Зеленський вважає мерів, які йому перечать – сепаратистами. Що ж, подумки перенесемося у 2021 рік, коли новообрані мери і депутати-“слуги” почнуть керувати громадами…
“Вони (мери. – ред.) налаштовані не проти нас – і це не пафос, – а насамперед проти України. Вчора у мене була розмова з Леонідом Макаровичем Кравчуком… Не можуть мери бути проти президента, проти вертикалі влади. Це – проти держави. Це – чистий сепаратизм, який вони прикривають децентралізацією”, – заявив Володимир Зеленський журналістам “Української правди”.
Нагадаємо: під час карантину у центральної влади трапився конфлікт спочатку з харківським міським головою Геннадієм Кернесом, який відмовлявся закривати метрополітен, а потім з мером Черкас Анатолієм Бондаренком, який самовільно пом’якшив карантинні заходи для частини підприємців. Останнього Зеленський назвав “бандитом”, той в свою чергу подав на президента до суду, просить стягнути з президента 1 гривню в якості компенсації за моральну шкоду – за приниження честі і ділової репутації.
Можна тільки здогадуватися, що розповів главі держави Леонід Макарович, однак, схоже, Володимир Олександрович не до кінця розуміє, що таке місцеве самоврядування. І що його представники обираються народом так само, як народом обирається президент. Діяльність органів місцевого самоврядування визначається Конституцією України (розділ ХІ), законом про місцеве самоврядування в Україні та іншими документами. Зокрема, згідно зі статтею 142 Основного закону, “витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою”. Якщо введення карантину було рішенням державної влади і в результаті обмежувальних заходів органи місцевої самоврядування несли і несуть витрати, то їм держава повинна ці витрати компенсувати.
На ділі ж центральна влада намагається дивитися на кошти, акумульовані на місцях завдяки навіть ще незавершеній реформі децентралізації, як на ресурс, яким вона може розпоряджатися як своїм. Ще в березні мери всіх обласних центрів публічно звернулися до президента Володимира Зеленського, голови Верховної Ради Дмитра Разумкова і прем’єр-міністра Дениса Шмигаля з вимогою врахувати позицію місцевого самоврядування при прийнятті законопроекту №3275 про додаткові соціальні та економічні гарантії в зв’язку з поширенням COVID-19.
Читайте також: Бій за Київ: хто відправить Кличка в нокаут
Автори звернення нагадали, що саме органи місцевого самоврядування виплачують підвищені зарплати медикам, фінансують закупівлю ліків, масок, тестів, медобладнання. У підсумку в прийнятому парламентом законі частину зауважень місцевого самоврядування народні депутати врахували, але осад, як то кажуть, залишився.
Компенсаційні виплати на місця почали надходити лише з середини весни, що сильно дратувало місцеву владу. На цьому тлі пожвавилися розмови про створення “партії мерів”, що мають під собою підстави, оскільки місцеве самоврядування під час коронакризи проявило себе більш ефективно, ніж центр, який опинився здатним лише віщати, обіцяти і лякати.
Не менш серйозною помилкою, допущеною вже особисто президентом, стало порівняння мерів з працюючими на розкол країни сепаратистами. Адже критика центральної владі – не сепаратизм. Де ознаки сепаратизму точно присутні, так це у вимогах, які прозвучали раптово і синхронно в червні 2016 року відразу від шести обласних рад, ввести договірні відносини з Києвом. Відповідні звернення тоді прийняли в Одесі, Житомирі, Кіровограді, Полтаві, Хмельницькому та Івано-Франківську, вийшовши за межі своїх повноважень. Ті рішення українських обласних рад, до речі, активно тиражувалися кремлівськими засобами масової дезінформації. Зараз же мова йде про банальний економічний егоїзм регіонів, нітрохи не загрозливий ні для цілісності країни, ні, за великим рахунком, для позицій центральної влади.
Втім, так було до початку атак на особливо непокірних мерів. Прозвучали перші погрози – і одразу виникла ідея про “партію мерів”. Все це може відгукнутися Зеленському та кандидатам від партії влади на найближчих виборах, якщо авторитетні у себе “на землі” лідери затаять образу на Київ і притримають фігу в кишені до жовтня.
Однак, зі “старими” управлінцями зрозуміло – вони владі не подобаються, на них можна звалювати свої проколи – а що ж нові, які розсядуться в крісла після 25 жовтня? Серед обраних однозначно виявиться багато “слуг”. І умовного 26 жовтня вони постануть перед вибором: працювати на благо своїх громад, боротися за бюджети і повноваження – чи брати під козирок і слухати команди з Києва. Перший варіант неминуче спричинить конфлікти зі столицею. Другий – забезпечить лояльність далекого центру, але позбавить нових лідерів авторитету серед своїх виборців і призведе до нездатності контролювати ситуацію на місцях. Тобто “слугам”, щоб відстоювати інтереси громад, доведеться стати сепаратистами в розумінні Зеленського. На жаль, останні його заяви не залишають місця для сумнівів в тому, що глава держави поки не усвідомлює той масштаб проблем, які очікують його (і країну) після виборів нинішнього року.
Читайте також: “Сірі кардинали” київської політики: Як Комарницький посунув Столара
