Екс-депутат Держдуми РФ Ілля Пономарьов дав роширене інтерв’ю “Апострофу”, у якому розповів чому Генеральний прокурор України Юрій Луценко не поспішав зустрічатися з Денисом Вороненковим і що заважало українським спецслужбам ефективно використати ту інформацію, якою володів вбитий 23 березня Вороненков. Нас зацікавила саме та частина інтерв’ю, в якій екс-депутат Держдуми пояснює у чому цінність інформації, якою володів вбитий Вороненков, і чому її усвідомлювали лише деякі українські чиновники. Особливої уваги, на нашу думку, заслуговують думки політика про можливих замовників вбивства серед генералітету ФСБ та смертельні підкилимні ігри всередині російських спецслужб.
У випадку з Денисом все абсолютно чітко і зрозуміло, — говорить Ілля Пономарьов. — У мене впевненість абсолютна. І не тільки з точки зору того, який був механізм його усунення. Мені здається очевидним і прізвище людини, яка віддала цей наказ — це генерал ФСБ Олег Феоктістов.
— Чому саме тут і зараз? Феоктістов – екс-начальник служби безпеки компанії “Роснефть”, його нещодавно звільнили. Таким чином він хотів вислужитися перед Сечіним?
— Не перед Сечіним, а перед Путіним, тому що у Феоктістова був досить невдалий минулий рік. Його спочатку звільнили з ФСБ, а точніше, звільнили з займаної посади. У нас є така приказка – “колишніх чекістів не буває”. Це приказка виникла через те, що людина, як і раніше, знаходиться в службі, але не при посаді. Феоктістова спочатку звільнили з посади, а у нього була ключова посада, так звана 6-та служба управління власної безпеки ФСБ. Тобто, людина, яка наглядає над ФСБшниками аж до директора ФСБ. Саме ця людина має право прямої доповіді президенту, якщо вона з’ясовує, що директор ФСБ або його заступники замішані у злочинній діяльності, вона повинна зателефонувати президенту і про це доповісти. Ця людина – суперперевірена, суперблизька, суперважлива. Але його звільнили з посади, тому що там були свої розборки, Путін почав велику ротацію силових структур. Проте йому дали посаду у найбільшій російській корпорації [“Роснефть”] з величезною зарплатою. При цьому він залишився чинним генералом ФСБ з правом вести оперативну розробку і використовувати співробітників ФСБ в потрібних цілях.
— У чому унікальність цієї фігури?
— Ця історія тривала довго. Але проявилася тоді, коли він через 2 або 3 місяці після переходу в “Роснефть” дуже сильно прославився затриманням міністра економічного розвитку [Олексія] Улюкаєва. Ось це була безпрецедентна історія, тобто, жодного разу в Росії чинного міністра не затримували за хабар. І це було нечувано, щоб міністр економіки взяв хабар у Сечіна … де Міністр економіки, а де Сечін. Це була провокація. Сказали, що ми хочемо вам віддячити, пане Улюкаєв, за вашу добру роботу. Оскільки в Росії подібного роду подяки — це норма життя, той і прийняв чемоданчик з грошима в якості подяки, а його тут же пов’язали. Причому запропонував співробітник правоохоронних органів товариш Феоктістов. На цьому він перед президентом відповідно дуже сильно засвітився: бачите, я вже не в ФСБ, а цілого міністра зловив на корупції. Важлива історія. А ще це робилося тому, що Сечін боровся з Дмитром Медведєвим. Зараз у нас розгортається боротьба за те, хто буде наступним прем’єр-міністром. Тому вони підгризають тих людей, які на Медведєві замикалися, так званих системних лібералів. Це частина великої політичної гри.
— Яку роль у цій великій політичній грі зіграв Вороненков?
— Все було б добре, але вони в підсумку перестаралися. Феоктістов, який почав цю війну з Медведєвим, звичайно ж, за дорученням Сечіна, здійснив злив інформації Олексію Навальному, нашому відомому опозиціонеру, на основі якої той зробив фільм про Дімона. Факти не коментую, які були в цьому фільмі, вони, швидше за все, правдиві, але це не важливо. Важливим є те, що джерелом інформації був Феоктістов, і Медведєв зміг Путіну це довести. Тому Путін дав команду Сечіну Феоктістова з цієї самої позиції звільнити. І Сечін в лютому звільнив Феоктістова з посади. Той залишився генералом ФСБ з оперативними можливостями, але без посади. І в цій ситуації, судячи з усього, він згадав, по-перше, про свого “улюбленого” ворога, пана Вороненкова, тому що саме в тому самому лютому вибухнув суперскандал з його свідченнями у справі Януковича. Це був такий великий скандал, який був у всіх перед очима. Відповідно, ця людина змінила статус з особистого ворога Феоктістова на ворога держави, віровідступника, якого потрібно було покарати за всіма мафіозними законам.
З іншого боку — був прекрасний приклад у справі Литвиненка, де, швидше за все, не сам Путін дав вказівки вбити його, а люди, яких зачепили свідчення Литвиненко іспанцям у справі про наркотрафік. Вони організували це вбивство, а після цього доповіли Путіну: “Дивіться, Володимир Володимирович, ми важливого ворога Березовського завалили”. Путін, напевно, відповів: “Добре, ви будете недоторканними”. А Андрій Луговий, безпосередній виконавець цього вбивства, що було доведено в міжнародних судах, є депутатом Державної думи вже більше 10 років. Виконує особливо важливі доручення в Держдумі для прийняття найбільш репресивних законів. Це – кадр російських спецслужб. Прямий доказ того, що якщо ти такий злочин вчинив, завалив важливу для цієї банди людину, то ти перетворюєшся на довічного сенатора. Тобто ти недоторканний, у тебе імунітет, тобі списуються всі гріхи. І в даному випадку я думаю, що сценарій був саме такий — як максимум повернутися до активної роботи, а як мінімум — отримати таку індульгенцію на віки вічні. Але для мене особисто одне маленький питання залишається: товариш Феоктістов подзвонив Путіну до вбивства або після?
— А що це змінює?
— По суті, нічого. Тому що все одно відповідальність за вбивства лежить на Путіні. Оскільки саме він створив цю систему, при якій таких людей роблять політично недоторканними. Але цікаво знати, з чисто кримінальної точки зору, чи є Путін прямим співучасником злочину.
— Носієм якої інформації був пан Вороненков, якщо його ліквідація дозволяла вислужитися безпосередньо перед Путіним?
— Вороненков знав дуже багато про фінансові інтереси вищого генералітету спецслужб. Поки він був у силових структурах Росії, це була федеральна служба з контролю обігу наркотиків [ФСКН], і оскільки наркотрафік нерозривно пов’язаний з таким поняттям, як контрабанда, то, за нашою ієрархією, питанням боротьби з контрабандою займалися в ФСКН. Саме Вороненков очолюював цей напрямок по боротьбі з контрабандою. Не конкретно наркотиків, а контрабандою як такою. Він прославився так званою справою “Трьох китів”. На поверхні для громадськості відомі питання контрабанди меблів, але насправді там дуже велика справа по контрабандному перевезенню через кордон Російської федерації продукції на мільярди доларів. Там реально питання мільярдів доларів і бінефіцарамі були вищі генерали ФСБ. В результаті цього звільнили 29 генералів ФСБ, весь економічний блок служби. Це було на початку 2000-х років. З тих пір він став особистим ворогом ФСБ. Тому що це людина, яка завдала найбільшої кадрової шкоди за весь час існування організації. І природно, у нього велика кількість цієї інформації збереглася. А кому, як не вам, українцям, розуміти, що таке контрабанда для України. Контрабандою фінансують війну на сході. Тобто якби ваші правоохоронці зрозуміли, що знаходиться в їх розпорядженні і почали голову Дениса Миколайовича правильним чином використовувати, то ви могли б, фактично, придбати пару дивізій.
