Після звільнення Михайла Головка з посади голови Тернопільської облради, до процедури якого виникає чимало запитань, у політикумі області розпочалися дискусії щодо спадкоємця вакантного «трону». Politerno ділилося із читачами інсайдом що можливої «рокировки», яку планує реалізувати політичний дует міського голови Тернополя Сергія Надала та очільника ТОВА Володимира Труша, а саме – призначити на місце звільненого «свободівця» Володимира Любомировича, а на посаду очільника області через Кабмін «протиснути» близького до мера Тернополя ексголову обласної поліції Олександра Богомола, який нещодавно став радником пана Володимира. Та якщо варіант з Богомолом не є стовідсотковим, перехід Володимира Труша в облраду ні у кого не викликає сумнівів.
Про мешканця івано-франківського міста Рогатин Володимира Труша на Тернопільщині знають небагато. З його біографії жителі нашої області могли чути, наприклад, про роботу у податковій, з якої його звільнили через корупційний скандал, або ж про ресторанний комплекс у Рогатині, яким нині опікується дружина.
Та найбільш помітним інформаційним приводом, неначе навмисно «прокачаним» через тернопільські ЗМІ, стала прив’язка Володимира Труша до прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля. Новину про їхні близькі стосунки запустили в обласний інфопростір для того, щоб відразу відбити бажання журналістів копатися у справжньому корінні цього призначення. Що ж, Politerno дещо прояснить ситуацію із «реактивним злетом» пана Володимира на політичну орбіту.
«Людина Шмигаля»
19 березні 2020 року президент Володимир Зеленський призначив головою Тернопільської обласної державної адміністрації уродженця Івано-Франківщини Володимира Труша. Суспільство дивувалися – чому не жителя Тернопільщини, невже перевелися в нашій області вправні менеджери? Відразу ж в інформаційне поле було запущено меседж, мовляв, Володимир Труш є людиною прем’єр міністра Дениса Шмигаля, який очолив уряд напередодні, 4 березня.
Слід зазначити, що карколомний злет голови Рогатиської РДА справді виглядає, як щасливий збіг обставин. Його попередник Ігор Сопель, якого пов’язували дружні стосунки з «Кварталом-95», написав заяву про відставку після протестів через евакуацію українців з китайського міста Ухань, нібито, в один із санаторіїв Тернопільської області. Зеленський прийняв відставку пана Ігоря ще 22 лютого 2020 року, однак офіційний указ з’явився тільки 18 березня 2021-го. Отже, після того, як Ігор Сопель, не сприйнятий Тернопільською обласною радою, змушений був «капітулювати», Київ почав шукати йому заміну. Схоже на те, що у Дениса Шмигаля поцікавилися щодо його кандидатури для Тернопільщини, а він узяв та й згадав про «давнього друга», голову Рогатинської районної райдержадміністрації.
Але тут виникає кілька нестиковок – самого Дениса Шмигаля Володимир Зеленський представляв як голову Івано-Франківської ОДА 2 серпня 2019 року. Цікаво пригадати, як директора ДТЕК Бурштинська ТЕС, що належить Рінату Ахметову, президент Зеленський презентував колективу словами: «Обирати голів обласних державних адміністрацій для нас важко в цілому по Україні, бо немає кадрів. А якщо кадри є, то немає грошей на них. Людей, які справді хочуть зробити щось хороше для України за наш невеликий термін, таких політичних волонтерів справді небагато. І це – один з таких людей». Теза про «волонтерство» людини донецького олігарха прозвучала неначе жарт, але ми не про це.
28 листопада 2019 року, на 4-ий місяць свого головування в Івано-Франківській області, Денис Шмигаль робить головою Рогатинської РДА місцевого підприємця Володимира Труша, як свого першого районного ставленика.
А вже 4 лютого 2020 року вирушає у Київ, аби зайняти посаду віце-прем’єр-міністра України – міністра розвитку громад та територій. З чого робимо висновок, що Денис Шмигаль пропрацював з Володимиром Трушем в рамках своєї посади очільника Івано-Франківщини лише два місяці. Невже за такий короткий термін керівник облдержадміністрації подружився з головою не самої помітної райдержадміністрації настільки тісно, що вирішив тягнути його за собою по вертикалі влади?
Тут мусимо пригадати інтерв’ю Володимира Труша одному з тернопільських сайтів, у якому він, зокрема, зазначив: «За кілька місяців до того я пройшов не одну співбесіду, а також платформу «Ліфт». У ній став одним з небагатьох, хто набрав максимальну кількість балів, і одним із перших в Івано-Франківській області був призначений головою райдержадміністрації в Рогатині. Там досягнув певних успіхів, серед іншого було втілено в життя реформу в освітній галузі. При цьому жодної школи в районі закрито не було».
З 28 лютого 2019-го по 19 березня 2020-го – за 3,5 місяців роботи на посаді Володимир Труш «втілив у життя реформу в освітній галузі»? Диво! Про «ліфт» й співбесіди пан Володимир, м’яко кажучи, лукавив.
На Бурштинській ТЕС Денис Шмигаль працював майже півтора роки до губернаторства. За інформацією з оточення Володимира Любомировича, майбутній прем’єр певний час безоплатно проживав у згаданому вище ресторанному комплексі Трушів, у якому є готельні номери. Бурштин знаходиться за 17 кілометрів від Рогатина, тож добиратися на роботу директору станції було недалеко.
Здавалося б, навіщо досить посередньому рогатинському підприємцю безкоштовно селити у себе приїжджого чиновника, запитає читач? Адже Дениса Шмигаля з Івано-Франківщиною пов’язує лише робота в компанії Ріната Ахметова – до того він жив і працював на Львівщині, з 2009 року обіймаючи посаду голови департаменту економічного розвитку, торгівлі та промисловості Львівської ОДА. Що стосується Володимира Труша, то після корупційного скандалу та звільнення у 2008 році з податкової міліції, він займався далеким від енергетики бізнесом – оптовою торгівлею у ТОВ «АВТ-Захід», або наданням мікро-позик у компанії «Кратер». На перший погляд ці люди не могли мати спільних інтересів.
Але друзі Володимира Труша, з якими Politerno пов’язує його «десантування» в Тернопільській області, є саме тими акулами енергетики, які десятиліттями живуть за рахунок політичного впливу на цю мегаприбуткову галузь. Саме про закулісних івано-франківських гравців та їхній вплив на долю майбутнього очільника Тернопільщини й піде далі розмова.
Забігаючи наперед та зважаючи на інформацію від людей з найближчого оточення Володимира Любомировича, підкреслимо, що у приватних розмовах він підтверджує свою близьку дружбу з фігурантами цього матеріалу.
Два помічники двох нардепів
Помічник – Володимир Труш
Майже в усіх офіційних біографічних довідках Володимира Труша зазначається, що у 2010 році він працював помічником народного депутата. Але у жодній з них не вказується прізвище народного обранця. Та й це не дивно, хвалитися немає чим. Відкриті реєстри зазначають, що тим самим нардепом був представник «Партії регіонів» Валерій Келестин.
Валерій Келестин дуже відома на Івано-Франківщині постать. В Рогатині він просто зірка. Йому, його нині покійному рідному брату Юрію й також вже покійному екснардепу Андрію Іванчуку належала корпорація «Техно-Центр».
Це був великий багатопрофільний холдинг, основним бізнесом якого вважалася торгівля нафтопродуктами та розподіл електроенергії. А президентом цієї компанії кілька років був міністр енергетики та вугільної промисловості за президентства Петра Порошенка, екснардеп кількох скликань та ексміський голова Калуша - Ігор Насалик.
Валерій Келестин з родиною Насаликів на День Незалежності у Калуші
Молодший брат Ігоря Насалика, Сергій, нині очолює Рогатинську міську раду та є дуже близьким товаришем Володимира Труша. У них безліч спільних фотографій з різних заходів.
