Politerno > Статті > Україна і світ > Затаврувати і приручити. Що змінює в українській політиці закон про олігархів і чи прийме його Рада

Затаврувати і приручити. Що змінює в українській політиці закон про олігархів і чи прийме його Рада

  • 7 Червня, 2021
  • 1041 Переглядів
  • 0

Законопроєкт про деолігархізацію, ініційований президентом Володимиром Зеленським, нарешті зареєстрований у Верховній Раді.

Він схожий на раніше злиті в ЗМІ варіанти, але з деякими істотними відмінностями. Зокрема, там зникла норма про заборону олігархам володіти медіа-активами. А саме ця норма багатьма розцінювалася як найбільш незручна для олігархату.

Який вплив на політичний процес в країні надасть законопроєкт Зеленського і чи будуть під нього голоси, у матеріалі.

 

Перевірка реакції

ОП довго тягнув з внесенням цього скандального законопроєкту. Зеленський анонсував його розробку ще в середині квітня, а в кінці травня на прес-конференції він заявив, що проєкт готовий “майже на 100%”. Однак зареєстрували документ лише 2 червня як невідкладний під номер 5599 “Про недопущення загроз національній безпеці, пов’язаних з надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)”.

Радник глави ОП Андрія Єрмака Михайло Подоляк каже, що над законопроєктом потрібно було добре попрацювати, і часу пішло багато.

“Звичайно, у нас всі звикли, що ще вчора все повинно було бути в ідеальному вигляді і що навіть найскладніші процеси повинні відбуватися, як за помахом чарівної палички. Але для відпрацювання всіх деталей законопроєкту про деолігархізацію і для уточнення всіх нюансів потрібен час”, – зазначив Подоляк.

Правда, поки йшла робота, чорновий варіант проекту “злили” ЗМІ. У структурах, відповідальних за підготовку законопроєктів, дали зрозуміти, що ця версія не кінцева. Після публікації законопроєкту на сайті Ради стало зрозуміло, що це по суті той самий документ, в який, тим не менш, були внесені в порівнянні зі “злитим” варіантом показові зміни. Про них трохи нижче.

Згідно з версією, що потрапила в ЗМІ, визначати олігархів повинні були за політичним, медійним та економічним критеріями. У олігархи можна було потрапити, якщо бізнесмен політично активний, працює на держслужбі або володіє ЗМІ, які висвітлюють політичне життя країни, через які він також нібито поширює свій вплив, володіє монополією в тій чи іншій сфері, має активи вартістю понад 84 млн дол.

Уникнути олігархічного реєстру можна було, позбувшись ЗМІ шляхом продажу їх людям з “бездоганною репутацією”, вимоги до яких складені так, щоб відсікти близьких і підконтрольних до власника осіб. 

Загалом проєкт був настільки радикальний, що в істеблішменті побачили в ньому інструмент не стільки для обмеження впливу олігархату, скільки для переділу медіа-ринку.

“Злив” наробив багато шуму, але це в принципі було на руку Банковій, яка побачила реакцію на чернетку і суспільства, і його верхівки. Такі перевірки, до речі, не рідкість в українській політиці. Політолог Руслан Бортник каже про саме санкціонований витік.

“Ми побачили спочатку нібито “злив”, потім відмежування від нього, мовляв, це фальшивка – а насправді великому бізнесу показали “страшилку”. Третьою стадією, мабуть, був закулісний діалог щодо того, яким буде цей законопроєкт при реєстрації в Раді”, – коментує експерт.

Розмиті критерії

Тепер про зареєстровану версію проєкту. Тезово документ говорить про наступне.

Вводиться закон на десять років і вступає в силу через 6 місяців після публікації. Олігарх – це людина, яка бере участь в політичному житті, має значний вплив на ЗМІ, володіє природною монополією або займає монопольне становище на загальнодержавному товарному ринку, активи якого складають більш ніж 80 млн дол. Як і в первинному варіанті, вирішувати, хто в країні олігарх, буде Рада національної безпеки і оборони (РНБО), підконтрольна президенту. 

Особи, які потрапили до спецреєстру олігархів не зможуть фінансувати партії і брати участь у великій приватизації. Вони будуть зобов’язані подавати декларації, як це зараз роблять чиновники та депутати. У свою чергу, держслужбовці, які з ними або їхніми представниками контактували непублічно, повинні будуть повідомити про ці контакти. 

Почнемо розбір з критеріїв зарахування в олігархи

Вони залишилися настільки ж спірними, як і в “злитому” варіанті і широкими для трактування і застосування. 

Наприклад, можна бути не тільки бенефіціаром медіа, а й контролером – особою, “яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність засобів масової інформації безпосередньо або через інших осіб шляхом реалізації прав бенефіціара, або незалежно від статусу бенефіціара здійснювати такий вплив на основі договору або будь-яким іншим чином”. Але незрозуміло, як буде підтверджуватися наявність такого впливу, контролю. Взагалі чи надаватиме РНБО докази, адже вже не раз вона обходилася без цього? 

