Зняття з виборів полковника Сергія Кривоноса – очікувана, але все одно дуже сумна історія. І надзвичайно типова для нинішньої України.
Відразу проясню ситуацію: Кривонос ніколи не був «проектом Тимошенко», як стверджують деякі. Не був він і проектом Банкової, як кажуть інші. Людина дійсно спробувала увійти в політику. Гроші на заставу, наскільки мені відомо, зайняв у друзів.
Його висунення викликало інтерес у опозиційний кандидатів. У всякому разі, він вів переговори про взаємодію і зі штабом Юлії Тимошенко, і зі штабом – увага! – Володимира Зеленського, з яким особисто знайомий ще по фронту, куди Володимир приїжджав з волонтерською допомогою.
Можливо, саме ці контакти викликали просто напад активності у Банкової. Зокрема, Ірина Фриз, свіжопризначений міністр у справах ветеранів і колишній прес-секретар Петра Порошенка, домовлялася з Кривоносом, що він обов’язково зустрінеться з Верховним Головнокомандувачем.
І ось – зустрівся. Після зустрічі не відповідає на телефонні дзвінки свого штабу. Поводиться не як командир спецназу, а як пацан, що нашкодив. І негайно пішли чутки, що Сергій Кривонос днями отримає серйозне призначення. До речі, він завжди хотів очолити український спецназ… Чи надовго?
Між іншим, зрада себе – це теж зрада. І вищі сили карають за неї ще суворіше, ніж за зраду оточуючих.
Alexandr Kochetkov, політтехнолог
Читайте від автора: Посол США у Києві – агент Кремля?
