З деяким збентеженням і неабияким роздратуванням виявив, що в країні таки відновилися процеси моєї основної професії — політтехнології.
Тому що офіс президента явно проводить політтехнологічну операцію щодо зниження рейтингу керівництва Генштабу. Спочатку наказ про територіальне закріпачення призовників — справді кострубатий та непродуманий — оприлюднює депутат від «Слуг», а потім наказ фактично дезавуює президент Зеленський. В результаті його рейтинг, мабуть, зростає, а Залужного падає (м’яко кажучи, не факт, але щось таке).
Така собі простенька двоходівка, можна було б тільки похіхікати над примітивністю наших політиканів, якби не війна!
Та рашистські спецслужби мільярди віддали б плюс усіх соловйових гуртом, аби посіяти хоч якийсь поділ між політичним та військовим керівництвом України! А тут — усе самі… У найкращих традиціях національного самозакопування під диктування поганих особистих амбіцій.
Володимире Олександровичу, не ведіться на розводки виродків зі свого оточення, бийте чимось важким по руках та іншим виступаючим частинам тіла тих, хто заносить ідейки щодо превентивного знищення майбутніх політичних конкурентів. Нехай навіть це і найближчі і довірені люди — країна набагато важливіша!
Другий симптом із тієї ж серії — шалена активність будь-яких функціонерів, у тому числі безсмертних «колишніх», щодо участі у повоєнному відновленні України.
Складається непереборне враження, що помітна частина нинішньої влади уже вважає перемогу над рашистами здійсненою і тепер планує правити Україною вічно та безальтернативно. А основною діяльністю стане ударний, в режимі, так би мовити, залпової системи, розпил бюджетів та набивання власних кишень під патріотичне словоблуддя. «Бо заслужили». Не воїни ЗСУ, які героїчно відбивають шалені атаки агресора, заслужили, а чиновники і тилові щури, які до них примазалися, і які виявляють сміливість виключно на міжнародних форумах та безпечних зум-конференціях.
Отямтесь, шановні! Терміново тверезіться і знаходьте український чорнозем під ногами. Щоб нам усім не бути закатаними у нього гусеницями решіткових танків. Бо у рашистів повна єдність щодо того, що їхня реальна мета — знищити Україну та українство шляхом знищення носіїв цього українства. А ми починаємо ідіотські політичні ігрища в режимі «опусти свого, щоби ворог порадувався».
Бо помічено ще давніми: «жодне царство, жодне місто, жоден будинок не можуть стояти довго, якщо в них відкриється внутрішній поділ їх членів». Не кажучи вже про діяльне користолюбство в критичний момент національної історії.
