Свій остаточний вирок нинішній владі суспільство вже винесло. Питання тільки в тому, коли і в якій формі відбудеться прощання, а головне – чи відбудеться очищення?
У певному сенсі проблема очищення влади за останні роки тільки ускладнилася.
Поряд з відомими всій країні іменами, які не виправдали нашу довіру політиків, народився цілий шар “представників” українського громадянського суспільства, які осіли в різного роду радах доброчесності, громадських радах або колегіях органів влади.
Найщасливіші поступово пролізли в радники, а деякі навіть у заступники міністрів здебільшого фейкових міністерств.
Деякі з цих персонажів продовжують експлуатувати бренди часів Майдану, інші – самостійно складені легенди про нікому невідомі заслуги перед суспільством.
Симбіоз владних брехунів і корупціонерів з цими “представниками” першим дозволяє вільніше брехати і красти, а другим – в оплату за “суспільний дах” і ефективне поширення різного роду вигідних влади фейків годуватися з рук господарів і попутно приймати замовлення на дрібні корупційні послуги.
В піни теж є свої течії. Останні роки з небувалою швидкістю стали народжуватися “громадські організації”, які мають єдиною метою приєднатися до якого-небудь органу влади, отримати грант для проїдання або, якщо з фантазією гірше, просто віджати шматок землі.
Пішла боротьба за титули: найзнатніший волонтер, самий скривджений вкладник, найбільший невдаха позичальник …
Звичайно, можна на все це махнути рукою – змінимо владу, і піна піде. Але пора вже припинити вірити в чудеса.
Формування якісної влади в країні – це не момент, а процес. А інфікування громадянського суспільства піною тільки віддаляє бажаний результат і порочить саму ідею громадського контролю.
Хочемо жити краще – треба міняти не тільки закон про вибори і склад ЦВК. Треба змінюватися самим – вчитися вибирати і контролювати владу.