Принципово не буду впадати в конспірологію і розмірковувати, чому атака на главу АП Андрія Єрмака по лінії США відбулася зараз і чому на її вістрі опинилася Вікторія Спартц — конгресвумен родом з України, яка чудово розуміється на місцевих політичних хитросплетіннях. Проте важко не помітити, що ця атака є своєрідною реакцією нашого стратегічного партнера на нещодавні інтриги проти начальника Генштабу ЗСУ Валерія Залужного.
І претензії до Єрмака виглядають дуже вагомими. Образно кажучи, це політичний залп із «Хаймарсу».
Хочу звернути увагу на інше.
Глави адміністрації президента України (так-так, саме так називається ця установа за нашою Конституцією!), за всієї їхньої неформальної значущості, є витратним матеріалом. Українські президенти змінюють їх неодноразово і тоді, коли вважають за необхідне. З приводу та без. До жодних помітних потрясінь у житті країни це не призводить.
Та й Андрій Єрмак у Володимира Зеленського – не перший. Вже наскільки впливовим був попередник Андрій Богдан, здавалося, посунь його, і країна завалиться. Поміняли і нічого не завалилося. І це нормально.
Але якщо загроза серйозних потрясінь при зміні глави нинішньої АП таки реальна, то це означає, що країною в найскладніший і доленосний воєнний період керує не всенародно обраний президент, включений до найвпливовіших політиків світу, а чиновник, який ніким не обирається, а назначається.
А це зовсім неприпустимо. І сподіваюся, що найближчим часом ми отримаємо відповіді на всі запитання. І разом з Єрмаком чи без нього Україна, як і раніше, успішно продовжуватиме відбивати рашистську агресію, спираючись на підтримку наших союзників.