“Критерії визначення олігархів і їхнього оточення “розмиті”, в разі прийняття закону в такому вигляді РНБО отримає функцію суду над тими, кого вважає олігархатом, і установи з виконання покарання над ними”, – коментує політолог Бортник.

“Закон в нинішній редакції буде зручним інструментом для РНБО, який зможе визначати певних осіб олігархами та обмежувати їх діяльність і вплив на політику і ЗМІ”, – дає оцінку один з наших співрозмовників юристів.

Іншими словами, не тільки перша сотня української версії “Форбс” може опинитися під прицілом, але і менш багаті бізнесмени, для яких потрапляння в олігархічний реєстр буде мати набагато серйозніші наслідки, ніж для українських мільярдерів, яким не звикати до найменування “олігарх” і які від цього навряд чи втратять у впливі.

Чому забули про ЗМІ

Але повернемося до тексту законопроєкту, а саме – до пункту про медіа, з яким взагалі вийшла цікава історія. Судячи з витоків, в первісних варіантах була передбачена заборона на володіння ЗМІ суспільно-політичного характеру як самими олігархами, так і їхнім підставним особам через вимоги до них про “бездоганну ділову репутацію”. Великий бізнес міг позбутися важеля впливу на ситуацію в країні. Це був би дуже сильний удар по положенню фінансово-промислових груп. 

Але в зареєстрованій редакції цієї норми не виявилося. Якщо закон приймуть в більш-менш схожій з нинішньою редакції, великий бізнес, який ійсно впливає на стан справ в Україні, звичайно, буде відчувати себе ураженим, але не більше того. 

“Реєстр виявиться списком ганьби, додасть токсичності його учасникам. Але реальної загрози їх активів не нестиме. Законопроєкт не запускає процедуру демонополізації, не позбавляє медіа, не посилює кримінальну відповідальність за корупцію, незаконний вплив на державну діяльність, відмивання грошей, ухилення від податків. Це не деолігархізація. Це спроба викликати на закритий товариський суд і там домовитися про місце та роль в політиці і економіці і великого бізнесу, і регіональних еліт, і позиції їхніх ЗМІ”, – говорить політолог Бортник.

Але, судячи з реакції великих бізнесменів, від законопроєкту вони не в захваті. 

Найбагатший українець, власник корпорації СКМ Рінат Ахметов прямо не відповів на питання про ставлення до ініціативи ОП, сказавши лише про прагнення мати рівні правила гри для всіх. Але законопроєкт якраз ставить осіб, визнаних олігархами, в нерівне становище з іншими учасниками того ж політичного ринку, обрізаючи по суті в правах. Можна трактувати слова Ахметова, що йому така перспектива – не по душі.

“Ми завжди працювали за законом і далі будемо це робити. Я вже говорив: СКМ не має потреби ні в яких преференціях. Все що нам потрібно від будь-якого уряду – це чесна конкуренція і рівні правила гри для всіх”, – заявив Ахметов в коментарі “Інтерфаксу”.

Також його прес-служба заявила, що Ахметов себе рахує не олігархом, а інвестором, і “сильно здивується”, якщо побачить себе в реєстрі олігархів. Це також показник того, законопроєкт йому не подобається.

У партії екс-президента, народного депутата від “Європейської солідарності” Петра Порошенка, який володіє корпорацією “Рошен”, взагалі заявили, що закон про деолігархізації спрямований, перш за все, проти Порошенка.

“Очевидно, з точки зору Зеленського олігархами є ті, хто не подобається йому особисто – і, безумовно, Порошенко в цьому списку знаходиться на першій позиції. Зеленський намагається будь-яким способом позбутися від Порошенка”, – заявили в прес-службі “Євросолідарності”.

До слова, на відміну від того ж Ахметова і Коломойського, для яких внесення до реєстру олігархів річ хоч і неприємна, але не смертельна (свої активи, включаючи медіа, вони зберігають), то для великих бізнесменів, які самі є діючими політиками, така перспектива несе прямі політичні ризики.

Тому що важко в Україні займатися публічною політикою і претендувати на лідерські позиції, маючи офіційний статус олігарха. Це постійний привід для дискредитації. І мова йде не тільки про Порошенка. Зі списку найбагатших українців Форбс в Раді є ще і позафракційний депутат Вадим Новинський (партнер Ахметова), і співголови політради “Опозиційної платформи За життя” Віктор Медведчук , Сергій Льовочкін та Юрій Бойко. Але як ми вже зазначили, навіть менші за них мільтимільйонери регіонального рівня, глибоко залучені у політику, теж потрапляють під норми закону і по суті вибувають з процесу.

