Вбивства журналістів – це наслідок того, що в Україні не існує спецслужб. Тільки назва, якою пов’язані тисячі великих і дрібних підприємців в погонах. Які займаються зароблянням грошей і задоволенням політичних примх керівництва.
З початку військових дій “спец службами” не знищений жоден польовий командир. Жоден військовий злочинець. Жоден російський військовий. Жоден утікач в Москву.
Зате всім відомий прейскурант на інші “послуги”.
Роздруківка за телефонним номером – 400 доларів.
З аналізом локацій – 600.
Стеження співробітниками (сподіваюся, у поза робочий час) – від 300 дол/год.
Прослушка – від 5000 дол/місяць.
Обшуки – від 10.
І так далі, і тому подібне.
Всі платежі санкціоновані вищим керівництвом. І розподіляються ним всередині “спец служби”.
Головне завдання якої, визначена на рівні президента – це заробляти гроші (Порошенко витратив на голосування по Грицаку 2 млн дол), кошмарити бізнес і знищувати неугодних.
А одним убитим журналістом більше – це не проблема. Тому що, по суті, режиму Порошенко вони теж не бажані.
Усе.