— Чим ви пояснюєте нерозуміння з боку правоохоронних органів важливості інформації, яку мав Вороненков?
— Це комбінація двох чинників. По-перше, я недооцінив те, наскільки тут погано розуміють, як працює система там. Відповідно я вважав очевидним, якщо я бачу людину по боротьбі з контрабандою, кажу “Три кити”, ФСКН, [Віктор] Черкесов, ФСБ, то це “Вау!” — відразу все зрозуміло. Це як з гітлерівської Німеччини Мюллера роздобути. На мій погляд, було очевидно, чому це важлива людина. Але ні, я цей фактор недооцінив. Потрібно було якось краще цю тему пояснювати і доводити. З іншого боку це був політичний фактор. Якась частина правоохоронців у вас це знала. Я знаю, що військова прокуратура це точно розуміла і намагалася привернути увагу до такого цінного кадру. Вони ж розкрутили Вороненкова дати ці свідчення по Януковичу, у Матіоса це все і відбувалося. І Матіос абсолютно чітко розумів, хто знаходиться перед ними. Але рішення мало бути політичним. Той же самий Матіос говорив, що для того, щоб ефективно це використовувати, йому потрібна політична команда. Всі чекали команди. Але команди не було.
— Чому?
— Тому що піднявся скандал: говорили, що Вороненков шахрай. Скандал підняли якраз ті самі люди, які отримували інформацію від Феоктістова з Росії. Тут це рознесли. Частина людей, налаштованих патріотично, обурилася: як так, є росіяни в зоні АТО, які воюють, але не можуть отримати громадянство, а тут якомусь шахраєві дали громадянство. Але йому не президент дав громадянство, йому громадянство дали за принципом родичів. Це автоматична процедура.
— Обурилися більше не через факт отримання громадянства, а через те, як швидко це вийшло реалізувати.
— Так. Тому що йому всіляко допомагали це зробити. Це було потрібно — стати українським громадянином. Але при цьому жодна буква закону не була порушена. Він чітко в регламентовані строки отримав це саме громадянство. Може, просто незвично, що хтось може отримати щось без затримок. Тому що всі інші отримують саме так, а він отримав, як годиться. Відмовити йому не могли. Він міг показати родичів в Херсонській області, там у нього бабуся чи дідусь. Відповідно, це все було швидко зроблено.
Напевно, у вас є інші приклади. Є Григоришин, який отримав громадянство за тим же принципом родичів. Наскільки я знаю, в адміністрації президента не були щасливі від цього. Але зупинити це було складно, тому що є стовідсотково законодавча процедура, яка із затримками у його випадку, але спрацювала. У випадку з Вороненковим цього не було. У будь-якому випадку, було обурення, і це обурення дійшла до політиків. У будь-якого політика є певний кредит довіри у населення, і витрачати його просто так люди не хочуть. А тут якийсь мутний росіянин… А раптом він може бути агентом Путіна? А раптом потім спливе, що він – агент Путіна. А якщо я за нього заступлюся, то можуть говорити і про мене потім, що я допомагав агенту Путіна…
— Але хтось повірив Вороненкову в тій ситуації?
— За Вороненкова з самого початку заступилися чітко і послідовно дві людини — Антон Геращенко і Анатолій Матіос. Вони на всіх гілках влади говорили, що це – наша людина, що його потрібно використовувати. Саме ці дві людини точно розуміли його цінність і робили все можливе, щоб це спрацювало. Потрібно відзначити всю міграційну службу, яка теж працювала весь час чітко, без будь-яких проблем, вони в цьому сенсі молодці.
— Їм Вороненков встиг передати хоч щось з тієї цінної інформації, про яку ви говорите?
— Щось усно, голосом, він безумовно передав. Але, розумієте, одна справа – розповідати, а інша справа – вести розслідування. Тут все одно потрібна юридична процедура: папери, допити, свідоцтва, конкретні потоки, номери рахунків, дати і т. д. Це ніхто навіть не починав робити.
