В Україні давно і гостро стоїть питання про звільнення директора Національного антикорупційного бюро (НАБУ) Артема Ситника. Він був спійманий на тому, з чим повинен був боротися – на одержанні неправомірної вигоди, тобто корупції.
Через корупційні дії главу НАБУ навіть внесли в офіційний реєстр корупціонерів.
Намагаючись зрозуміти причини безглуздої ситуації, коли глава антикорупційного відомства є офіційним корупціонером, повернемося до витоків створення НАБУ.
Адже “корупціонер-антикорупціонер” Артем Ситник був головою бюро від самого початку.
Тоді основними лобістами як створення НАБУ, так і проведення конкурсу, в результаті якого директором відомства став Артем Ситник, були західні посольства і фонди на чолі з фондом Сороса. Їх ключовим партнером в Україні з антикорупційної тематики є громадська організація “Центр протидії корупції”.
Читайте також: Нові одкровення Деркача і Кулика. Все, що потрібно знати про рекордний хабар
Це найвідоміша громадська антикорупційна організація в Україні.
Біля витоків цієї організації, створеної у 2013 році, стояли Віталій Шабунін і Дмитро Шерембей.
Віталій Шабунін (зліва) і Дмитро Шерембей (справа)
У 2015 році, відразу після створення НАБУ, вони були обрані до Ради громадського контролю при НАБУ. До складу цієї Ради також увійшла активістка ЦПК Олександра Устінова (нині нардепка від “Голосу”). А Віталій Шабунін її очолив.
Віталій Шабунін є відомою медійної персоною, постійним учасників різних ток-шоу.
А ось другий засновник ЦПК Дмитро Шерембей не такий публічний. Хоча, як кажуть в тусовці грантоотримувачів, саме він є головним у цьому тандемі.
Але “на люди” виходить куди рідше, ніж Шабунін.
І для цього, як виявилося, є свої причини.
Три кримінальні справи
Дмитро Шерембей, мабуть, найяскравіша постать серед відомих активістів-антикорупціонерів. Справа в тому, що у нього за плечима три терміни тюремного ув’язнення.
Всі кримінальні терміни Дмитра Шерембея були пов’язані з квартирними крадіжками. Будучи ін’єкційним наркоманом, він здійснював квартирні крадіжки, причому у великих розмірах. І за це був тричі засуджений.
Дану інформацію Дмитро Шерембей сам повідомив в інтерв’ю журналу “Новое время”:
“- Ти вживав наркотики. Які?
– Опіати. Через голку. Перший раз в 13 років спробував.
– Через наркотики ти потрапив до в’язниці?
– Наркотики – це велика тема, яка дуже тісно пов’язана з їх пошуком. А це майже завжди кримінальна стаття. І в підсумку завжди призводить до в’язниці. Я не виняток.
– Ти крав?
– Так. Я виніс золото у депутата. Дві жмені золотих прикрас. Його не було вдома, ми просто зайшли, взяли і пішли. Він потім слідчому все в деталях описав – там було 16 листів прикрас.
<…> – Як ти потрапив вдруге в тюрму?
– До 16-ти років я вийшов, але вже через три місяці я знову сів у в’язницю. Другий раз вийшов в двадцять. Це була колонія посиленого режиму. Там сиділи, наприклад, за вбивство. Третій термін – це сукупність неймовірної кількості страшних помилок”.
Відомий журналіст Володимир Бойко в своєму Facebook уточнив цю інформацію. За його словами, майбутнього активіста-антикорупціонера перший раз посадили 1 липня 1992 року на 2,5 роки.
Дмитро Шерембей тоді був засуджений Деснянським районним судом Чернігова відповідно до ч.3 ст.140 Кримінального кодексу України (в редакції 1960 року) за вчиненим ним крадіжки в особливо великих розмірах.
Мабуть, саме про цей свій перший термін мав на увазі антикорупціонер, коли говорив в інтерв’ю “Новому времени”: “Я виніс золото у депутата. Дві жмені золотих прикрас. Його не було вдома, ми просто зайшли, взяли і пішли”.
Перший термін, за словами Володимира Бойка, Шерембей відбував недовго: 31 октября 1992 року майбутній борець з корупцією був звільнений за амністією.
Дуже скоро, 22 квітня 1994 року, Чернігівським районним судом Чернігівської області Шерембей був повторно засуджений за схожий злочин і за тою самою ч. 3 ст. 140 КК. Але на цей раз вже на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна.
На свободу з Шосткинської виправної колонії Шерембей вийшов через три роки, 16 квітня 1997 року, домігшись умовно-дострокового звільнення і не відсидівши останні 9 місяців і 18 днів.
Проте, Шерембей не став на шлях виправлення і в наступному році був спійманий на черговий крадіжці. В внаслідок чого 2 червня 1998 року Новозаводський районний суд Чернігова засудив його до 4,5 років позбавлення волі за ст. 14, 43, ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року), знову з конфіскацією майна.
Майбутній член Ради громадського контролю при НАБУ відбув даний термін “від дзвінка до дзвінка” в Бучанській виправній колонії, вийшовши на свободу 10 квітня 2002 року.
Дану інформацію Дмитро Шерембей жодного разу не спростував. Хоча з інших питань він неодноразово подавав позови про захист ділової репутації.
Виходить, що в цілому активіст-антикорупціонер має за плечима три “ходки”. Загальний термін його вироків склав 10,5 років. З них фактично він відсидів близько 8 років.
З таким багатим життєвим досвідом, після третьої “ходки” Шерембей вирішив зав’язати з в’язницею і стати на шлях громадського активізму.
Про три відсидки скромно промовчав
Скандал, пов’язаний з триразовим відбуванням Дмитром Шерембеєм тюремного ув’язнення за квартирні крадіжки, спалахнув в 2016 році. Причиною стало те, що під час виборів до складу Ради громадського контролю при НАБУ і Дмитро Шерембей, і Віталій Шабунін вказали недостовірні відомості у поданих документах.
Віталій Шабунін, який, нагадаємо, очолив перше скликання Ради при НАБУ і всіляко підтримував Артема Ситника, попався на тому, що при подачі документів на вибори до Ради не задекларував земельну ділянку, придбану ним у 2014 році.
А Дмитра Шерембея викрили на тому, що він у своїй автобіографії, поданій на конкурс на виборах до Ради, не вказав факти наявності вироків за кримінальні злочини, а також місця роботи під час відбування покарання в колонії.
Скани власноруч підписаної Шерембеєм автобіографії опублікував у своєму Facebook вже згаданий вище журналіст Володимир Бойко. За його словами, раніше ця автобіографія була опублікована на сайті НАБУ, однак після скандалу у 2016 році її звідти прибрали:
Джерело: facebook.com/volodymyr.boiko1965
Як бачимо, в даній автобіографії немає ні слова про те, що Дмитро Шерембей тричі відбував ув’язнення. Також не вказані місця роботи під час відсидки, хоча в 90-х і початку 2000-х років, коли активіст проходив “тюремні університети”, було прийнято навантажувати ув’язнених суспільно корисною працею в цехах і майстернях при виправних установах.
Як Ситник покривав фальсифікаторів
Подача недостовірної інформації для участі у виборах до Ради громадського контролю при НАБУ, в якій звинувачували Дмитра Шерембея і Віталія Шабуніна, повинна була мати цілком конкретні юридичні наслідки.
Відповідно до підпункту 4 пункту 8 Положення про дану Раду, яке було затверджено указом президента від 15 травня 2015 року № 272/2015, в разі встановлення факту надання недостовірної інформації для участі в конкурсі щодо формування складу Ради, повноваження члена Ради повинні бути достроково припинені:
Джерело: zakon.rada.gov.ua
В результаті дострокового припинення повноважень члена Ради при НАБУ повинен був проводитися конкурс з обрання нового члена Ради. Такий конкурс повинен оголошуватися розпорядженням директора НАБУ.
Однак, незважаючи на наявність очевидних фактів подачі недостовірної інформації, глава НАБУ Артем Ситник не став оголошувати перевибори членів Ради, які проштрафилися. В результаті і Шерембей, і Шабунін залишалися членами Ради до закінчення своїх повноважень.
Тим самим була утворена ситуація, коли “рука руку миє”. Громадські активісти, за допомогою західних грантів, люто лобіювали створення і підтримували за допомогою піар-акцій створення НАБУ і його директора Артема Ситника. У відповідь на це Ситник “закрив очі” на очевидні порушення, допущені при подачі активістами документів на вибори до Ради НАБУ.
З тюремних нар – на освоєння медичних грантів
Після відбуття третього терміну тюремного ув’язнення Дмитро Шерембей став займатися громадським активізмом. Він став засновником і по черзі очолив дві громадські організації, які займаються збором західних грантів на різні проекти в сфері охорони здоров’я, лобізмом, а також різними піар-акціями.
Ці дві організації фігурують в кримінальних справах, пов’язаних з розкраданням багатомільйонних західних грантів.
Перша з цих громадських організацій “Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД” (скорочене найменування “100 відсотків життя”) була створена в 2001 році.
Дана організація домоглася дивовижних успіхів в освоєнні західних грантів. У 2009 році вона була включена окремим рядком в цілий Закон, яким була затверджена Держпрограма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД. За цією програмою громадська організація повинна була отримати близько 25 мільйонів доларів.
Ще одна Держпрограма на період з 2014 по 2018 роки була затверджена новим спеціальним законом в жовтні 2014 року. За нею громадська організація “Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД” отримала величезне фінансування. І не просто окремим рядком, а окремими трьома рядками:
Загальна сума “грантів в законі” склала 630 мільйонів гривень. Це, з урахуванням коливань курсу долара в 2014-2018 роках, становить близько 25 мільйонів доларів.
З 2015 року одержувача цих коштів – громадську організацію “Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД” – очолив Дмитро Шерембей. Він також є одним з її засновників.
Саме під його керівництвом в останні роки розподілялися кошти Глобального фонду ООН, що направляються на боротьбу зі СНІДом в Україні.
По цій організації з 2015 року правоохоронці розслідують кримінальне провадження, відкрите за фактами зловживання службовим становищем посадовими особами Міністерства охорони здоров’я і державного Українського центру контролю за соціально небезпечними хворобами.
У цьому кримінальному провадженні мова йде про розкрадання коштів Глобального фонду ООН для боротьби зі СНІДом. В “процесі” брала участь благодійна організація “Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД”. Дана інформація зазначена в одному з визначень Печерського районного суду.
Кримінальна справа по заступниці Супрун
Схожа ситуація склалася з благодійним фондом “Пацієнти України”. Він був створений у 2011 році. Засновниками виступили Дмитро Шерембей, а також відома “активістка” і соратниця Уляни Супрун Ольга Стефанишина (депутатка від “Голосу”, замінила Вадима Пристайка на посаді віце-прем’єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції в уряді).
Дмитро Шерембей та Уляна Супрун
Керівником фонду до 2016 року був Дмитро Шерембей. Потім керувати фондом стала Ольга Стефанишина, а Уляна Супрун стала в.о. міністра охорони здоров’я. Дмитро Шерембей при цьому залишався співзасновником фонду.
Працюючи в фонді “Пацієнти України”, Ольга Стефанишина отримувала космічні зарплати. Згідно декларації за 2016 рік, вона отримала в фонді 783 тис грн, а згідно декларації за 2017 рік – 817 тисяч. Це означає, що на місяць зарплата активістки-директора благодійного фонду становила в середньому 65 тисяч гривень, тобто близько 2,5 тисяч доларів.
З січня 2018 року Ольга Стефанишина стала заступником в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун. Там вона займалася питаннями європейської інтеграції.
Саме за той період, коли Ольга Стефанишина керувала фондом “Пацієнти України”, правоохоронці розслідують ще одне кримінальне провадження. У ньому фонд “Пацієнти України” фігурує разом із згаданою раніше громадською організацією “Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД”, яку, нагадаємо, з 2015 року очолює Дмитро Шерембей.
Кримінальне провадження було відкрито в 2017 році. Предмет розслідування – теж факти розтрати коштів Глобального фонду по боротьбі зі СНІДом.
Згідно з матеріалами кримінальної справи, в період 2014-2016 років, посадові особи фонду “Пацієнти України” і “Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ/СНІД”, за попередньою змовою групою осіб, з метою незаконного особистого збагачення, привласнили кошти Глобального фонду для боротьби зі СНІДом.
Присвоєння коштів відбулося в особливо великих розмірах. Гроші були виділені в якості грантів Україні для закупівлі лікарських засобів і препаратів, і для проведення інших заходів щодо запобігання та протидії поширенню ВІЛ/СНІД та інших соціально небезпечних захворювань.
Гроші, за версією слідства, розкрадалися шляхом закупівлі за завищеними цінами ліків і препаратів, а також шляхом проведення безтоварних фінансово-господарських операцій.
Ці відомості викладені в одному з визначень Печерського райсуду по даній кримінальній справі:
Виходить, що майбутня заступниця Супрун два роки, з 2016 по 2018, керувала фондом, через який, за версією слідства, розкрадалися кошти Глобального фонду ООН по боротьбі зі СНІДом.
