У США продовжують розкручувати скандали, пов’язані з втручанням українських чиновників і політиків у внутрішні справи США. Як відомо через публікацію “амбарний книги Партії регіонів” спочатку подав у відставку, а потім потрапив до в’язниці Пол Манафорт – керівник виборчої кампанії Дональда Трампа.
Зараз увага преси прикута ще до однієї справи. Газовидобувна компанія “Burisma”, підконтрольна екс-міністру екології України Миколи Злочевського, за присутність в наглядовій раді виплачувала величезні суми Хантеру Байдену.
Це син Джо Байдена, екс-віце-президента США, який вважається основним суперником Дональда Трампа на майбутніх в 2020 році президентських виборах в США.
Керівництво газодобувної компанії “Burisma”. Крайній зліва Микола Злочевський, четвертий зліва Олександр Кваснєвський, третій праворуч Хантер Байден.
“Розкрутити” скандал з сином Джо Байдена надзвичайно вигідно команді Трампа. Тому все, що з ним пов’язано, викликає жвавий інтерес американської преси.
Про те, які звинувачення висувалися в Україні щодо Миколи Злочевського, компанія якого платила величезні суми синові головного суперника Дональда Трампа – у матеріалі.
Операція “Динамо” від британських Пінкертонів
22 липня 2014 року в Генеральну прокуратуру України надійшов запит правоохоронців Великобританії про міжнародну правову допомогу. Допомога британським копам потрібна була в рамках операції з дивною назвою “Динамо”.
Це було кримінальне провадження щодо колишнього міністра екології та природних ресурсів України Миколи Злочевського. Його звинувачували у відмиванні коштів.
Українським екс-міністром цікавилося Бюро МВС Сполученого Королівства по боротьбі з шахрайством в особливо великих розмірах. Там 22 березня 2014 року було розпочато розслідування щодо Злочевського.
“Пінкертонів” зацікавила сума в 35 млн. доларів США, яка в кінці 2013-початку 2014 років поступила на рахунки кіпрських компаній Burіsma Holdіng і Brociti Investments.
15 млн. доларів з одного з цих рахунків трьома траншами були потім переведені на рахунок Миколи Злочевського в LGT Bank в Швейцарії.
Відзначимо, що в цей час Микола Злочевський вже займав посаду не міністра, а заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України, на яку він був призначений ще в квітні 2012 року.
Центральний кримінальний суд Лондона в квітні-травні 2014 року заарештував кошти Миколи Злочевського на рахунках Burіsma і Brociti на загальну суму 23,5 млн. дол.
Розслідуванням британської сторони було встановлено, що Микола Злочевський, займаючи в 2010-2012 роках посаду міністра екології та природних ресурсів України, був при цьому фактичним власником однієї зі згаданих компаній – Brositi Investments. Вона, в свою чергу, є власником компанії Burisma Holdings. А остання володіла 100% статутного капіталу трьох нафтогазовидобувних компаній в Україні – “Еско -Север”, “Парі” і “Перша українська газонафтова компанія”.
Микола Злочевський, за твердженнями слідчих, забезпечував надання зазначеним підприємствам дозволів на користування надрами та в подальшому отримав прибуток від їх діяльності.
Всі ці відомості в 2014 році були викладені в одному з рішень Печерського районного суду Києва.
Отримавши запит британських правоохоронців, українські колеги 5 серпня 2014 року розпочали своє паралельне розслідування. Кримінальне провадження було відкрито з попередньою кваліфікацією за статтею 368-2, частина 3 (незаконне збагачення, неправомірна вигода в особливо великих розмірах) та за статтею 209, частина 3 (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом) Кримінального кодексу.
Перед новим 2015 роком Печерський райсуд Києва заарештував 23,4 млн. дол. на рахунках підконтрольної Злочевському фірми Brociti в банку BNP Paribas Bank в Лондоні. Ці кошти, нагадаємо, вже були заарештовані британськими правоохоронцями.
Українські слідчі звинувачували Злочевського в тому, що він отримав на рахунки належних йому фірм неправомірну вигоду в сумі 35 млн доларів, яку не відобразив у декларації:
Джерело: reyestr.court.gov.ua
А в серпні 2015 року слідчі отримали рішення суду на доступ до даних про рахунки компаній Brositi і Burisma в лондонському банку і рішення на доступ до рахунку самого Злочевського в швейцарському банку.