Не виключено, що удар по політикам, які мають відношення до ЗМІ і до великого бізнесу, і був головним (крім піару президента) мотивом для ініціювання цього закону. Цим законом керована Зеленським-Єрмаком-Шефіром РНБО самостійно визначатиме увесь політиний ландшафт України. 

Три сценарії для Зе

У світлі всієї неоднозначності ініціативи Банкової виникає цікаве питання – а чи вистачить під нього голосів? В першу чергу – всередині президентської партії “Слуга народу” (СН). Її членами є нардепи зі всіх куточків України і за більшістю з них стоять саме ті товстосуми, що потрапляють в об’єктив РНБО згідно закону Зеленського. 

Реакція поки неоднозначна.

Так, народний депутат від СН Олександр Качура, орієнтований виключно на Офіс президента, написав у своєму телеграм-каналі, що потрібно якомога швидше прийняти президентський законопроєкт, який “починає процес деолігархізації в Україні”. 

При цьому він визнає, що шлях до прийняття проєкту буде складним. “Упевнений, що при розгляді цього законопроєкту депутати – “борці з олігархами” будуть активно застосовувати свої “інструменти боротьби” в стінах і поза парламентом: тисячі правок, розповіді про його недоліки і неконституційність в ефірах телеканалів”, – прогнозує Качура без уточнень.

Однак тих, хто сумнівається очолив сам голова парламенту Дмитро Разумков.

Він розкритикував ініціативу, зазначивши, що олігархів буде визначати РНБО, якій “не властива функція відносити тих чи інших громадян до тих чи інших категорій”. Спікер висловився за створення окремого органу для цього за аналогією з Національним антикорупційним бюро, “можливо із залученням іноземних експертів”.

Тобто зрозуміло, що одностайної підтримки серед “слуг народу” не буде.

Однозначно проти голосуватиме також “Євросолідарність” і ОПЗЖ (з описаних вище причин). Під великим питанням “Голос”, так як під дію закону може потрапити бізнесмен Томаш Фіала і Віктор Пінчук, яких називають одними з головних спонсорів цієї партії. Скажімо Фіала заперечує свій вплив на депутатів цієї фракції, але для РНБО відсутність юридичних доказів, як відомо, не є перешкодою для винесення рішень.

Поки немає розуміння, чи підтримають законопроєкт депутатські групи “За майбутнє” (на яку має вплив Аваков і Коломойський) і “Довіра” (на неї впливає великий агроолігарх Веревський).  

Загалом, поки голоси збираються важко, хоча і зрозуміло, що навіть на критиці цього законопроєкту і спроб депутатів його провалити Зеленський буде робити собі піар – мовляв “олігархат мені чинить опір, показуючи через підконтрольних депутатів свій оскал”.  

Але в кінцевому підсумку доля законопроєкту залежить від позиції, яку займуть два найбільш впливових на даний момент олігарха – Ахметов і Коломойський.

Якщо вони дадуть команду близьким до себе депутатам (в тому числі й у фракції “Слуга народу”) голосувати проти законопроєкту, то шанси його провалу значні.

Якщо ж з якихось причин (в результаті торгів з Банковою) вони його підтримають, то голосів може і вистачити. 

За оцінками екс-нардепа Вадима Денисенка, закон може пройти, якщо його підтримає Коломойський, якому вже “нічого втрачати” і він може надати послугу для Зеленського.

“У Зеленського традиційно є під голосування за закони 207-209 голосів власної фракції. Зараз точно зрозуміло, що не проголосує “Голос” (як мінімум тому, що під “олігархат” підпадає Фіала), не голосуватиме ЄС (Порошенко) не дасть голосів ОПЗЖ і Батьківщина. “Довіра” – під великим питанням, адже Веревський не може не розуміти, що навіть якщо він не увійде в перший список олігархів, то має всі шанси з’явитися в наступному. Єдина людина, яка може не переживати за цей закон – Ігор Коломойський. Йому нічого втрачати, як би дивно це не звучало. Простіше кажучи, від статусу олігарха його життя не зміниться на гірше. А перед Заходом влада буде рапортувати про наведення порядку і встановлення нових правил гри”, – вважає Денисенко.

Судячи зі всього, в ОП налаштовані на довгий “серіал”, а точніше на довгий піар навколо боротьби за цей закон. Який, за задумом Банкової, з одного боку повинен показати Заходу і населенню “боротьбу з олігархами”, з іншого боку поставити цих олігархів у ще більшу залежність від влади, з третього боку, дискредитувати політичних опонентів, присвоївши їм статус “олігарха”.

“” Читайте також: Перевірять Деркача, Луценка і Порошенка. У справі про втручання України у вибори США новий виток

Діліться у соцмережах:

Залишити відповідь

Politerno Full

TELEGRAM

ПРИЄДНУЙСЯ
CLOSE