Як вже згадувалось, в кримінальному провадженні фігурують дві організації – фонд “Пацієнти України” і “Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД”. Оскільки, відповідно до закону, одержувачем коштів Глобального фонду значиться “Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД”, то фонд “Пацієнти України”, яким керувала соратниця Супрун, мабуть, була другою ланкою в ланцюжку “освоєння” коштів.
На жаль, останній документ у відкритій частині реєстру судових рішень, який стосується даного кримінального провадження, датований вереснем 2017 року. Мабуть, в той період, коли Уляна Супрун була в.о. міністра при президенті Порошенкові, розслідування справи щодо близької до неї “активістки” було малореальним.
Однак і після зміни влади про зрушення в двох розслідуваннях про розкрадання десятків мільйонів доларів коштів Глобального фонду ООН поки що теж нічого не відомо.
Розкрадання допомоги для хворих на СНІД
У лютому цього року Нацполіція відкрила ще одне кримінальне провадження за фактами розкрадання коштів міжнародної допомоги, які призначалися для хворих на СНІД.
Заяву про злочин подав скандально відомий нардеп Андрій Деркач. Він заявив, що кримінальну справу за його заявою відкрила Нацполіція.
Нардеп звинуватив засновників Центру протидії корупції Дмитра Шерембея і Віталія Шабуніна в розкраданнях з 142 млн доларів допомоги, які пройшли через благодійну організацію “Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД” та підконтрольні їй структури.
За даними Деркача, частина грошей була використана за прямим призначенням, а частина – просто виводилася на рахунки підставних ФОПів. Також, за твердженням Деркача, Шабунін та Шерембей лобіювали інтереси комерційних компаній з ознаками фіктивності при закупівлі медичного обладнання та ліків. За це антикорупціонерам може загрожувати від 7 до 12 років в’язниці.
Як і попереднє кримінальне провадження, нове також було кваліфіковано за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу “Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем”.
“Якщо справа буде доведена Нацполіцією до логічного завершення, Шерембею і Шабуніну загрожує від 7 до 12 років ув’язнення”, – написав Деркач в Facebook.
Андрій Деркач опублікував також відповідь з Нацполіціі про те, що за його заявою 14 лютого 2020 року було відкрито кримінальне провадження:
За даними нардепа, за Петра Порошенка посольство США зупиняло будь-які розслідування, що стосуються розкрадання міжнародної технічної допомоги. І що гроші для НАБУ, яке повинно було займатися подібними розслідуваннями, надходили від USAID та соросівського фонду “Відродження”.
На сайті “Центру протидії корупції” оприлюднили відповідь на висунуті звинувачення. У ньому йшлося про те, що розцінюють це, як тиск на організацію, а підозри в розкраданні назвали абсурдними.
“Деркач в соціальній мережі придумав схему розкрадання коштів на космічну суму в 142,9 млн доларів за участю ЦПК (насправді Деркач звинуватив у розкраданні тільки частини цієї суми – ред.). Абсурдність заяви полягає в тому, що ні ЦПК, ні жоден член організації ніколи не отримували навіть приблизно таких сум коштів за усе, вже більш ніж вісім років, існування. Саме тому організація звернеться в правоохоронні органи через свідомо неправдиве повідомлення нардепа про злочин”, – повідомлялося на сайті ЦПК.
Підсумки роботи антикорупціонерів – 14 тисяч гривень
На закінчення знову повернемося до Національного антикорупційного бюро України, в створенні якого, за підтримки західних посольств, прийняла участь у 2014 році група тісно пов’язаних один з одним “активістів”, які працювали з грантовими організаціями.
Вони були ініціаторами створення відразу декількох нових антикорупційних органів – НАБУ, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Антикорупційного суду, Національного агентства по запобіганню корупції, Нацагентства з управління заарештованими активами і т.д.
Кожен з цих органів тепер отримує фінансування з бюджету, в загальній сумі були витрачені мільярди гривень. У свою чергу, активісти-антикорупціонери освоюють нові гранти на тему боротьби з корупцією.
Однак результат всіх цих заходів мізерний.
Як повідомлялося, у 2020 році Україна витратить на утримання антикорупціонерів 3,7 мільярда, а від них отримала в бюджет лише 14 тисяч. При цьому чверть цієї суми забезпечив особисто Артем Ситник, заплативши штраф за вчинене ним корупційне правопорушення.
Читайте також: Відставка Смолія. Чи справді долар буде по 100 гривень
