Так заведено в Україні, що коли закінчується зима, влада приступає до капітальних та ямкових ремонтів. Сходить сніг, а разом з ним і ураїнський “фірмовий” асфальт. В народі ще кажуть – час для влади “косити кеш”. Не відстає звісно і Тернпільська влада від “ремонтного” тренду, проводить його за якимось своїм, таємним алгоритмом.
На вході в парк імені Тараса Шевченка перед обласною державною адміністрацією, тернополяни можуть спостерігати чи то ремонт, чи то якесь чергове “інвестиційне” чудо-будівництво.
Якщо, все таки, це не черговий дерибан землі, а ремонт, то варіантів існує два: або міський голова хоче справити враження на президентську вертикаль в лиці губернатора (а переживати очільнику міста є про що, обложили, як то мовиться, зі всіх сторін, треба налагоджувати мости), або чергова допомога бруківковим підрядникам. А ці хлопці вміють бути вдячними – не один рік співпраці, не один кілометр застеленої бруківки в Тернополі.
А як бути жителям простих багатоквартирних будинків? Невже мер передумав проводити пропіарені ремонт і благоустрій?
Ходили ми дворами, а побачити хоча б один ремонт не вдалось. Складається враження, що тернополян знову хочуть пошити в дурні. В Сергія Надала так буває, спершу наобіцяє “золоті гори”, а в кінці року скаже, що “ми старались як могли, але не встигли, бо рік “несподівано” скінчився”.
А чому ж мовчать наші депутати? Всі завмерли в очікування продовження “генпланової епопеї”? Адже в кожного свої інтереси і заважати градоначальнику якось не на руку? Складається враження, що тернополяни знову мають нагоду споглядати виставу від однотурового мера і народних обранців…