“Злоччі” завдає удару у відповідь
Хоча українські прокурори зображували бурхливу діяльність, всі їхні зусилля були вже приречені. Справа в тому, що на початку грудня 2014 року начальник 5-го слідчого відділу Генпрокуратури Кравець видав адвокату Злочевського лист про відсутність підстав для притягнення його клієнта до кримінальної відповідальності.
На підставі цього листа Центральний кримінальний суд Лондона 21 січня 2015 року зняв арешт з 23 млн дол на рахунках фірм Злочевського. Суд не вважав за ці гроші отриманими протизаконно.
Але лондонський суд, схоже, не був в курсі, що перед цим, 29 грудня 2014 року, старший слідчий того ж 5-го слідчого відділу Генпрокуратури Горожанкін оформив повідомлення в підозрі Злочевському в скоєнні злочину (так звану “підозру”).
Тому, коли суд Лондона приймав рішення про зняття арешту з грошей фірм Злочевського, лист Генпрокуратури про відсутність до нього претензій був вже, по суті, недійсним. Тільки лондонському суду про це, мабуть, не повідомили.
Злочевський так і не став підозрюваним
25 грудня 2015 року Печерський райсуд Києва скасував арешт на майно Злочевського в Україні, накладений 2 лютого того ж року. З-під арешту були виведені чотири будинки, дві ділянки, автомобіль “Rolls-Royse Phantom” і причіп.
Адвокат обгрунтував зняття арешту тим, що Микола Злочевський не отримав процесуального статусу підозрюваного в кримінальному провадженні, і його належним чином не повідомили про підозру.
Суд погодився з доводами адвоката. А прокурор на судове засідання взагалі не з’явився.
Як виявилося, прокурори Генпрокуратури неправильно вручали Злочевському “підозру” в злочині. Причому кілька разів.
Справа в тому, що прокурори протягом березня 2015 року намагалися вручити “підозру” не самому Злочевському або за місцем його проживання/роботи, а його адвокату Петру Бойку.
Адвокату направляли “підозру” і листом, і вручали особисто. У всіх випадках адвокат письмово відповідав, що це незаконно і повертав документ прокурорам:
Джерело: reyestr.court.gov.ua
Це суперечить статті 135 Кримінально-процесуального кодексу, де сказано, що “підозру” потрібно вручати або особисто підозрюваному, або дорослому члену сім’ї або іншій особі, яка проживає з ним разом, або ЖЕКу за місцем проживання, або адміністрації за місцем роботи. Однак прокурори чомусь безуспішно намагалися вручати “підозру” адвокату, що не передбачено кодексом.
В результаті суд визнав, що “підозру” Миколи Злочевського законним способом так і не вручили, і тому він не має статусу підозрюваного.
Адвокати Злочевського використовували ще один спосіб захисту. У вересні 2015 року вони отримали довідку з української податкової. У ній було зазначено, що спірні гроші, через які у англійських копів виникли претензії до Злочевського, надійшли в якості оплати за продаж корпоративних прав.
В результаті перевірки податківці встановили, що гроші, у відмиванні яких Злочевського звинувачували лондонські “пінкертони”, той отримав у вигляді дивідендів, як акціонер компанії Brociti Investments. І ці кошти були задекларовані відповідно до вимог чинного законодавства України.
Дистанційне зондування з відмиванням
Ще одну справу проти Миколи Злочевського було відкрито 27 березня 2014 року відразу за чотирма статтями Кримінального кодексу (у діючій на той момент редакції):
– ст.191, ч.5 – привласнення майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем;
– ст.209, ч.3 – відмивання грошей в особливо великих розмірах;
– ст.364, ч.2 – зловживання владою або службовим становищем з тяжкими наслідками;
– ст.366, ч.2 – підробка документів з тяжкими наслідками.
Злочевського звинуватили в тому, що під його керівництвом Мінекології та природних ресурсів 9 грудня 2011 року уклало договір з австрійською компанією Austroplan Austrian Engineering про закупівлю програмного забезпечення і консультацій по ньому. Програмне забезпечення призначалося для дистанційного зондування землі з метою моніторингу навколишнього природного середовища.
Потім навесні 2012 року Мінекології та австрійська фірма підписали два акти здачі-приймання наданих послуг на загальну суму більше 41 млн гривень (еквівалент 3,9 млн євро). Міністерство підтвердило отримання в повному обсязі програмного забезпечення і послуг, і заплатило всю суму.
