободи”

Діліться у соцмережах:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь