Історія про рекордний хабар, який нібито передавався Миколою Злочевським для керівництва антикорупційних органів, викликає масу питань.
Ставки зросли до $ 50 млн
Сьогодні, 22 червня, отримала продовження скандальна історія про хабар за закриття справи Burisma в $ 6 млн. За твердженнями Костянтина Кулика, який в 2016-2019 рр. очолював групу прокурорів ГПУ з розслідування економічних злочинів режиму Януковича, і був звільнений з органів прокуратури в листопаді 2019-го через те, що не пройшов переатестацію, сума насправді дорівнювала $ 50 млн.
За його словами, в серпні 2019 року йому надійшла інформація про те, що міністр екології часів Януковича і власник Burisma Микола Злочевський виділив $ 50 млн для закриття кримінальних справ, пов’язаних з діяльністю компанії Burisma. Дізнавшись про це, Кулик нібито відразу ж підготував рапорт і доповів генпрокурору про необхідність задокументувати спробу дати хабар. Ключовим питанням, на думку екс-прокурора, було те, як може бути переданий такий великий обсяг коштів.
“Можете уявити собі обсяг купюр розміром в $ 50 млн. Зрозуміло, що в кеші такий хабар був неможливий. Тому ми звернулися в СБУ з проханням допомогти у створенні легендованого підприємства, на яке повинні були зайти кошти. Але тут відбулася зміна керівництва ГПУ: на зміну Луценкові прийшов Рябошапка. Після цього фіксування хабара в 50 мільйонів зупинилося, а Рябошапка заявив, що справи по Burisma не існує”, – сказав Кулик.
За його словами, за останній рік зі справи Burisma “випарувалися” деякі комерційні структури.
“Один з епізодів офіційної підозри Злочевському в справі №1590 включає факти співучасті Злочевського в легалізації грошових коштів з використанням компанії Burisma, а також Rosemont Seneca Boa Девона Арчера з орбіти сім’ї Байдена. Коли представники Burisma були затримані на хабарі в 6 мільйонів, компанія Rosemont Seneca Boa, а відповідно і платежі Байдену в справі вже не фігурували. Це особисто підтвердив Ситник на своїй недавній прес-конференції”, – резюмував Кулик.
Крім того, він зазначив, що Андрій Кіча, який фігурує в справі про хабар і якого представляють як юриста Burisma, був відомий йому раніше.
“Цього Андрія Кічу в 2019 році представники Burisma вже делегували провести переговори з прокурорами Генеральної прокуратури України. У мене в руках рапорт прокурора з моєї групи, яка розслідувала справу Burisma. Як випливає з рапорту, Burisma і заступник генпрокурора Єнін намагалися вплинути на закриття справи” , – підкреслив Кулик.
Ще один учасник прес-конференції, народний депутат Андрій Деркач звернув увагу на роль директора НАБУ Артема Ситника в цій справі.
“Дивним є той факт, що про відсутність прізвища Байдена в справі, в якому той точно фігурує, заявляє керівник НАБУ Ситник, пропонуючи не втручатися в міжнародні політичні процеси. Цинізм пропозиції зашкалює. Адже саме Ситник втручався у вибори президента США в 2016 році, використовуючи фейки про так звану “амбарну книгу” в справі начальника штабу Трампа – Пола Манафорта і “топив за Хілларі”, – резюмував Деркач.
Відзначимо, що свіжі заяви Кулика і Деркача нашарувалися на скандал навколо рекордного хабара в $ 6 млн, який нібито хотіли вручити керівникам НАБУ і САП Артему Ситнику і Назару Холодницька за закриття справи проти Злочевського, який вибухнув 10 днів тому.
Як все було
Нагадаємо, 12 червня було оприлюднено заяву НАБУ, в якій зазначалося, що біглий екс-чиновник через посередника в Києві намагався передати Ситнику і Холодницькому $ 6 млн. Пізніше було заявлено, що біглим чиновником є Злочевський, а в справі про передачу хабара затримано трьох осіб: заступника начальника київської податкової Миколу Ілляшенка, Андрія Кічу, нібито довірену людину Злочевського і, можливо, співробітника Burisma, а також колишню начальницю організаційно-розпорядчого департаменту Державної фіскальної служби Олену Мазурову.
Хабар в мільйон доларів керівникам НАБУ і САП нібито давали спочатку за те, щоб справу було передано в інші органи. Після відмови Ситника і Холодницького, за їхніми твердженнями, запропонували вже $ 5 млн – за закриття справи до 14 червня, нібито, до дня народження Злочевського. Саме за передачу цієї суми, плюс мільйон в машині Ілляшенка, і взяли на гарячому фігурантів справи. Перед цим хабарникам вручили підроблену постанову про закриття кримінальної справи за підписом Холодницького. При цьому у підозрюваних нібито були свої люди в Офісі генпрокурора, які перевірили, чи відображено закриття справи в реєстрі, і щодо яких, на думку Холодницького, потрібно провести службове розслідування.
У справі, яку нібито намагалися закрити люди Злочевського, мова йде про “Реал Банк” Сергія Курченка – нібито власник Burisma сприяв у виділенні стабкредиту установі, який розікрали. Якщо дуже коротко, то компанія “Інфокс”, в якій основним засновником з часткою 99,6% є Микола Злочевський, брала участь в схемі, по якій біглий Сергій Курченко отримав контроль над Херсонською нафтобазою. Це підприємство стало заставою по стабкредиту в 800 млн грн. Кошти були надані шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії на термін до 1 листопада 2015 року, і так і не повернуті державі.
На даний момент, судячи із заяв антикорупціонерів і матеріалів ЗМІ, в справі є троє підозрюваних – Ілляшенко, Кіча та Мазурова. Крім того, фігурує в ньому і Євген Шевченко, “секретний” агент НАБУ, через якого підозрювані нібито намагалася передати хабар. Саме Шевченко, з яким раніше був знайомий Ілляшенко, власне, і був тим, хто здав всіх хабарників. Спочатку Ільяшенко призначив Шевченкові зустріч в своєму кабінеті на 1 червня, але вона не відбулася, замість цього спільники говорили по телефону. Після цього податківець передав Шевченкові номер кримінального провадження, яке потрібно було закрити, і почалися переговори вже про сам хабар. Спочатку пропонували мільйон доларів за зміну підслідності і передачі справи в Нацполіцію, потім – два за закриття справи в НАБУ, чим повинен був займатися глава детективів Калужинський. Але він нібито відмовився, після чого Ільяшенко підняв суму до п’яти мільйонів доларів.
Вже 3 червня Шевченко заявив про хабар в НАБУ, і там відкрили справу. Після цього він далі спілкувався з Ілляшенком через “телеграм”. 5 червня Шевченко здійснив візит і нібито обговорив деталі закриття справи на Злочевського, щоб той міг повернутися в Україну до 14 червня. Крім того, Ільяшенко заявив агенту, що посередниками від Злочевського є два інших, пізніше затриманих, фігуранта справи, які погоджували суму хабара. В результаті $ 50 тис. Ілляшенко нібито взяв собі за посередництво.
Після узгодження деталей Шевченко сказав Ільяшенкові, що хабар забере глава САП Назар Холодницький. Представники Злочевського відразу ж направили в НАБУ клопотання про закриття кримінальної справи. При цьому, за версією слідства, Ільяшенко збільшив суму хабара для представників Злочевського з $ 5 до $ 6 млн і зголосився особисто передати її в податковій по вулиці Шолуденка в Києві. Там були присутні всі троє майбутніх фігурантів справи і Шевченко, який передав постанову про закриття справи.
По ходу зустрічі представники Злочевського зажадали, щоб в реєстрі поміняли статтю, яка обґрунтовувала закриття справи, але не наполягали на цьому. Після фінальних домовленостей Ілляшенко провів Шевченка в приміщення за хабаром, на чому всіх і застали силовики.
У неділю, 14 червня, Вищий антикорупційний суд постановив взяти під варту на два місяці з можливістю 40,3 млн грн застави Андрія Кічу, а в понеділок суд заарештував Миколу Ілляшенка, призначивши йому заставу 84 млн грн, хоча прокуратура просила 101 млн грн. Рішення про арешт з альтернативою застави в 120 млн грн винесено судом щодо Олени Мазуровой також 15 червня.
