Реперною точкою виміру конфлікту інтересів у державі є розподіл спільних грошей (бюджету).
Саме цей момент дає розуміння суспільству: у нашій державі розпочинається “боротьба з корупцією” чи навпаки, корупція є домінуючим фактом відношень між державою і суспільством, між чиновником і громадянином.
Про це пише у себе в Фейсбуці експерт Василь Вакаров.
1.Мій висновок: корупція перемагає. Саме тому, я вважаю дії уряду Гройсмана по збільшенню ціни на газ, на електроенергію, та підвищення тарифів, як ріст рівня корупції.
Тому що після поступлення цих грошей до бюджету, вони ці перерозподіляються не справедливо, а розходяться по кишенях Порошенка і Яценюка та їхніх команд.
2. Коли я чую заклики керівників
“Укрпошти”, “Укрзалізниці”, “Нафтогазу” та інших по підвищенню тарифів на їх монопольні послуги, то я розумію, що мова йде про набивання кишень тими особами які призначили їх на ці посади.
Коли уряд і керівники монополій аргументують підвищення пенсійного віку та/або тарифів вимогами МВФ, я їм не вірю!
Мені така аргументація не підходить, тому що, це є цинічною і відвертою брехнею. Справа у тому, що вимогами будь-якого кредитора є своєчасна виплата боргу і відсотків по ньому. Тому МВФ як і я хоче одного: справедливого розподілу бюджету, а не розкрадання його. Розікравши гроші з бюджету наші чиновники та монополісти пропонують МВФу збільшити вік та тарифи, як способи наповнення бюджету.
Отже брехня є другою реперною точкою того, що я, МВФ та суспільство не віримо у зменшення рівня корупції в нашій країні.
3.Третьою точкою відліку слугує той факт, що нині діюча політична еліта (уся, без виключення) на очах у суспільства та світової спільноти хизується своїми корумпованими статками та бере на поруки Мартиненка, котрий є одним із стовпів корупційних відносин в нашій державі.
Отже: несправедливість, брехня, лицемірство – три ознаки постмайданівської влади, яка збільшує корупцію в країні.
Дістали!!
