Politerno > Статті > Україна і світ > Чи можливий в Україні Майдан заробітчан за румунським сценарієм

Чи можливий в Україні Майдан заробітчан за румунським сценарієм

  • 18 Серпня, 2018
  • 1585 Переглядів
  • 0

Вперше за 29 років Бухарест стрясають масштабні протести. Мляво починалися вони ще півтора роки тому, але зараз на центральні площі країни проти корупції влади виходять сотні тисяч людей. Одна з найбільш рухомих сил цих протестів – заробітчани, які роками виїжджали на заробітки в більш благополучні країни Європи. Ситуація по ту сторону Карпат дуже нагадує українські реалії.

Мільйони румунів живуть і працюють за кордоном. Входження країни до Євросоюзу з 1 січня 2007 року не тільки не зупинило еміграцію населення, але і сприяє їй, так як тепер румуни можуть працювати в ЄС без обмежень.

Але зараз багато хто з них повернулися для участі в антиурядових протестах. Частина спостерігачів бачать в цьому щирий протест людей, які переживають за те, що відбувається на їхній батьківщині. Інші – політтехнологію, за допомогою якої хочуть змістити нинішній уряд.

Але в будь-якому випадку ситуація цікава, в тому числі і з точки зору політичних процесів в Україні.

Чи можливе повторення румунського сценарію з протестами заробітчан в нашій країні?

Квиток в один бік

“У нас до чотирьох мільйонів українців – заробітчани. Найпопулярнішими напрямками трудової міграції є Європа і Росія. Кількість мігрантів значно збільшилася за останні два-три роки”, – економіст Олександр Охріменко озвучує останні статистичні дані.

Держприкордонслужба навесні цього року звітувала про ще більш шокуючі показники. З часів минулого перепису населення, який відбувся у 2001 році, виявилося, що з України виїхали близько 6,3 млн українців. Це ті люди, які перетнули кордон України тільки в одному напрямку і не повернулися назад. З цих шести з гаком мільйонів половина “виїздів без повернення” були здійснені в Російську Федерацію, інші – переважно в країни ЄС. Тільки за два останні роки Україну покинули близько 600 тисяч жителів.

Загалом, все як в музичному хіті з 40-річною історією “One way ticket to the blues” (“квиток в один кінець до туги”…)

Румунські гастарбайтери виїжджають зі своєї батьківщини не менше жвавими темпами. За даними Світового банку, за кордоном живе і працює три мільйони румунів. Для населення 19-мільйонної країни це шокуючий показник. Щорічно вони перераховують на батьківщину близько 5 мільярдів доларів, а це 2,5% ВВП країни. Багато з румунських заробітчан були змушені виїхати з-за низьких зарплат і відсутності можливостей на батьківщині. У липні 2017 року компанія Colliers International провела дослідження трудової міграції з країн Центрально-Східної Європи під назвою “міграційний бумеранг”. Згідно з цим звітом, рівень середньої оплати праці в Румунії становить 5,5 євро за годину, тоді як середній по ЄС показник – 25,4 євро. Тому, коли в Румунії розгорілися загальнонаціональні мітинги проти корупції та бідності, заробітчани не залишилися в стороні від протестів. Через соцмережі вони вирішили об’єднатися і приїхати на батьківщину. Географія їх міграції виявилася великою: не тільки більш розвинені країни Європи, а й далеке зарубіжжя – Канада, США.

Але румунські акції протесту неспроста в Україні сприймаються через призму очевидних асоціацій. Українські трудові мігранти також їдуть через корупцію і бідність. А їхні перекази в Україну перевищують суму траншів МВФ.

“За перші півроку 2018 року трудові мігранти перерахували своїм сім’ям 7 млрд доларів. За підсумками 2018 року це буде не менше 10 мільярдів доларів, – каже Олександр Охріменко. – Якби не ці вливання в економіку, то ВВП України не виріс би на 3%, і курс валюти вже був би 50 гривень за долар”.

Та й ситуація з корупцією в Україні куди гірша, ніж у південно-західного сусіда. Наприклад, в дослідженні Transparency International “Індекс сприйняття корупції” за 2017 рік Україна опинилася на 130-му місці зі 180 країн. Румунія ж займає 59-е місце.

Читайте також: Навіщо в Україну їде місія МВФ і які умови влада погодилася виконати

Омелян посприяє

Але чи можливе повторення румунського сценарію в Україні?

Чим менше часу залишається до чергової хвилі виборів в нашій країні, тим частіше в тіньових штабах обговорюються ідеї, як використовувати різні способи мобілізації громадян.

А з огляду на досвід близької до України Румунії і швидкість, з якою тамтешні заробітчани зібралися на протести в Бухаресті, не виключено і бажання різних українських політичних сил спертися на підтримку заробітчан.

“Заробітчани – це самий слабо вивчений сегмент електорату. Вони постійно спілкуються між собою в різних соціальних групах, обговорюють, де вигідніше зняти житло, як хто живе, де знайти краще роботу, хто краще оплачує їх працю. Тобто між ними постійно відбувається процес комунікації. Тому вони теж піддаються мобілізації. Крім того, в українських заробітчан є незаперечна перевага перед румунськими – вони в масі своїй набагато ближче до України. Румунські летять навіть з США, а наші, які в основному розосереджені в довколишніх країнах, можуть в той же день перетнути кордон”, – говорить політолог Руслан Бортник.

Але важливо й те, хто саме може зважитися на мобілізацію заробітчан. На думку експертів, цю технологію можуть спробувати використовувати як прозахідні, так і проросійські політики, з урахуванням того, що мільйони українських трудових мігрантів зараз працюють і в Росії, і в країнах ЄС.

“Сили, які критикують нинішню владу з проєвропейських і прозахідних позицій – наприклад, Гриценко, Вакарчук, єврооптимісти, – цілком можуть захотіти повторити румунський досвід, мобілізувавши наших заробітчан, які працюють в країнах Європи, як мінімум для участі у виборах президента. А можливо – і в акціях протесту після них. У цих сил ще з часів Майдану великий досвід мобілізації людей через соціальні мережі”, – говорить Бортник.

У свою чергу, політолог Андрій Золотарьов зазначає, що детонацією такого процесу по румунському сценарієм в Україні може стати ідея міністра інфраструктури України Володимира Омеляна про нові обмеження в сполученні з Росією.

Якщо, звичайно, вона буде реалізована.

Як відомо, напередодні міністр розбурхав Facebook-спільноту своїм коментарем такого змісту: “Сьогодні підписав один історичний документ. До Москви будуть ходити тільки ведмеді, як в старі добрі часи”.

У коментарі агентству “Інтерфакс-Україна” Володимир Омелян зазначив, що анонсовані їм обмеження стосуватимуться не тільки залізничного пасажирського сполучення.

“У Росії працює понад мільйон українців. На поїзд “Львів – Москва” неможливо дістати квитки, їх миттєво розкуповують. З Західної України на заробітки в Росію їдуть цілими селами, цілими населеними пунктами. Важко уявити, що буде, якщо ці заробітчани зіткнуться з труднощами виїзду на заробітки в Росію. Уявіть, якщо 10% з них вийдуть на Майдан, це вже буде за своєю масштабністю рівносильно протестам 2013-2014 років. А оскільки Омелян налаштований серйозно, то і майбутніх заробітчанських майданів я не виключаю. Природно, що такими протестними настроями можуть скористатися сили, які виступають за мир з Росією”.

Глава Комітету виборців України Олексій Кошиль вважає, що українські трудові мігранти – це серйозна сила, яка могла б значно вплинути на результат виборів.

“Ми пам’ятаємо, як в 2013-2014 роках були дуже політично активні трудові мігранти, які займаються сезонною роботою. Вони швидко мобілізувалися і приїхали до Києва із західних регіонів. Це дуже серйозна рушійна сила для політтехнологій. Але це стосується тих, хто зайнятий на сезонних роботах. Іншу частину трудових мігрантів, які мають або чекають вид на проживання, мобілізувати не так легко. Крім того, є серйозні відмінності старої діаспори, яка давно взаємодіє в формі різних спільнот, груп, і нової діаспори, яка організовується не так швидко. Ми не бачимо, щоб нова діаспора легко входила в стару. Тому використовувати фактор заробітчан дуже важко. Наведу ще один приклад. Коли йде дискусія про виборчу реформу, вся увага прикута до списків, але мало уваги звертається на те, що перед мігрантами взагалі стоять серйозні перепони в голосуванні. Катастрофічно мало виборчих дільниць за кордоном, вони розташовані не так зручно, як повинно було б бути. Наприклад, заробітчани можуть приїхати з півдня Італії до Риму, щоб віддати свій голос на виборах, але вони розуміють, що участь в голосуванні буде їм коштувати 30-40-50 євро, а на ці гроші вони можуть купити продукти. Тому для мільйонів трудових мігрантів участь у виборах, та й в політичному житті їхньої батьківщини, значно ускладнюється”, – говорить Кошиль.

Але залучення трудових мігрантів до політичного життя України – це питання часу, додає політолог Руслан Бортник.

“Фактично ми відстаємо від Румунії років на 10. Ось треба, щоб і наші заробітчани поблукали Європою. 30% з них соціалізуються, а решта повернуться. Те покоління, яке повертається, буде мати озлоблене ставлення і негатив до влади. Вони завжди будуть порівнювати своє складне і важке життя там з ще більш складним і важким життям тут. Тому відкладені протести можливі в майбутньому. Але не зараз. Поки що в Україні йде хвиля “туди”. А коли почнеться хвиля “назад”, тоді дійде справа і до майданів” , – говорить політолог Руслан Бортник.

У той же час Олександр Охріменко сумнівається, що у нас можливий “Майдан заробітчан”.

“Розумієте, коли зараз людина працює за кордоном і отримує 1000 євро, сенс йому виходити на Майдан і чогось добиватися? Краще вже залишитися в Європі і далі заробляти свою тисячу”, – говорить економіст.

Читайте також: Як будує свою фінансову імперію, не відходячи від державного корита, нині діючий так званий Гарант – Петро 5

Діліться у соцмережах:

Залишити відповідь