Надії на те, що Зеленський приїде з Парижа з договором на транзит газу або, щонайменше, з чітким баченням по транзиту і прямим поставками російського газу, не виправдалися.
Сторони лише повідомили про те, що вони “домовилися домовлятися“. Втім, не виключено, що громадськості озвучили не все, і насправді переговори виявилися більш результативними, просто Зе не розкрив всі карти, побоюючись звинувачень в “зраді”.
Однак, як вважають експерти, тепер доля транзиту буде вирішуватися не стільки на тристоронніх переговорах Київ-Брюссель-Москва, скільки в Україні та США.
“На схемах по реверсу російського газу з Європи заробляють мільярди доларів. І навряд чи від цих грошей хтось просто так відмовиться”, – говорить експерт енергоринку і глава Житлового союзу України Олександр Скубченко.
Керівник спеціальних проектів НТЦ “Психея” Геннадій Рябцев вважає, що до 1 січня транзитного договору може і не бути. І тоді і Україна, і Європа випробують всі принади “газової блокади” – від перекривання вентиля до холодних батарей в окремих регіонах. Що побічно підтвердив і прем’єр-міністр Олексій Гончарук, допустивши “газову війну” між Україною і Росією.
Про що насправді домовилися по газу в Парижі і що буде з його транзитом і прямими поставками – у матеріалі.
Що обговорювали по газу в Парижі і яким буде транзит
Офіційна інформація, яку озвучили за результатами переговорів по газу вкрай скупа.
Президент Володимир Зеленський сказав, що бачить перспективи для досягнення домовленостей щодо нового контракту на транзит. І що він може бути укладений, більше, ніж на один рік. На брифінгу в Парижі Зеленський на питання чи буде продовжено договір на транзит відповів: “Я впевнений, що у нас більше шансів його підписати з кращими умовами, ніж до цього обговорювали наші представники”.
І додав: “Я поки не хочу розповідити всіх деталей, але вже дійсно не говориться про контракт – на один рік. Все зняли це з обговорення. Тобто – на скільки-то років”. Президент також дав зрозуміти, що це буде не десять років, як раніше наполягала Україна, а “десь посередині”.
Конкретні деталі будуть опрацьовуватися вже пізніше, на окремих переговорах.
Раніше обговорювався варіант, про який вже згадувалось у ЗМІ – трирічний договір за схемою 50-40-30, тобто, з поступовим зниженням обсягів прокачування. Це вигідно як Росії, якій потрібен ще рік-півтора до повного запуску обхідних трубопроводів, так і Європі, яка бажає забезпечити собі підстрахування по транзиту. Але експерти вважають, що насправді громадськості було озвучено не все.
“Цілком можливо, що поки всі деталі вирішили не афішувати. По-перше, Зе побоюється звинувачень в “зраді”. По-друге, він розуміє, що попереду боротьба всередині України за втілення цих домовленостей у життя, і не все може вийти. А заздалегідь все афішувати – це додаткові ризики, що в підсумку все може зірватися”, – вважає експерт енергоринку, глава Житлового союзу України Олександр Скубченко.
Експерти в енергетичній сфері зазначають, що мова може йти не про трирічний, а про п’ятирічний контракт на транзит 50-60 млрд кубів на рік, тобто, без щорічного зниження обсягів.
Ціна для нас, як і зараз, буде визначатися за європейським хабом, але “зі знижкою” приблизно в 20-25%.
Варто зазначити, що питання про прямі поставки газу офіційно залишилися «за кадром», якщо не брати до уваги жартівливого віршика Путіна про те, що “у нас в квартирі газ і у вас буде на 25% дешевший”.
Але експерт Юрій Корольчук не виключає, що прямі поставки все ж проговорювали більш предметно.
Раніше міністр енергетики РФ Олександр Новак заявляв про готовність Росії поставити в Україну 15 млрд кубів на рік зі знижкою в 25%. Його український колега Олексій Оржель говорив про те, що Україна може погодитися прийняти належну їй по Стокгольмському арбітражу компенсацію в 3 млрд доларів газом.
Нібито, є зрушення і в питанні тарифів. Раніше “Нафтогаз” виставив “Газпрому” новий цінник на прокачку газу, де тариф прив’язаний до обсягу (від 2,56 доларів до 3,21 долара за тисячу кубів на 100 кілометрів). І для “Газпрому” він може виявитися “золотим”, зробивши російський газ неконкурентним в Європі за ціною.
Але, за словами Корольчук, вже є рекомендації німецької робочої групи “Нафтогазу” закріпити транзитний тариф на рівні 2,5 доларів за тисячу кубів на 100 кілометрів (по нижній планці).
Тобто, прокачування тисячі кубометрів газу обійдеться “Газпрому” в середньому у 32-33 долара. І, за словами джерела, Зеленський може вплинути на оперативне вирішення цього питання з регулятором – НКРЕ.
“Уже є загальне розуміння договору по транзиту, але поки немає розуміння в деталях, наприклад, хто буде здійснювати ті ж прямі поставки. Над цими питаннями і працюватимуть учасники переговорів”, – говорить Корольчук.
Сорос і мільярд доларів в день
Але питання транзиту все ще не залишається вирішеним напевно. Примітно, що прем’єр-міністр Олексій Гончарук на наступний день після саміту написав на своїй сторінці в Facebook, що в газових переговорах ми своєї мети досягли.
“Вивели питання транзиту газу за межі обговорення теми по Донбасу. Не домовилися про контракт, але це і не повинно було статися в Парижі. Україна буде домовлятися про газ далі, можливо, непросто, можливо, з «газовою війною». Але ми повністю готові до цього: наші сховища наповнені, нашу логіку підтримують ЄС і рішення Стокгольмського арбітражу, а Північний потік-2 недобудований. Нам потрібен тривалий контракт. Ми відзначили, що борг не подаруємо. Один з варіантів, який розглядаємо – борг можемо прийняти газом”, – написав Гончарук.
Меседж про “газову війну” одразу ж підхопили українські та російські ЗМІ.
Співзасновник Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич не радить сприймати слова Гончарука всерйоз, мовляв “він щось не так зрозумів”. Але насправді зупинка транзиту з 1 січня 2020 року цілком реальна.
Більш того, Геннадій Рябцев упевнений, що такий варіант – більш ніж імовірний.
“До 1 січня у нас договору, швидше за все, не буде. Коли він відновиться – через тиждень або через місяць – точно ніхто не знає”, – говорить він.
Причина навіть не в тому, що сторони за решту 20 днів не встигнуть домовитися. А в тому, що зламати існуючу схему газових поставок в Україну буде не так легко, як здається на перший погляд.
Зараз Україна купує той же російський газ, але через європейських і українських трейдерів. І на цьому заробляють чималі гроші.
“Середня націнка на тисячі кубів становить 40-50 доларів і це зараз – на мінімумі газових цін. А, наприклад, в минулому році, доходило до 90-100 доларів на тисячі кубів”, – говорить Скубченко.
Якщо врахувати, що Україна споживає близько 12 млрд кубів газу, “навар” виходить просто рекордний – 480 млрд доларів або близько 1,3 млрд доларів за кожен день реверсу “європейського газу”. Тобто, якщо існуючу схему законсервувати, то гроші, як і раніше, будуть надходити в кишені беніфіціарам цих схем.
“Є бажання зберегти контроль над цими потоками, і все це робиться зараз під патріотичним соусом”, – упевнений аналітик інституту Growford Олексій Кущ.
“Навіть на тимчасовому припиненні контракту і” Газпром “, і” Нафтогаз “зароблять багато грошей. Перший через очікуване зростання цін в Європі, другий – за рахунок “газової націнки”, – говорить Рябцев.
Ще одними вигодонабувачами (через зростання цін) можуть стати українські видобувачі газу. Зокрема, Ігор Коломойський, який є співвласником “Укрнафти”. Втім, є й інші інтересанти.
“Питання газу важливі для США і для Сороса, якого вважають “куратором” “Нафтогазу”. Не дарма ж напередодні саміту МВФ пообіцяв нам кредит і навіть погодився зняти питання відкриття ринку землі. По всій видимості, газові інтереси є більш пріоритетними. Кредит дається під те, що Україна займе жорстку позицію на переговорах з Росією щодо газу”, – вважає Скубченко.
Для США питання витіснення з європейського ринку “Газпрому” є стратегічним, так як у них є плани з нарощування поставок туди скрапленого газу. Саме з цієї причини США все ще не втрачають надії перешкодити запуску “Північного потоку”.
В законопроект про оборонний бюджет Штатів включені санкції, які, як анонсували в “Нафтогазі”, зупинять роботи з будівництва Північного потоку-2.
Проект вже проголосований в Палаті Представників конгресу США і буде підписаний президентом Трампом до початку Різдвяних свят.
Інше питання, що в реальності на запуск Північного потоку-2 це вже мало позначиться, адже він практично готовий, а Німеччина не так давно зняла обмеження на його наповнюваність.
“Раніше діяла норма про те, що трубопровід не може заповнюватися однією компанією більш ніж на 40%”, – відзначає Олексій Кущ.
І саме на тлі цієї війни за газові потоки в Україні будуть розганяти “зраду” щодо газу, – вважає Скубченко.
Експерти вважають, що “Нафтогаз” і далі буде торпедувати спроби політичного керівництва домовиться.
“Якщо договір щодо транзиту буде підписувати вже новий незалежний оператор – “Магістральні газопроводи України”, то угода по прямим поставкам – це прерогатива “Нафтогазу”, – зазначив Рябцев.
Але і в самому “Нафтогазі” не все так просто.
“Не випадково в переговорах в Парижі брав участь не Коболєв, а Вітренко. У НАКу вже давно внутрішній розкол: якщо Коболєв грає на стороні Сороса і США, то Вітренко – більше на стороні Зеленського, як і міністр енергетики Олексій Оржель (який, до речі, не так давно анонсував відставку Коболєва, але потім його слова спростували в уряді – ред.)”, – говорить Скубченко.
Одкровення Вітренка
Нещодавно на своїй сторінці в Facebook виконавчий директор “Нафтогазу” Вітренко поділився деякими цікавими думками щодо ходу переговорів.
Він пише, що “спочатку був не в захваті від перспектив обговорення питань транзиту газу і виконання рішень Стокгольмського арбітражу в Нормандському форматі. Але зараз мушу зазначити, що це було корисно. Хотя б з тієї точки зору, що обговорюючи ці питання безпосередньо з Путіним була можливість краще зрозуміти його особисту позицію”.
Суть цієї “позиції” Вітренко не описує, але з його поста зрозуміло, що принциповим для Путіна є питання судових позовів “Нафтогазу” до “Газпрому”. Українська ж сторона, як пише Вітренко, стоїть на своєму.
Він також зазначає, що рішення Стокгольмського арбітражу, як діючі, так і майбутні, не є перешкодою для нового транзитного контракту з новим незалежним оператором, який з “Газпромом” не судиться.
Але, очевидно, допускаючи, що компромісу з цього питання може і не бути, він пише, що українська сторона “готова обговорювати й інші варіанти”.
Один з цих варіантів – контракти “своп”, коли “Нафтогаз” буде брати газ на східному кордоні, а віддавати на західному, при цьому окремі оператори в Україні та Європі будуть відповідати за фізичне транспортування газу.
“У такому випадку ці контракти “своп” повинні забезпечувати “Нафтогазу” дохід, адекватний компенсації за відкликання позовів в Стокгольмському арбітражі на суму понад 12 млрд доларів”, – розмірковує Вітренко.
Цей варіант, звичайно, навряд чи зацікавить “Газпром”, а ось інша схема, про яку сказав Вітренко, може виявитися цілком робочою і забезпечити транзит газу взагалі без будь-яких довгострокових договорів.
Йдеться про перенесення точок передачі газу на кордон Україна-Росія, щоб європейські компанії, а не “Газпром” укладали контракти на транзит.
Тобто, по суті, мова йде про роботу за європейськими правилами, тобто, по системі аукціонів і бронювання потужностей. Саме така схема могла б стати реальним варіантом вирішення проблеми транзиту.
Але поки незрозуміло – чи зможуть її запустити з 1 січня, з огляду на вкрай стислі терміни
Південний захід країни на румунському газі і промисловість в мінусі
Пересічним українцям гри в “газову війну” можуть дорого коштувати.
“Можуть бути проблеми з опаленням в ряді областей, зокрема, Одеській, Харківській, а також на Донбасі”, – говорить Скубченко.
“На півдні Одеської області взагалі може бути колапс. В разі зупинки транзиту перестає функціонувати труба Шебілінка-Кривий Ріг. Румуни вже заявили, що готові постачати туди газ. Дожилися!”, – обурюється Корольчук.
До проблем з газом готується і Європа.
“Весь минулий тиждень дозакачували в сховища по 300 млн кубів на добу. А Болгарія максимально прискорилася з запуском своєї нитки “Турецького потоку” – замість початку січня 2020 року її запустять вже 15 грудня. А 16 грудня місцевий оператор оголошує аукціон на поставки газу в сторону Румунії та Молдови. Тобто, для молдаван, для яких все взагалі було погано (у них немає своїх підземних сховищ) питання вирішується, хоча, звичайно, кілька днів померзнути може і доведеться”, – відзначає Марунич.
Але навіть короткострокова зупинка транзиту загрожує різко підвищити ціни на газ в Європі – на тлі ажіотажу вони можуть підскочити до 400 доларів за тисячу кубів. Особливо на спотовому ринку (короткострокових контрактів), де закуповує газ Україна. Тобто, знову все впирається в питання грошей, які можна буде швидко “підняти”.
Відкритим в цьому випадку залишається і питання тарифів на опалення і гарячу воду, які Зеленський обіцяв знизити на 50%. Ціна на газ для населення і теплокомуненерго на цю зиму зафіксована, тобто, тарифи підвищуватися, за ідеєю, не повинні. Але і падати при такому розкладі вони навряд чи будуть.
А ось промисловість, яка купує газ повністю за ринковими цінами, може сильно постраждати, що змусить підприємства підвищити ціни на свою продукцію і ще більше посилить спад по ряду галузей.
Читайте також: 5,5 мільярда під Приватбанк і Донбас. Що означає позитивне рішення по кредиту від МВФ і куди підуть ці гроші
