У Фейсбуці набирає обертів обговорення подальшої долі Тернопільської ОДА в контексті зміни влади в Україні і необхідності оновлення владної вертикалі.
Тему підняв один з активних громадян і дописувачів ФБ Олександр Ткачук. Він говорить про необхідність докорінних змін у підході до обрання обласного керівництва і без зайвих “реверансів”, задавши питання “Хто очолить Тернопільщину”, переходить до обговорення кандидатур від громадськості, які потім пропонує подати на розгляд новообраному президенту. Пропонуємо цитату його поста:
ХТО ОЧОЛИТЬ ТЕРНОПІЛЬЩИНУ?
Досиджує свій губернаторський строк очільник Тернопільщини Степан Барна. Принаймні обіцяв одразу після інавгурації Зеленського, яку так примітивно затягує його шеф П Порошенко, написати заяву про відставку.
Результат президентських виборів продемонстрував нам, що в суспільстві є величезний запит на омолодження і оновлення системи управління держави. Справа дійшла навіть до обрання президентом взагалі позаполітичної персони, як кажуть – несистемного кандидата.
І поки новообраний президент не вступив у свої повноваження, тим більше, поки не обрана нова Верховна Рада, інститут Держадміністрацій залишається ще як мінімум до…
То ж виникає запитання – хто очолить Тернопільську область, виходячи із запитів суспільства на нові позасистемні обличчя? Як на мене, в області є декілька потужних, самодостатніх активістів із незаплямованою репутацією і визнанням громадськості: … Ігор Василів, Богдан Брич, Юлія Мамчак, Андрій Деркач, “Автомайдан”, Вільні люди”, Павло Іванечко, Денис Милий, Юля Гесюк, Андрій Об’єщик та інші.
Чому Ми стаємо на ті самі граблі, та як “вівці” не вибираємо людей, які своїми поступками та Героїзмом, ризикуючи життям йшли за Україну!,за Тернопільщину!(кажуть якби не Тернопільскі та Львівскі то і майдан не встояв!)таким чином показували своїм дітям як потрібно!і на далі боротися за Неньку! Люди вибираємо серед своїх ,з яких зможемо” спитати”! а не чекаємо що нам знову призначать “губернатора”Президент В.Зеленьский відкрито заявляв до виборів що буде народовладдя! Подивимося…
Пропоную громаді міста і області організувати щось на кшталт круглого столу (на базі того ж «Автомайдану» або «Вільних людей») і обговорити кандидата від громадськості області на посаду губернатора, якого потім запропонувати на розгляд президенту Зеленському. Своїх кандидатів достойних можна пропонувати усім хто вважає ту чи іншу персону аби очолити область.
Про “призначення на місцях” більш фундаментально продовжує говорити член бюро обласної організації “ДемАльянсу” Віталій Кудлак:
Часи вибору пройшов, настав час очікування.
Вся країна чекає (хто із нетерпінням, а хто із злорадством), коли ж Верховна Рада розродиться датою інавгурації новообраного президента. Експерти всіх мастей та калібрів, а також простий люд, гадають, про призначення «президентських» міністрів та достроковий «дембель» народних обранців.
Але поряд з тим, незаслужено мало говорять про те, що в не меншій мірі, ніж урядові призначення та взаємовідносини із Радою, впливатиме на ККД діяльності нового президента. Я маю на увазі призначення «на місцях».
Так, я вже чую багатоголосий хор тих, хто заявить: «як можна прирівнювати загальнонаціональний масштаб до місцевої тематики». Але я заперечу. Немає таких світлих і прогресивних починань, які б не розбились об граніт саботажу та небажання змін місцевої елітоньки.
До слова, хочу звернути вашу увагу на те, що поіменний склад місцевої чиновницької знаті дуже інертний до змін. Це там у Києві, що не вибори – то докорінні ротації. А в провінціях здебільшого міняються лише пару титульних осіб, решта ж стоїть, як залізобетон на вітрі, бережно оберігаючи ніжно виплекані схеми та відкати.
Зберігати такий статус-кво набагато простіше. Не потрібно одразу морочитись з добором великої команди для кожної із областей. Достатньо пару призначень. В свою чергу призначеним «намісникам» легше домовитись та провести косметичні ротації, ніж конфліктувати із вже усталеними чиновництвом.
Якщо новобраний президент все ж дотримається свого слова в повній мірі і почне докорінно оновлювати всю владну вертикаль, а це тисячі призначень по всій Україні, він неодмінно стикнеться із жорстким кадровим дефіцитом. Тут одразу посиплються пропозиції «досвідчених професіоналів», що за відсутності альтернатив поверне систему в попередній стан.
Патова ситуація скажете ви. А я візьму на себе сміливість заперечити.
Громадянське середовище в Україні, зокрема і в регіональному аспекті, за останніх кілька років продемонструвало настільки якісний розвиток, що здатне, при бажанні, згенерувати якісні та кваліфіковані команди на місцях. Серед громадських організацій та ініціатив, вже зараз є чимала кількість різнопланових експертів, громадських діячів, які мають за плечима успішні історії реалізації різноманітних проектів. Проектів, що спричиняли значні локальні та навіть національні якісні зміни.
Головне, щоб це середовище досягнуло на кінець консенсусу та розуміння: настав час діяти, формувати команди і брати на себе відповідальність. Руйнувати схеми договорняків, як єдиного принципу формування представництва центральної влади на місцях.
Наївно. Може й так, але це чи не єдиний шанс.
Читайте також: Про спритного Яциковського і “ЗЕлені” шляхи у Раду
