З повідомлень ЗМІ стало відомо, що команда Володимира Зеленського поповнилася Валерієм Хорошковським. Він отримав кабінет в Офісі президента і тепер чекає, коли у виділеному йому приміщенні закінчиться ремонт. Ця новина важлива з двох причин: Хорошковський і Зеленський знайомі дуже давно, при цьому Хорошковський є найбільшим співвласником телеканалу “Інтер”.
Ця трійця – “Інтер”, Хорошковський і Зеленський – вперше стала єдиним цілим 14 років тому. У серпні 2005 року Хорошковський отримав контроль над “Інтером” (після того, як в червні несподівано помер під час перебування за кордоном Ігор Плужніков, який володів каналом з моменту його заснування у жовтні 1996 року) і незабаром очолив його наглядову раду. У тому ж році на “Інтері” стартувало телешоу “Вечірній квартал”, автором, режисером і ведучим актором якого був Зеленський.
В кінці 2010 року Зеленський був призначений генеральним продюсером телеканалу “Інтер”. Покинув цю посаду у вересні 2012 року після чого студія “Квартал 95” оголосила про початок співпраці з телеканалом “1+1” Ігоря Коломойського.
З тих пір багато води сплило, і в долі кожного з героїв цієї історії сталося чимало різких поворотів. Про те, що спіткало Зеленського, знають всі: він став президентом. Але не зайве хоча б коротко нагадати події, які довелося пережити Хорошковському і “Інтеру”.
Будучи власником “Інтера”, Хорошковський намагався брати активну участь в політиці. У грудні 2006 року він отримав посаду першого заступника секретаря РНБО. Там він пробув півроку, а в грудні 2007 року знову вліз у владу і на цей раз протримався там рівно п’ять років, змінюючи патронів легко і невимушено – Тимошенко, Ющенко, Янукович. До січня 2009 року очолював Державну митну службу, потім був першим заступником голови СБУ. У березні 2010 року Янукович призначив його головою СБУ, в січні 2012 року – міністром фінансів, а в лютому – першим віце-прем’єром. У грудні 2012 року Хорошковський подав у відставку і був звільнений.
Звичайно ж, всі ці політичні зигзаги не могли не позначитися на “Інтері”. Вперше Хорошковський ледь не позбувся своєї медіагрупи через Тимошенко, яка відчувала до нього особисту неприязнь через те, що він в її конфлікті з Ющенком перейшов на бік останнього. У березні 2009 року вона публічно на засіданні уряду охарактеризувала його словами “це напомажена істота з манікюром і педикюром, з бріоліном на волоссі” і підкреслила, що він і президент Віктор Ющенко – “одна компашка”. Телеведучий Євген Кісєльов, який працював на “Інтері” в 2009-2016 роках пізніше згадував: “Тимошенко під час перебування прем’єр-міністром поклала око на “Інтер”. Про це мені особисто відкрито говорив Андрій Портнов, який тоді працював на Юлію Володимирівну і придумав юридичну схему, як відібрати “Інтер” у тодішніх власників і передати новим”.
Наскільки є правдивими слова Кісєльова сказати важко, адже коли він про це говорив у 2017 році то вже працював на Петра Порошенка, але Юлія Тимошенко реалізувати цю задумку не встигла, а схема Портнова не була забута, тим більше що її автор після президентських виборів влаштувався в адміністрацію Януковича. Як згадував той же Кісєльов і не тільки, у Хорошковського був особистий конфлікт з Азаровим, вони жили в уряді наче кішка з собакою. Конфлікт набув таких форм, що “Інтер” кожен день критикував Азарова і в хвіст і в гриву. За інформацією Кісєльова, в якийсь момент Хорошковського попередили: “Валерій Іванович, будеш продовжувати – відберемо канал. У Портнова всі документи готові”.
Ця загроза дійсно була реалізована після того, як Хорошковський висловив незгоду з повторним призначенням Азарова на посаду глави уряду. У день, коли Хорошковський оголосив про відставку з поста першого віце-прем’єра, були призначені податкові перевірки декількох структур, які утворюють собою канал “Інтер”. Джерела в оточенні Хорошковського стверджували, що отримати телеактив прагнула “сім’я” Януковича: “Йому намалювали схему, як протягом двох тижнів він втратить актив”.
З огляду на перспективи позбутися каналу без будь-яких компенсацій Хорошковський віддав перевагу продати його своєму другові Фірташу, який домагався цього ще з 2007 року. Можливо, “сім’я” Януковича і Фірташ зіграли перед власником “Інтера” в поганого і доброго поліцейського, але Фірташ хоча б пообіцяв заплатити гроші. Вже 1 лютого 2013 року було оголошено, що DF Group придбала 100% Inter Media Group, виходячи з оціночної вартості $ 2,5 млрд.
Втім, насправді Хорошковський продав не 100% своєї медіа-групи. У квітні 2016 року “Інтер” розкрив свою структуру власності. Виявилося, що Дмитро Фірташ опосередковано володіє 36% телеканалу, Сергій Льовочкін – 9%, Валерій Хорошковський – 45%, а іншими 10% – Світлана Плужнікова. Як свідчить інформація на сайті каналу, ця структура зберігається до цих пір.
Це означає, що при бажанні у Хорошковського є можливість повернути собі контроль над каналом. Особливо, якщо у нього є бажання повернутися в українську політику.
Покинувши Україну в кінці 2012 року, Хорошковський перебрався в Монако. Восени 2014 року він нагадав про себе українцям, ставши другим номером у списку партії Сергія Тігіпка “Сильна Україна” на виборах до Верховної Ради. Та спроба виявилася невдалою (партія Тігіпка набрала лише 3,11%), і про Хорошковського знову забули.
21 травня 2019 року, через місяць після перемоги Зеленського на президентських виборах, Хорошковський прилетів до Києва приватним рейсом. Правда, його послуги в парламентській кампанії не знадобилися, але його досвід і зв’язки (в Україні і особливо в Росії) на Банковій визнані корисними. За відомостями з різних джерел, зараз узгоджується його посада: або радник президента, або заступник керівника президентського Офісу. Його головним завданням буде вибудовування політичних і економічних зв’язків між Києвом і Москвою в обхід Медведчука. У цьому зацікавлені і Ігор Коломойський, і Віктор Пінчук.
Що ж стосується “Інтера”, то чи поверне Хорошковський контроль над телеканалом – питання для Зеленського не найважливіше. Більш важливо, щоб канал займав політичну позицію, лояльну до президента, уряду і правлячої партії.
Звичайно, не виключено, що відносини між Зеленським і групою товаришів, що включає Льовочкіна, Медведчука, Портнова переростуть у відкритий конфлікт. Можливо, що Хорошковського попросять відірвати від Медведчука Льовочкіна. Але сумнівно, щоб Банкова могла розраховувати на бійцівські якості Хорошковського – той швидше сховається в Монако.
Читайте також: “Век воли не видать”. До чого Зе-команда веде парламент