Питання в цій історії
По-перше, викликає сумніви найголовніший момент в картині, представленій НАБУ – спосіб передачі грошей і посередник, Євген Шевченко. Це той самий “секретний агент” НАБУ, який брав участь в проведенні негласних слідчих дій у справах про заволодіння газом і коштами “Укрзалізниці” компаніями братів Дубневичів “на добровільних засадах”. Він особисто визнавав, що має відношення до постачань запчастин на заводи “Укроборонпрому” (справа Гладковського). Той самий Шевченко, який, за словами Холодницького, має доступ до всіх приміщень НАБУ. Ще в 2018 році він дав кілька інтерв’ю, в яких зізнався у своїй роботі на НАБУ і докладно розповів, як здавав людей, які через нього намагалися давати хабарі.
Відповіді “агента” на питання про те, як йому з такою репутацією могли довіряти досвідчені люди на кшталт Ілляшенка, зовсім непереконливі.
Він заявив, що Ілляшенко – його друг протягом чотирьох років. За словами Шевченка, Ільяшенко на нього вийшов з проханням посприяти у вирішенні питання. На інші питання не відповів, пославшись на таємницю слідства. Крім того, Шевченко негативно відповів на питання, чи був у нього раніше успішний досвід передачі хабара від Ільяшенка (якби він був – це би хоч якось пояснювало такий дивний вибір посередника).
В цілому, важко повірити, що Ілляшенко, навіть якби йому справді запропонував Шевченко “вирішити питання”, погодився б на це, знаючи його специфічну роботу на НАБУ, та й нібито хабародавець Злочевський – зовсім не наївна людина.
По-друге – надто велика сума хабара. Можна тільки здогадуватися про рівень “ходового” кеша в чесних і непідкупних НАБУ і САП, але все ж $ 6 млн наштовхують на думку, що справа, скоріше за все, стосувалася не рефінансу банку Курченка, а, все ж, давно “похованих” звинувачень проти Злочевського по Burisma.
По-третє – перекидання справи з відомства у відомство. Кажуть, що спочатку домовлялися про передачу справи в Нацполіцію (про це написав Юрій Бутусов). Потім була пропозиція закрити справу повністю з формулюванням “за відсутністю складу злочину”. Якби подібних рішень за кошти такого порядку не було б раніше – ніхто б, напевно, не ставив такий “рекорд”.
По-четверте, претензії Ситника і Холодницького до Офісу генпрокурора. Судячи з усього, чи то в Ілляшенка, чи то у Злочевського був свій прокурор в Офісі генпрокурора, роль якого – просто відзвітувати, що справа закрита. Це класичний “передаст”, який навряд чи грав якусь серйозну роль в цій історії, а тому гнівливі звинувачення антикорупціонерів виглядають підозріло.
Мотиви антикорупціонерів
Швидше за все, керівництво антикорупційних органів могло намагатися вирішити за допомогою гучної справи свої політичні завдання. Тут справа в тому, що досить відомий податківець, Ільяшенко останнім часом нібито налагодив контакт з главою Офісу президента Андрієм Єрмаком, про що зараз навперебій говорять вороги останнього, наприклад, народний депутат Гео Лерос. Іншими словами, це прямий удар по Єрмаку.
Крім того, таким чином Ситник і Холодницький намагаються зміцнити свої позиції, адже над ними вже давно нависла загроза звільнення. Під час розслідування такої гучної справи Офіс президента навряд чи буде поспішати з їх звільненням, ще й у випадку, коли до справи почнуть приплітати Єрмака.
Також керівники САП і НАБУ звинуватили в сприянні злочинцям Офіс генпрокурора, глава якого Ірина Венедіктова не так давно виступила з різкою критикою роботи САП. Тобто це елемент конкуренції різних “фірм” силовиків.
Приплітанням до справи епізоду по банку Сергія Курченка відводиться увага від прив’язки Миколи Злочевського до Джо Байдена, котрих в інформаціному просторі вже асоціюють неначе партнерів по бізнесу. За фабулою справи, усі повинні говорити про Злочевського і Курченка, а не про Злочевського і Байдена, принаймні на це розраховують.
Проте, якщо в результаті справа розсиплеться через нестиковки і слабкості доказової бази, як це часто буває з НАБУ, то це може поховати кар’єру Ситника.
Читайте також: Удар по Єрмаку, захист для Ситника. Хто і навіщо хотів дати главі НАБУ рекордного хабара
