Депутати готуються віддати всю владу в руки президента. Фото: rada.gov.ua
Отже, якими будуть політичні наслідки прийнятих в димовій завісі в сесійній залі президентських законопроектів № 7163 “Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях” (так званий “закон про реінтеграцію Донбасу “) і №7164″ Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей” розбиралася Strana.ua
Другий проект (прозваний самими депутатами “коротким“) продовжив ще на рік термін дії закону про особливий статус місцевого самоврядування Донбасу, дія якого закінчується 18 жовтня, і каже про створення умов для розгортання на непідконтрольних територіях миротворчої місії ООН. Він був прийнятий в цілому, і тут же підписаний спікером.
А перший з них, що вважається “довгим” – 15 сторінок, пояснює ситуацію в регіоні зі звичних позицій (Росія – агресор, самопроголошені республіки – її окупаційні адміністрації), дає обгрунтування військової операції і визначає порядок керівництва нею і підконтрольними Києву районами.
Цей проект був прийнятий тільки в першому читанні, а тепер буде доопрацьовуватися.
Для президента було важливо простягнути саме “короткий” закон, так як в цьому питанні на нього сильно тиснули західні партнери. У той же час, “довгий” закон розглядався багатьма спостерігачами лише як піар-хід Порошенко, щоб в пакеті з ним проголосувати куди менш популярний серед майданівської більшості Ради закон про продовження особливого статусу для Донбасу.
Дійсно, значна частина законопроекту № 7163 є набором штампів про країну-агресора (раніше цей статус вже був закріплений за Росією постановою парламенту, що не вплинуло на триваючі дипломатичні відносини між двома країнами) і окуповані території (також далеко не нове визначення).
У той же час в документі є кілька моментів, які матимуть практичне значення. Розглянемо їх докладніше
1. У зоні конфлікту – вся влада президенту, а замість АТО – ЗЗНБОСВРЗА
Керівництво всіма силовими підрозділами на Донбасі, задіяними в нинішній так званій антитерористичній операції, згідно із законопроектом, передається Об’єднаному оперативному штабу Збройних Сил України.
Термін АТО тут замінений на “заходи щодо забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російській збройній агресії”. Як буде скорочуватися це визначення, поки незрозуміло. У своєму повному вигляді воно звучить як ЗЗНБОСВРЗА. Але, ймовірно, придумають щось більш благозвучне.
Втім, терміни – це далеко не головне.
Більш істотно те, що під контроль згаданого вище Об’єднаного штабу переходять всі збройні підрозділи – крім ЗСУ це також СБУ, Нацполіція (яка зараз підпорядковується МВС), Нацгвардія (також входить в структуру МВС), ДМНС (також підконтрольне МВС) та інші відомства .
А враховуючи, що ЗСУ підкоряються президенту, виходить, що Порошенко монополізує контроль над силовими структурами в зоні конфлікту. Особливо істотно це у випадку з Нацгвардією, яка перебуває в двоякому становищі – з одного боку вони підпорядковуються Верховному головнокомандувачу (тобто президенту), з іншого боку – МВС (тобто Авакову). Це є однією з причин напружених відносин між міністром і Порошенко, при тому, що цілий ряд підрозділів Нацгвардії вважаються повністю підконтрольними Авакову і президента не сильно шанують. Після прийняття закону це двовладдя, як мінімум в зоні бойових дій, припиниться. По крайній мірі, на папері. Як це буде на практиці – ще побачимо.
Нардеп від “Батьківщини” Ігор Луценко говорить, що у президента на сьогодні достатньо повноважень, щоб керувати військовою операцією на сході країни без створення “неконституційного штабу”.
“Сьогодні є штаб АТО, до якого входять керівник СБУ, який призначається в парламенті, глава МВС і Міноборони, які також затверджуються в парламенті. Тепер цим всім керувати буде людина з Генштабу, яку буде прямо призначати президент, ні з ким не погоджуючи. Візьме президент і умовно призначить якогось Муженка і йому будуть підкорятися і підрозділи СБУ, іЗСУ, і частини Нацгвардії. Це пряме ручне президентське управління”, – вважає політичний експерт Руслан Бортник.
2. Президент вирішить питання торгівлі з непідконтрольними територіями
У 10 статті законопроекту йдеться про те, що Начальник Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ також повинен встановлювати порядок в’їзду і виїзду на окуповані території, а також переміщення товарів. Робити він це повинен за погодженням з СБУ і Міністерством у справах окупованих територій.
Оскільки начальником об’єднаного оперативного штабу ЗСУ буде президент (СБУ також підконтрольна главі держави), опоненти прийняття закону заявили, що справжньою метою цього документа є відновлення торгівлі з непідконтрольними територіями. Віце-спікер Оксана Сироід (“Самопоміч”) закликала не давати начальнику штабу права визначати, хто і які товари може ввозити і вивозити з Донбасу.
“Секретар РНБО на наші пропозиції відреагував дуже щиро:” Ви не розумієте, там вже побудована вертикаль, все продумано”. Чому ж не розуміємо? Розуміємо і думаємо, що по цій вертикалі вже навіть частки від торгівлі поділені. Тепер нарешті розуміємо, що справжньою метою прийняття цього закону є не визнання окупації, а приватизація армії для президента і відновлення торгівлі з окупованими територіями”, – заявила Сироід.
“Торгівля з непідконтрольними територіями – це величезна схема відмивання грошей, за аналогією з Роттердам +, її можна назвати Донбас +. І вся ця схема буде безпосередньо контролюватися з Києва”, – коментує цей факт політичний експерт Руслан Бортник.
3. Армію можна буде використовувати в будь-якому регіоні і припиняти повноваження місцевої влади
У перехідних положеннях пропонується надати можливість президенту без звернення до парламенту застосовувати Збройні Сили України на невизначений період, в будь-яких умовах, навіть в мирний час без введення воєнного стану.
Це норма була внесена для того, щоб врегулювати правову колізію щодо використання ЗСУ в АТО на Донбасі (з точки зору закону – це більш ніж спірне питання, чи може армія з усією своєю міццю бути використана в антитерористичній операції).
Але в такому вигляді ця стаття залишає можливість для президента використовувати армію і в будь-якому іншому регіоні країни.
Режим воєнного стану також зазнав деяких змін.
Закон “Про правовий режим воєнного стану” доповнений нормою, по якій, у разі введення воєнного стану в окремих місцевостях припиняються повноваження обласних, районних, сільських, селищних, міських, районних у містах рад, сільських, селищних, міських голів, інших посадових і службових осіб місцевого самоврядування та старост.
Замість них будуть створені військові адміністрації, контроль за діяльністю яких здійснюватиме усе той же Об’єднаний Оперативний штаб Збройних Сил України.
“Цей закон введе всю Україну в стан, в якому перебуває тимчасово окупована територія … Де є комендантська година, військові адміністрації, постійна присутність людей зі зброєю в руках, які можуть вас зупинити і обшукати. Цей стан війни”, – заявила на цей рахунок народний депутат України Надія Савченко.
За її словами, в разі введення воєнного стану будь-яка обласна районна чи селищна рада може бути замінена президентом на військову адміністрацію, яка підпорядковується главі держави.
“Президент, відчуваючи небезпеку для себе, зможе настільки сильно скрутити всю країну силовими структурами, що більше неможливі будуть ніякі Майдани, волевиявлення і навіть цивілізовані демократичні вибори”, – заявила депутат журналістам.
Не дивлячись на те, що слова Савченко спростував заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука, заявивши, що зміни стосуються зони конфлікту на Донбасі, текст документу дійсно підтверджує слова Савченко: в проекті говориться не про конкретні території, а тільки відзначається, що військовий стан вводиться в зв’язку з агресією в Донецькій і Луганській областях.
4. Україна відмовиться від відшкодування шкоди жителям непідконтрольних територій
У законопроекті йдеться, що тимчасова окупація частин території України стала результатом збройної агресії РФ. Тимчасово окупованими визнаються: сухопутна територія, внутрішні морські води і повітряний простір над територіями Луганської та Донецької областей, над якими збройні сили Російської Федерації і окупаційна адміністрація РФ встановили контроль.
Також не визнаються документи, які були видані владою невизнаних республік (згідно з буквою закону – “окупаційними адміністраціями”).
За словами ідеологів прийняття закону означає, що відтепер конфлікт на Донбасі буде вважатися однозначною окупацією Росією частини територій України, що, на їхню думку, дасть Україні додаткові аргументи під час розгляду позовів в будь-яких українських та міжнародних судах.
Нагадаємо, що вже було кілька прецедентів, коли жителі непідконтрольних територій вигравали позови проти України за завдані під час війни збитки їх майну.
“З тих пір як закон вступить в силу, Україна відмовиться від правового суверенітету в частині відповідальності. Як мінімум українські суди будуть відмовляти позивачам”, – вважає політолог Руслан Бортник.
Але що стосується міжнародних судів, то тут прийняття даного закону мало що змінить.
Як пояснює нардеп від “Самопомочі” Олени Сотник, оскільки в цьому законі не вказані конкретні дати окупації окремих районів Донецької та Луганської областей Росією, це означає, що з юридичної точки зору, тільки коли президент підпише закон, з цього дня і почнеться відлік часу окупації .
“Що відбувалося попередні три роки? Ніхто за це не відповідає”, – говорить Олена Сотник.
“Почнемо з того, що на тлі існуючих і діючих договорів з РФ про дружбу, партнерство, Харківських угод, цей закон про” агресію Росії “виглядає лицемірно, – каже відомий юрист, фахівець у справах ЄСПЛ, Олена Льошенко. – В самому законі є два ключових моменти: перепідпорядкування всіх сил АТО об’єднаному оперативному штабу ЗСУ.
І нібито легалізація таким чином участі ЗСУ в цьому. І те, що вони написали, що жоден акт, виданий на окупованих територіях не породжує ніяких правових наслідків. Це дуже незрозумілий момент. Не розписано які саме акти. І так була велика проблема у наших громадян з підтвердженням документів, виданих на тих територіях. Це все робилося в судовому порядку. І судова практика в цьому плані теж неоднозначна.
А з точки зору Конвенції та практики ЄСПЛ – це порушення (щодо невизнання свідоцтв, довідок та інше). Тепер конкретно про міжнародні суди і агресію. Для позиції України в міжнародних судах, цей закон нічого не змінює. І той момент, що в законі прописали, що ніякої відповідальності України за протиправні дії РФ не несе, теж нічого не змінить. Тому що для зміцнення позиції в міжнародних судах, потрібні факти і докази, а не зміни в законі з розпливчастими формулюваннями.
Міжнародні суди керуються своїми статутами, регламентами, і наданими доказами по конкретній справі. Крім того, якщо Україна не хоче нести відповідальність за порушення прав людини на Донбасі, перед ЄСПЛ, то згідно з Конвенцією (ст.15) держава повинна була зробити відповідні застереження. Але ці застереження можливі в разі війни або надзвичайного стану. У нас немає ні війни, ні НС. ЄСПЛ приймає позови від жителів Донбасу, і як правило, реєструє їх в відношенні і України, і РФ”.