В результаті низки експертиз НАБУ було встановлено відсутність нібито отриманого програмного забезпечення. З цього в НАБУ зробили висновок, що близько 32 млн грн були витрачені на програмне забезпечення, яке не розроблялося і не поставлялося міністерству.
Слідчі в 2017 році отримали дані з банків Австрії та Кіпру, згідно з якими після надходження 3,9 млн євро на рахунок австрійської компанії, вона п’ятьма платежами перерахувала 3,5 млн євро компанії Homeland MDI в Банку Кіпру.
Потім гроші були перекинуті на офшорні фірми: кіпрську Folyvia Investments (близько 1,8 млн. євро), Белізький ExpertMark (майже 1 млн.) і Brookmax Sales (586 тис.), і ще одному громадянину Австрії (57,4 тис. євро).
Компетентні органи Латвії повідомили на запит НАБУ, що Белізькі фірми тісно пов’язані – за кінцевим бенефіціарним власником, за фактичним і юридичним місцем знаходження, за контактним номером телефону і за колом основних контрагентів.
Остання дія у справі, яка потрапила у відкриту частину реєстру судових рішень – детективам НАБУ був дозволений доступ до документації латвійського “Приватбанку” за рішенням Солом’янського суду Києва від 25 вересня 2018 року.
Подальша доля кримінального провадження в реєстрі судових рішень не відображена. Схоже, п’ять років розслідування не дали ніяких результатів.
Розбірки прокурорів закінчилися пшиком
Коли в Україні стало відомо про “попливші” з-під арешту в Лондоні 23 мільйони Злочевського, спалахнув скандал. І навіть завели кримінальне провадження за фактом зловживання посадовими особами Генеральної прокуратури своїм службовим становищем (ст.364, ч.2 Кримінального кодексу).
Прокурорів звинуватили в тому, що, діючи умисно, всупереч інтересам служби та в інтересах Миколи Злочевського, вони не вжили заходів для швидкого, повного і всебічного розслідування двох кримінальних проваджень по ньому. В результаті було втрачено можливість повернення в Україну незаконно виведених за кордон коштів в сумі 23 млн. дол. США.
Про це повідомляється в одному з визначень Печерського райсуду Києва:
Джерело: reyestr.court.gov.ua
Що сталося далі з розслідуванням проти працівників Генпрокуратури – в реєстрі судових рішень не йдеться.
Причому тут Байден
Газовидобувна компанії “Burіsma” Миколи Злочевського потрапила в скандальні хроніки США через те, що платила величезні суми Хантеру Байдену, синові основного суперника Дональда Трампа на майбутніх в США виборах. Байден-молодший входив до наглядової ради “Burіsma”.
Коли в 2014 році по цій компанії завели в Україні кримінальні справи, Байден-старший втрутився і зажадав звільнити генпрокурора Віктора Шокіна (так заявляв сам Шокін). Юрій Луценко, який змінив його на посту, справи проти фірми Злочевського закрив.
Ця історія, на думку Білого дому, повинна кинути тінь на головного кандидата від Демократичної партії США на виборах 2020 року. У Вашингтоні вважають, що Джо Байден використовував службове становище і грубо втрутився в справи України, лобіюючи економічні інтереси своєї сім’ї. Сотні тисяч доларів щомісяця “капали” на офшорні рахунки фірм, афілійованих з сином Джо Байдена. З цих сум, як запевняє відомий кримінальний журналіст Володимир Бойко, не були сплачені податки в американську скарбницю.
Як повідомили журналісти американського видання The Hill, структури Злочевського заплатили фірмам Хантера Байдена $ 3,1 млн. Історію цих переказів вивчає федеральний суд в Манхеттені.
Юрій Луценко заявив про готовність надати США всі платіжки, пов’язані з сином Байдена.
Зараз Злочевський знову став підозрюваним. Тепер уже по справі олігарха Сергія Курченка, де підозру оголошено майже сотні фігурантів. Це справа про так звану “ОПГ Януковича”.
У новій справі прокурори знову підозрюють Миколу Злочевського у відмиванні грошей. На цей раз – шляхом легалізації $ 36 млн від продажу Херсонської нафтоперевалки структурами Сергія Курченка.
Читайте також: Руді Джуліані: “Коломойський сам собі ворог”
