Заява про відставку голови Нацбанку і подальше голосування за неї у Раді відразу ж викликали хвилю пророцтв про те, що потрібно бігти до обмінників і скуповувати валюту – мовляв, скоро долар підскочить в ціні до 100 грн і більше. Але перш ніж піддаватися загальній паніці, поглянемо на ситуацію тверезо і розглянемо, які насправді можуть бути варіанти розвитку подій.
Звільнення Якова Смолія з поста голови НБУ є не кінцем, а початком процесу зміни політики НБУ. Щоб можна було говорити про завершення цього процесу, повинні бути пройдені певні реперні точки: призначення Верховною Радою нового голови НБУ; досягнення новим головою НБУ взаєморозуміння із західними партнерами і міжнародними фінансовими організаціями.
Кожна з цих реперних точок є, по суті, розвилкою, де подальший розвиток подій розгалужується. Не будемо перераховувати всі можливі варіанти, але назвемо ті, що найбільш кардинально відрізняються одна від одної.
Чи надовго залишається в.о. Рожкова
На даний момент обов’язки голови НБУ виконує перша заступниця Смолія Наталія Рожкова. Не можна виключати ситуацію, коли Верховна Рада успішно звільнивши Смолія не зможе призначити нового голову НБУ. Тоді в статусі в.о. на чолі установи залишиться Рожкова.
Ні для кого не секрет, що саме Рожкова, права рука колишньої очільниці Нацбанку Валерії Гонтаревої, була реальним керівником регулятора при Смолію. І якщо вона залишиться біля керма НБУ в статусі в.о. голови, то в політиці НБУ нічого істотно не зміниться. У той же час явно погіршаться позиції України на переговорах з МВФ. Як пояснюють знаючі люди, “під в. о. грошей ніхто не дасть”.
Читайте також: Справа Балоня. Єрмак проти Трофімова і Ситник проти всіх
Нове обличчя зі старою політикою
Тепер ми переходимо до варіантів, коли Верховна Рада все ж призначає нового голову НБУ. Однак не будемо чіпати можливі персоналії. Важливіше те, яку політику обере новий голова Нацбанку.
Уже зараз в боротьбу за контроль над політикою регулятора включилися різні групи впливу, кожна з яких хоче бачити в кріслі глави свою людину. У зв’язку з цим примітною є заява представництва МВФ в Україні. В заяві зазначаються заслуги Смолія “в забезпеченні цінової стабільності, що наочно продемонструвало ключову роль незалежного центрального банку в сучасній макроекономічній політиці. Саме тому незалежність НБУ знаходиться в центрі програми, яку підтримує МВФ, і ця незалежність має бути забезпечена і наступником голови”.
Тобто МВФ чекає, що нове обличчя на чолі НБУ буде проводити стару політику. При Смолію і Рожковій Нацбанк виходив з того, що його єдине завдання – таргетування інфляції і саме на цьому наполягає МВФ, підкреслюючи заслуги Смолія “в забезпеченні цінової стабільності”. Ріст економіки і відновлення кредитування компаній реального сектора еконміки його не цікавили.
Продовження старої політики вимагають і “соросята”, включаючи як політиків, так і інвесторів, пов’язаних з Джорджем Соросом. Маються на увазі ті інвестори, які вкладали переважно не у виробництво в Україні, а в піраміду ОВДП, яку вибудовував НБУ. Позицію цього табору висловив глава інвесткомпанії Dragon Capital Томаш Фіала, відреагувавши на заяву Смолія про відставку дуже нервово: “Ми відкладемо нові інвестиції, так як влада робить останні п’ять місяців абсолютно протилежне тому, що інвестори, як внутрішні, так і міжнародні, очікують від неї і радить їй. Це остання крапля. Можна тільки здогадуватися, якими є мотиви – повна некомпетентність чи мотивований Росією саботаж”.
Якщо цей табір доб’ється бажаного, то відносини з МВФ, напевно, будуть процвітати. “Соросята” будуть задоволені. Комерційні банки як і раніше будуть вкладатися в держоблігації, а не в кредитування реального сектора економіки. Але дещо важливе все-таки зміниться.
На відміну від Смолія, новий голова НБУ буде всіма сприйматися як людина, яку поставив Зеленський. І якщо це нове обличчя виявиться виразником інтересів “соросят” і провідником політики МВФ, то Зеленський вже буде виглядати не зовсім президентом не зовсім незалежної України.
Читайте також: Дивна дружба, вибори і протести. Навіщо Турчинов очолив штаб партії Порошенка
Політика компромісів
У реальному секторі економіки сильні надії на те, що новий голова НБУ буде проводити нову політику. Мається на увазі, що головним пріоритетом буде вже не мінімізація інфляції, а максимізація експорту, нехай навіть для цього доведеться допустити невелике ослаблення гривні і невелике зростання споживчих цін. У той же час буде припинено будівництво піраміди ОВДП; комерційні банки будуть націлені вже не на покупку облігацій, а на кредитування виробництва.
Тут ключовою проблемою буде переконати МВФ в необхідності такої політики. Як мінімум потрібно досягти компромісів, які дозволять продовжити співпрацю і отримувати чергові транші кредиту в рамках програми фінансування. Тоді за гривню можна бути спокійними: гроші МВФ дозволять вчасно розраховуватися за старими боргами, в той же час Україна буде мати достатній приплив валюти завдяки зміцненню позицій своїх експортерів на зовнішніх ринках – внаслідок нової політики НБУ, яка саме це зробить своїм пріоритетом.
Політика провалів
Звичайно, ніхто зараз не може на 100% гарантувати, що новий голова НБУ зможе досягти взаєморозуміння із західними партнерами і домовитися про компроміси з міжнародними фінансовими організаціями. Але це буде залежати все-таки не стільки від персони голови НБУ, скільки від тієї політики, яку він буде просувати і уособлювати.
Наприклад, ніяких траншів МВФ більше не буде, якщо західні посольства вирішать, що нове керівництво НБУ націлене на задоволення інтересів Ігоря Коломойського і підіграє російським інтересам. Тоді нас чекають провали за провалами як в економіці, так і в держфінансах. І ось в цьому випадку курс долара може дійсно дійти до 100 грн.
Політика сили
Ну а найоптимістичніший варіант – це політика сили. Для цього не достатньо ламати логіку мінімізації інфляції, згортати піраміду ОВДП і шукати компромісів з МВФ. Потрібно активно, наступально боротися за незалежність України в цілому і НБУ зокрема. Перш за все – домовитися із західними кредиторами про реструктуризацію нашого боргу.
Держава повинна довести кредиторам, що повернення боргів загрожує інфляцією (для погашення внутрішньої заборгованості через механізм емісії) та девальвацією національної валюти (через критичне зниження резервів центрального банку). Також держава повинна переконливо продемонструвати кредиторам бюджетну необхідність секвестру виплат по боргу, без яких країна скотиться в глибоке піке економічного обвалу з деградацією структурних показників соціальної системи. І тоді кредитор змушений буде погодитися на реструктуризацію, так як вона і в його інтересах.
Який варіант буде релізований – це буде залежати від різних обставин. Але дуже багато буде визначатися тим вибором, який Зеленський робить зараз.
Читайте також: Чому обвалився рейтинг Зеленського: головні висновки з нового соцопитування