Сергій Насалик біля Володимира Труша
До групи «Техно-Центр» входили агрофірма «Злагода», що об'єднала 8 колишніх колгоспів, агрофірма «Войнилівська», ПАТ «Рогатинська сільгосптехніка», компанії «Сільгоспхімія» та «Агропостач», Горохівський та Володимир-Волинський цукрові заводи у Волинській області, ТРК «Захід» та компанія «Галпласт», керівником якої працював Сергій Насалик.
Саме у «Техно-Центрі» Ігор Насалик заробив свої перші мільйони і саме з цієї компанії у 1998 році вперше пішов до Верховної Ради. Очоливши тоді підкомітет з питань нафтової промисловості і нафтозабезпечення Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, Ігор Степанович у дві наступні свої депутатські каденції знову і знову повертався в енергетичний комітет, але в якості керівника.
Зв’язків з бізнес-партнерами Ігор Насалик ніколи не втрачав. У 2012 році, скажімо, будучи на посаді мера Калуша, він відкрито агітував за «регіонала» Валерія Келестина на виборах до Верховної Ради.
Помічник – Володимир Будз
Помічником нардепа Ігоря Насалика у 2002 році значився дуже цікавий персонаж – Будз Володимир Іванович.
Цей чоловік двічі обирався депутатом Івано-Франківської обласної ради від партії «Батьківщина» по округу з центром у Рогатині. Обраний він був й до Рогатинської міської ради, але обрав за краще засідати в обласній раді. Попри рогатинське коріння й потужні політичні зв’язки на Прикарпатті, об’єктом його інтересів протягом останніх 20 років, як не дивно, стала саме Тернопільщина. Пан Володимир та його дружина Світлана є співвласниками та бенефіціарами газорозподільної компанії ТОВ «Тернопільгаз», яка заробляє на постачанні газу жителям Тернопільської області. Є про нього в інтернеті й згадки відверто кримінального характеру, зокрема, щодо торгівлі з окупованими територіями.
Що цікаво, донька подружжя Будз Юлія була помічницею на громадських засадах нардепа Степана Кубіва, який до парламенту обирався два рази поспіль – у 2012 році від «Об’єднаної опозиції «Батьківщина» та на позачергових виборах 2014-го, як колега Ігоря Насалика по парті БПП. Згодом Юлія Будз працювала головним спеціалістом відділу аналітичного департаменту забезпечення роботи міністра економічного розвитку і торгівлі Степана Кубіва, а станом на липень 2019 року значилася його радницею в напрямку міжнародної торгівлі. Відомою вона стала після того, як «Укрпошта» закупила за завищеними цінами у її з батьком компанії ТОВ «Професійні облікові системи» болгарські реєстратори Exellio FP-700 на 57 мільйонів гривень, про що писали ЗМІ.
За даними Politerno, Володимир Будз на Тернопільщині представляє, якщо так можна виразитися, родинний «клан» Келестинів-Насаликів, які намагаються зберігати свій влив в енергетичному секторі й за президентства Зеленського.
Зокрема, після перемоги шоумена на президентських виборах 2019 року, коли уряд Гройсмана доживав свої останні дні, серед візитерів «тіньового міністра енергетики» Віталія Белякова був помічений згаданий вище партнер Ігоря Насалика - Валерій Келестин.
Саме ця впливова група, за даними Politerno, відіграла вирішальну роль в проштовхуванні Володимира Труша на посаду голови Тернопільської ОДА. Звичайно з прицілом на фінансовий зиск.
ВАС МОЖЕ ЗАЦІКАВИТИ: “Можу підконячити”: Василів під час перерви в засіданні облради обіцяв Трушу “збити” Жмінку. Запис розмови
Тернопільгаз
Газорозподільну компанію ПАТ «Тернопільгаз» ще з радянських часів пов’язували із депутатом Тернопільської обласної ради чотирьох скликань Олегом Караванським. На початку «нульових», коли на політичному небосхилі почала сходити зірка Ігоря Насалика, у публічному ще тоді акціонерному товаристві «Тернопільгаз» з’являється голова наглядової ради з сусідньої області – згаданий нами колишній помічник нардепа Ігоря Насалика, земляк Володимира Труша – Володимир Будз.
Він представляє рогатинське ТОВ «Промтехресурс», яке стає власником ПАТ, а згодом і ПрАТ «Тернопільгаз» із 42% акцій компанії. 25% акцій залишаються у «Нафтогазу», а частки у майже 10 та 8 % знаходяться безпосередньо у Володимира Будза та Олега Караванського.
ТОВ «Промтехресурс», своєю чергою, належить згаданій вище дружині Володимира Будза - Світлані. По 25% у ній мають голова правління ПрАТ «Тернопільгаз» Володимир Караванський та Оксана Гарматюк.
Володимиру Будзу та Олегу Гарматюку, але вже у партнерстві з Марією Шафранською, донедавна належала ТОВ «Тернопільоблгаз», яка має ліцензію на постачання газу в Тернопільську область. У минулому році компанія перейшла від Будза-Гарматюк-Шафранської до нікому невідомих жителів Рогатина та Калуша – Миколи Римарука та Володимира Довбняка. Нагадаємо, Валерій Келестин – з Рогатина, Ігор Насалик – з Калуша.
І це переоформлення корпоративних прав має цілком логічне пояснення. Адже 25 травня 2022 року ДБР повідомило, що слідчий суддя Печерського райсуду Києва наклав арешт та передав в управління Агентству з розшуку та менеджменту активів корпоративні права 26 операторів газорозподільчих систем України, серед яких, в основному, були компанії Дмитра Фірташа. У перелік потрапили й 61% акцій компанії Будза-Караванського ПрАТ «Тернопільгаз».
На засіданні Кабміну 17 лютого цього року було прийнято рішення про передачу НАК «Нафтогаз України» арештованих акцій низки газорозподільних компаній з метою запобігання ризику виникнення надзвичайної ситуації в енергетичній сфері. Серед арештованого, знову ж таки, значаться 61% акцій ПрАТ «Тернопільгаз». Більшість із згаданих компаній підозрюються ще й в ухилянні від сплати податків.
Наскільки ми розуміємо, до газопостачальника ТОВ «Тернопільоблгаз» правоохоронці поки що не дотягнулися. За даними Politerno, й не дотягнуться, так як влада домовилася з деякими власниками газорозподільних компаній зберегти їхній газопостачальний бізнес.
Та не дивлячись на закриття годівниці «Тернопільгазу», Володимир Труш як мінімум один раз встиг посприяти збагаченню своїх покровителів, коли для цього була максимально зручна ситуація.
Тариф для друзів
Як відомо, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 16.12.2020 року № 2461 встановила для ПрАТ «Тернопільгаз» новий тариф на послуги з розподілу природного газу на 2021 рік: 2,17 грн за 1 м.куб на місяць. З урахуванням 20% ПДВ, тариф для населення склав 2,60 грн. за один куб. До 2021-го року вартість тарифу за транспортування природного газу для населення Тернопільської області від ПрАТ «Тернопільгаз» становила 1,03 грн. без ПДВ. У квитанціях про сплату вказувалася вартість 1,236 грн. за один куб разом з ПДВ.
Отже, тариф у порівнянні з попереднім роком зріс майже на 110%, більше, ніж в два рази. Тариф для ПрАТ «Тернопільгаз» був найвищим з 19 газорозподільних компаній, по яким було прийняте рішення у грудні. Для більшості з них тариф далеко не дотягував навіть до 2 грн. Лише для ПрАТ «Уманьгаз» він становив 2,08 грн.
Ось що писало видання «Наші гроші» про підвищення тарифу кінця 2020 року: «Раніше НКРЕКП вже підіймала облгазам тариф на розподіл газу. У другому півріччі 2020 року майже всі облгази отримали приблизно по +10% і більше. А потім хтось дозволив їм вимагати ще більшого, і у грудні НКРЕКП дозволила усім газовикам задрати тарифи у два рази».
Але ПрАТ «Тернопільгаз» стала лідером серед накрутчиків. Також слід нагадати, що рішенням Володимира Зеленського за грудень 2019 року НКРЕКП підпорядковується Кабінету міністрів, іншими словами - Денису Шмигалю.
Це рішення викликало справедливе обурення серед жителів Тернопільщини, але Володимир Труш, як і передбачалося, прикрив компанію свого старшого друга Володимира Будза від зайвих проблем.
За законом, процедура підняття тарифу на транспортування газу повинна супроводжуватися відкритим обговоренням та розглядом пропозицій від населення. Протокол громадських слухань є обов’язковим процедурним документом, передбаченим Постановою НКРЕКП №866 від 30.06.2017р. «Про затвердження Порядку проведення відкритого обговорення проектів рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Як повідомляв «Очевидець», ПрАТ «Тернопільгаз» процедуру обговорення провів, але чомусь запросив на неї лише дев’ятеро посадових осіб з понад двохсот тисяч клієнтів, яким надають послуги.
«Відкриті обговорення» відбулися 29 жовтня 2019-го року. На них були присутні: 4 – працівники «Тернопільгазу», 3 – посадовці Тернопільської ОДА на чолі із заступником голови ОДА, нині фігурантом кримінальної справи про хабар Ігорем Гайдуком, 1 – представниця Тернопільської обласної ради, 1 – представник НКРЕКП. Усі підняті на засіданні питання, зокрема проект структури тарифу, були погоджені одноголосно.
«Щомісячно до кожного замовника послуг «Тернопільгазу» приходять платіжки. У них вказується, скільки слід заплатити за транспортування газу. А ось повідомлення про дату проведення відкритих обговорень разом із жовтневими платіжками «Тернопільгаз» серед населення не розсилав. Як зазначено в протоколі, пропозиції для обговорення у визначений період на електронну адресу «Тернопільгазу» не надходили» , - зазначало видання.
У підсумку різке подорожчання тарифу на розподіл і транспортування газу для населення Тернопільщини відбулося за погодженням керівництва Тернопільської ОДА.
Після низки «тарифних» протестів уряд вирішив у ручному режимі знизити ціни на газ для населення. 18 січня Кабінет міністрів встановив граничну максимальну ціну – 6,99 грн за кубометр. Водночас обмежили плату за розподіл газу окремим облгазам – найвищу ціну за доставку все рівно встановили на рівні 1,79 грн за кубометр, зокрема, для ПрАТ «Тернопільгаз» (нагадаємо, до обмеження вона становила 2,17 грн).
Після того, як з 1 квітня 2021 року в Україні припинило діяти обмеження ціни на газ для населення – 6,99 грн за кубометр, уряд «порадив» постачальникам суттєво не підвищувати вартість блакитного палива для населення. Більшість постачальників вирішили прислухатися до заклику. Регіональні газзбути, які контролюють левову частку ринку постачання газу для населення, озвучили ціну 6,99 грн за куб м. Утім, понад десять компаній оприлюднили ціни, вищі за встановлені урядом: від 7,6 грн до 8,85 грн за куб м.
Серед них, і це не дивно, опинилася газопостачальна компанія друзів Володимира Труша - ТОВ «Тернопільоблгаз». І знову облдержадміністрація зі всім погодилася.
Щоправда, «заритого пса» автор згаданого журналістського розслідування щодо підняття тарифу на розподіл газу шукав не у тому місці, прив’язавши до лобіювання інтересів «Тернопільгазу» «батьківщинську» приналежність Володимира Будза і навіть нагородження головою ОДА Степаном Барною керівника цієї компанії Олега Караванського.
Насправді, жодного «секрету Полішинеля», все було на поверхні – Володимир Будз є представником тієї самої політично-бізнесової групи, що й голова Тернопільської ОВА Володимир Труш. Саме ця бізнес-група вплинула на новопризначеного у 2019 році голову Івано-Франківської ОДА Дениса Шмигаля, з яким вела справи на Бурштинський ТЕС, аби його першим рішенням щодо очільників райдержадміністрації стало призначення Володимира Труша головою Рогатинської РДА. Саме ця бізнес-група і спустила його «на парашуті» у Тернопільську область.
