Politerno > Статті > Україна і світ > У Порошенка і Тимошенко попереду війна не на життя, а на смерть. Процес уже стартував – політтехнолог

У Порошенка і Тимошенко попереду війна не на життя, а на смерть. Процес уже стартував – політтехнолог

  • Березень 31, 2018
  • 1522 Переглядів
  • 0

Електоральне протистояння при провокаціях недоімперії може перерости в збройний конфлікт. А далі – в згубний для України хаос, на що небезпідставно продовжує сподіватися Кремль.

Відомо, що британці своєрідні. Багато у чому, включаючи розваги. І у них дуже популярні «брудні забіги», коли учасники стрибають в канаву з натуральним брудом і намагаються випередити один одного, періодично занурюючись з головою.

Українцям така народна забава теж до вподоби.

Так, безкорисливі співгромадяни і дорогі співвітчизники, будемо говорити про президентські вибори. До яких ще рік.

А тому, хтось, як у прапор загортається в картату ковдру. Хтось на камеру втискується в тільник і берци. Хтось подвоює і так радикальну медійну активність. Хтось відверто напружує підконтрольний адмінресурс. А хтось паломничає по святих місцях, попутно вибудовуючи схему.

Неодноразово наголошував, що в поточній ситуації важливо не тільки перемогти на виборах, важливіше, щоб переможений публічно визнав себе таким. І не перешкоджав переможцю приступити до виконання обов’язків. Тому що електоральне протистояння при провокаціях недоімперії може перерости в збройний конфлікт. А далі – в згубний для України хаос, на що небезпідставно продовжує сподіватися Кремль. Можливості зовнішнього світу мікшувати ситуацію існують, але хепіенд не гарантують.

Існують два варіанти передвиборного позиціонування.

Або спиратися на масову підтримку народу, і тоді плювати і на владу, і на бізнес – самі, за Булгаковим, прибіжать і в чергу стануть, щоб кинути свій грошик в скарбничку майбутнього президента. І силовики займуть позицію прихованого сприяння. Частково подібна ситуація склалася з Віктором Ющенком, але, на жаль, принесла країні лише розчарування в колективному розумі бджіл.

Або домовлятися з олігархами, які у нас тримають ЗМІ і парамілітарні формування. Тоді буде і ресурс на проведення кампанії, і силовий супровід в робочі апартаменти на четвертому поверсі АП (яскравий аналог – коли міліція по команді Юрія Луценка заводила обраного Леоніда Чернівецького в кабінет незгодного Олександра Омельченка).

Характерно, що міністр Арсен Аваков – політик з бізнесовим мисленням, що має не тільки державні, а й власні електорально-силові можливості, який здатний домовлятися автономно. Тобто натуральний олігарх.

Що б не малювали впадаючі в ван-гогівський раж соціологи, але сьогодні фіналістами кампанії виглядають Юлія Тимошенко і Петро Порошенко. І боротьба у них буде не тільки політичною, але і особистісною, з фрейдистськими вивертами з боку ПОПа.

Всі інші: на першому етапі – фон, над яким спробує піднятися президент Порошенко, на другому – базарні торговці своїми некерованими відсотками або похмурі донкіхоти, що по-англійськи йдуть в нікуди.

Читайте також: “Їй замість “Мерседеса” пропонують розбиту “Таврію”. Що стоїть за інсинуаціями Банкової про дострокові вибори

На головних фігурах і зупинимося. У цьому матеріалі (такі будуть). І не треба про заяложену колоду і прихованих за горизонтом безкорисливих патріотів. Я теж хочу тепла і пролісків, але за вікном чомусь сніг. Так що одягаємося за градусником, а не календарем.

Президент Порошенко вирушив до переобрання відразу декількома колонами. Одною – приватизуючи будь-який привід для шаленого піару. Ближче до виборів ми і вулицю спокійно не перейдемо. Ще на жовтому світлофорі буде підлітати істерящий мигалками кортеж, поважний ПАП поянить нам, темним, що зелене світло для нашого щастя винайшов особисто він. Обов’язково годинна доповідь про інші успіхи під його правлінням, зокрема безвіз з якими-небудь Антигуа і Барбуда. Потім підхід до преси, потім до населення через металошукачі і тоді перетинайте вулицю. Хто ще не емігрував.

От навіщо близька до оточення президента людина очолила якусь Національну службу здоров’я? У Мережі негайно охрестили це «сімейним підрядом». І вірно! Але там сенс не тільки в освоєнні багатомільярдних коштів, а й іміджевого камуфляжу медичної реформи. Тобто на главу Нацслужби здоров’я Олега Петренка покладено нелегке завдання якось зробити страшну медреформу від Уляни Супрун привабливою для населення. Хоча б місцями. Щоб президент міг приїхати і перерізати. Чи то стрічку, то чи пуповину, згадуючи колишнє місце роботи Петренка.

Інший підхід, вже рекламований владою – цькування інакомислячих, що переходить в терор. Допускаю, що буде встановлений черговий національний рекорд по забрудненості виборів. І що пієтет до Порошенка, святого борця з Путіним, деяким опозиційним інтернет-авторам будуть битами пояснювати невстановлені цензори в балаклавах. А слідчі будуть відмовляти в порушенні з формулюванням «Агент Путіна, сам напросився». У всякому разі, відсутність справедливих вироків по головним злочинам проти Майдану (Крисін до сих пір не на зоні!) підштовхує до соціального песимізму.

Завдяки «Народному фронту» Юлія Тимошенко залишилася без власного ресурсу, крім електорального ядра і потертої в кампаніях партійної структури. Тому приречена домовлятися.

З новими чистими політиками, які, увійшовши в команду, додадуть їй шарм свіжості і перспективності. А також з довгожителями політичного тераріуму, без взаємодії з якими Порошенка не зрушити.

Вибір невеликий. Рінат Ахметов є щільним і шкурним партнером з ПОПа. Віктор Пінчук загіпнотизований власним проектом “Гастролі “Океану Ельзи” на Банковій”, і демонструє намір йти до кінця. Як з “Озимим поколінням”. Дмитро Фірташ, точніше, його духівник Сергій Льовочкін для правоцентристської Тимошенко – електоральний антипод і точка політичної смерті, знову ж таки в “Оппоблоку” свій кандидат Юрій Бойко, який підозріло різко прокинувся. З Арсеном Аваковим, з урахуванням його посади, є сенс контактувати лише між першим і другим турами.

Залишається Ігор Коломойський – Пантагрюель вітчизняної політики. З яким Тимошенко пов’язують роки конфліктів і хвилини взаєморозуміння. І спільний ворог, який переступив межу непрощення.

В українській політиці спільні вороги зближують дивніше і міцніше спільних інтересів. Коломойський цінний не тільки тим, що має кураж боротися проти переважаючого супротивника, як було в 2014 році. І не тільки медіахолдингом укупі з іскрометним креативом «95 кварталу». ІВК здатний потягнути за собою Дніпро, незважаючи на нинішню лояльність Бориса Філатова і стриманість Геннадія Корбана.

А якщо в Дніпрі знову розгориться волелюбна фронда, то ПОПу впору замовляти адміністративний реквієм. Тому що до Дніпра акуратно, не зовні, але на ділі приєднається Харків. Трохи пізніше зважить дві великі різниці і зорієнтується Одеса. Відносини Львова з Порошенком давно викинуті на смітник. Революційний Київ ніколи не жалував чинну владу.

За мільйонниками потягнуться малі міста. В умовах децентралізації співтовариство мерів стає не менш впливовим, ніж вірнопіддані Банковій губернатори.

Так, за партнерство у президентській кампанії платять зобов’язаннями. Причому зобов’язання, дані нею особисто тим, кого Тимошенко вважає сильними, вона виконує. У точності і в строк. Знаю, що зараз заплачуть про «кидалово від Юлі», але скільки серед кинутих тих, хто домовлявся особисто і відповідає рівнем? Коломойський відповідає.

Моя думка: якщо ІВК готовий відмовитися від бізнесу, від повернення «Приватбанку», перш за все, то він здатний стати головним по зламу системи, як Каха Бендукідзе в Грузії. Причому, про «здатний» я впевнений, а от щодо «відмовитися» – сумніваюся.

Переговори важкоатлетів по президентській кампанії почалися. Але цих домовленостей поки немає ні у кого. Тимошенко не поспішає, тому що пам’ятає, що зобов’язання – це чавунні кайдани, а діяти доведеться стрімко і точно, як в карате.

Порошенко, навпаки, поспішає пов’язати круговою порукою, йому підкоряються, але не довіряють – репутація, знаєте.. І тримають дулю в кишені.

До речі, співгромадяни і співвітчизники, в славній Британії учасників грязьової гонки на фініші відмивають з брандспойта. В українському політичному аналогу подібного не передбачено.

Так що наполегливо чекаємо на виході джентльменів в білосніжних фраках? Або?

Олександр Кочетков – аналітик і політтехнолог, Politeka

Від себе додамо, що вчорашня програма «Право на владу» на телеканалі «1 + 1» чітко продемонструвала – Коломойський почав активно «мочити» Порошенка. Програма була присвячена корупції в Україні. При цьому запрошені гості та телеведучі переконливо розповіли телеглядачам, що нинішня влада в Україні на чолі з Порошенком – наскрізь корумпована, і вона не бореться з корупцією, а налагоджує лютий саботаж боротьби з нею. Що, звичайно, є чистою правдою…

Читайте також: “Шанси Порошенко на другий тур проблематичні”. Рейтинг президента втрачає по відсотку на місяць

Поділитися: