Туреччина заявила про вихід з конвенції Ради Європи про запобігання та протидію насильству проти жінок та домашньому насильству.
Про це повідомляє “Європейська правда” з посиланням на турецьке державне інформагентство Anadolu.
Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган підписав указ про вихід із Стамбульської конвенції, підписаної в 2011 році.
Міністр у справах сім’ї, праці та соціальних служб Зехра Зумрут Сельчук заявила, що права жінок гарантовані внутрішнім законодавством Туреччини, особливо в Конституції.
За її словами, турецька правова система є “достатньо динамічною та потужною”, щоб впроваджувати нові норми відповідно до потреб.
Як наголосила міністр, насильство над жінками є злочином проти людства, і що Туреччина рішуче продовжить боротьбу з насильством за принципом “нульової толерантності”.
Директор з комунікацій Фареттин Алтун заявив, що Туреччина рішуче продовжує свою боротьбу за те, щоб жінки більше брали участь у соціальному, економічному, політичному та культурному житті.
Туреччина – перша країна, яка ратифікувала конвенцію Ради Європи, прийняту в Стамбулі. Конвенція намагається запобігти насильству щодо жінок, включаючи домашнє насильство, та покласти край юридичній безкарності винних осіб.
У Туреччині в 2019 році було скоєно 474 вбивства жінок, що вдвічі більше, ніж у 2011 році.
Багато консерваторів Туреччини кажуть, що пакт заохочує до насильства, підриваючи сімейні структури. Їх опоненти стверджують, що угоду та законодавство, ухвалене після її виконання, потрібно реалізовувати більш суворо.
Довідково: Стамбульська конвенція – це міжнародна угода Ради Європи щодо домашнього насильства. Повна назва документу звучить як Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами. Стамбульська конвенція стала відкритою до підписання у 2011 році. У цьому ж році Стамбульську конвенцію підписала Україна. Проте для того аби вона стала частиною законодавства її необхідно ратифікувати. Стамбульську конвенцію підписали, але не ратифікували такі країни ЄС як: Болгарія, Чехія, Угорщина, Литва, Латвія, Словаччина та Велика Британія.
Стамбульська конвенція передбачає заборону на дискримінацію. За визначеними ознаками. Серед підстав для дискримінації Рада Європи включає: гендер, сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність. Цим вона фактично підвищує статус ЛГБТ та надає їм додаткові права. І реалізовувати ці права вони будуть за гроші українських платників податків.
Наразі Конституція України, Сімейний кодекс визначають шлюб як союз чоловіка та жінки. Відповідно діти мають право на виховання в сім’ї, де є мама і тато.
Стамбульська конвенція несе ризик легалізації одностатевих шлюбів. ЛГБТ говорить, що держава порушує їх право на сім’ю, бо чоловік з чоловіком чи жінка з жінкою в Україні не можуть укласти шлюб, не можуть усиновити дитину. Тож можем спрогнозувати як будуть в майбутньому вирішені спори про відмову укласти шлюб між ЛГБТ парою, якщо буде закладена дискримінація на основі сексуальної орієнтації.
Стаття 14 Стамбульської конвенції передбачає включення адаптованого до рівня розвитку учнів навчального матеріалу з таких питань, як рівність між жінками та чоловіками, нестереотипні гендерні ролі, взаємна повага, вирішення конфліктів у міжособистісних стосунках без застосування насильства, насильство стосовно жінок за гендерною ознакою та право на особисту цілісність, у формальні навчальні плани на всіх рівнях навчання.
Тобто, якщо Україна ратифікує Стамбульську конвенцію в такому вигляді як вона є, то поняття гендер, сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність стануть частиною українського законодавства.
Ідеологічна заангажованість і окремі положення Стамбульської конвенції викликали сумніви і у Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій України.
Практичні пропозиції релігійної спільноти, спрямовані на протидію домашньому насильству, викладені в листі Головуючого у ВРЦіРО митрополита Єпіфанія, предстоятеля Православної Церкви України, адресованому прем’єр-міністру України.
“Замість ратифікації Стамбульської Конвенції ми закликаємо розвивати національне законодавство України з протидії домашньому насильству та насильству проти жінок, як це роблять інші країни Європи, які також відмовилися від ратифікації цієї Конвенції (Великобританія, Ліхтенштейн, Латвія, Литва, Словаччина, Чехія, Угорщина, Болгарія, Молдова, Вірменія)”, – зазначається у листі ВРЦіРО.
