За два роки в ролі президента України Зеленський навчився інтригувати, маніпулювати громадською думкою, заробляти, боротися за мир на Донбасі і зустрічатися з іноземцями. А Україні весь цей час потрібно зовсім інше – реформувати суди і економіку, боротися з елітною корупцією, зміцнювати обороноздатність країни, притискати олігархів і захищати нових бідних українців.
Але до всього цього у президента України Зеленського руки не доходять. Щось постійно заважає. Тому він вже зараз заговорив про другий термін свого президентства.
Президент України Зеленський швидко вчиться, вірить в свої сили і свою щасливу долю. Його найближчий Друг і соратник Єрмак – це символ іронії долі, символ випадкового політичного злету і жахливого економічного успіху. Траєкторію і долю Єрмака хоче повторити кожен другий член правлячої парламентської фракції «Слуга народу». Єрмак знає про це і ненавидить цей натовп вискочок, які випадково опинилися в політиці. Єрмак вважає себе «рятівником» політичної долі Зеленського і «граючим тренером» президента. Зеленський вже підозрює зовсім інше, але зробити нічого не може.
Цілих два роки Україна і Зеленський пристосовувалися один до одного, чекали взаємності і спільного успіху. Нічого не вийшло. Навіть колишнього президента-олігарха, політичного ворога Зеленського – Порошенка не вдалося викорчувати з кримінальної економіки і політики України. Разом з Медведчуком Порошенко серйозно послаблює політичні можливості і перспективи президента Зеленського. Той розуміє, що відбувається, але зробити нічого не може. Вони сильніші за президента Зеленського і його оточення.
При Зеленському, олігархи і багате корумповане чиновництво стали ще багатшими, а населення України стало ще біднішим, але президент не бачить в цьому великої небезпеки для себе або країни. Більш того, при президентові Зеленському почався новий небезпечний процес деградації української державності, коли елітні чиновники-корупціонери стали відрито демонструвати своє багатство і шикарний спосіб життя. Цього раніше не було – вони ховали награбоване, вказували маленькі зарплати та гонорари, соромилися демонстрації своїх можливостей і безкарності. При Зеленському це змінилося.
Пішов третій рік топтання на місці, імітації реформ і боротьби, та просування до прірви. Зате третій рік президента Зеленського проходить дуже швидко.
