Гра перестає бути млявою… По Миколі Мартиненко, який нібито “зламав Систему політичних репресій”, все тільки починається.
Людина занадто багато наговорила і занадто багато взяла на себе зобов’язань, які не виконала. Банкрутство Діамантбанку, через який добре працювалося його посередницьким активам – тільки початок довгої і сумної дороги вниз.
Мене ж куди більше цікавить … оновлена стратегія Петра О.Порошенко.
Очевидно, що він поки що не вибрав (і поки не робить цього) дорогу, по якій піде далі. Дострокові парламентські? Президентські? Ескалація?
І справа тут не в електоральних показниках, які періодично відправляє йому “Разумков” або Социс. І навіть не в тиску зовнішніх партнерів, сильно розчарованих бездіяльністю
Реальна проблема – команда. Не технологічна. І навіть не pr-медійна. Все трохи серйозніше. Найближчим часом йому потрібно вирішити відразу чотири глобальних кадрових питання і обзавестися союзниками.
Перший (найпростіший, ніби то): заміна глави НБУ. Валерія Гонтарєва вже майже пішла.
Але актив-то все одно чисто президентський. А поставити “Гонтареву-2” не вийде. Оптимальний варіант, наскільки я зрозумів, Сергій Л.Тігіпко. Вельми цікавий персонаж. Як і після революції 2004 року, Сергій Леонідович зник на пару років, добре відсидівся в бізнесі і хоче повернутися.
Він системщик, на хорошому рахунку і … буває надзвичайно лояльний Господарю. І компромісний. Так, що Тігіпко – це потужна опора в новій президентській команді.
Другий (нервовий): заміна глави Кабміну. Нервовий, тому що коаліційний. В. Гройсман – це явно не той “економічний” актив, з яким можна заходити в складний виборчий цикл. Потрібен яскравий макроекономіст з хорошими довгими інфраструктурними проектами. Логіст і “дісціплінатор” вертикалі. Гройсман ж – провінційний популіст, вічно продає ідею підняття мінімалки.
Третій: заміна генпрокурора. Очевидно, що прокуратура є занадто одіозною, балакучою, а також, що це абсолютно не ніша Ю. Луценко. У прокуратурі потрібен технократ, який юридично (але не піарно, як зараз) переграє інших силових опонентів і заспокоїть суспільні настрої реальними процесами.
Четвертий (найскладніший): заміна глави МВС … Арсен Аваков явно грає самостійно. Не сказати, щоб виразно. Але він точно ламає “пропрезидентську єдність”. По суті, це і є другий впливовий центр, через який президент і не може планувати стратегію. Аваков – єдиний опонент.
НФ ж – після затримання Мартиненко – майже відкрито звинувачує президента в узурпації. Не сьогодні, так завтра НФ спробує розіграти цю карту, вимазати ПОП у всіх смертних гріхах.
Щоб відтворитися в електоральному сенсі, Президент жеж поки не може грати “проти” по-справжньому. Через Авакова … Так ось, якщо Петро Порошенко знайде ці чотири кандидатури, він явно почне перезавантаження. І різко підвищить шанси на свій особисте політвиживання …
Михайло Подоляк, політтехнолог