Делегація з високих представників російських міністерств і відомств, що прибула 19 лютого безпосередньо в Донецьк, вирішувала на місці, як передати новим кремлівським лідерам весь віджатий промисловий потенціал з рук південноосетинської компанії генералів ФСБ “Внешторгсервис”.
В огляді – головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу
Підрив горлівського Дуремара
Тиждень, що минає почався в ОРДЛО вельми голосно: вранці в понеділок, 15 січня, в окупованій Горлівці вибухнув автомобіль, в якому їхав разом з донькою місцевий бойовик Попов на прізвисько Довгий або Дуремар, — «командир 1-го батальйону народної міліції ДНР» і старий подільник відомого військового злочинця Безлера-Біса, який давно втік із захопленої Росією частини Донеччини. Нібито в авто Дуремара було закладено саморобний вибуховий пристрій, проте після підриву дочка Попова фактично відбулася легким переляком, а сам «комбат» — переломом стегна та множинними осколковими пораненнями нижніх кінцівок, але без серйозних наслідків.
Само собою, першою і єдиною версією від «народної міліції ДНР», що є де-факто 1-м армійським корпусом ВС РФ, дислокованих в ОРДО, було звинувачення в події української ДРГ, що діє нібито за особистим наказом самого начальника генштабу ЗСУ Руслана Хомчака. А для того, щоб розігріти пропагандистський ефект від даної події до максимуму, в Горлівську лікарню до Довгого поцікавитися його самопочуттям примчав сам ватажок російської окупаційної адміністрації в Донецьку Пушилін у компанії свого вічного конкурента за крісло кремлівського гауляйтера, «мера» Горлівки Приходька. Останній навіть виклав у себе в Telegram серію фото пушилінських обнімашек з Дуремаром у лікарняній палаті.
Що виглядало в якійсь мірі анекдотично, адже за даними «Східної правозахисної групи», саме з бойовиком Поповим Приходько останнім часом перебуває в гострому конфлікті навколо вивезення металобрухту з Горлівки. Тому більш правдоподібною є версія про бажання горлівського топколаборанта таким чином налякати свого конкурента Довгого, щоб той зменшив власні «металургійні» апетити. У будь-якому випадку, якщо б хтось реально ставив завдання ліквідувати Дуремара, а не подати йому своєрідний сигнал, то той дійсно вже був би в числі «двохсотих». Поки ж він має час добре подумати про актуальні тенденції з переділу глобальних потоків, які з початку року охопили весь окупований Донбас.
Великий ОРДЛО-переділ
У минулу п’ятницю, 19 лютого, безпосередньо в Донецьк прибула ціла делегація з високих представників російських міністерств і відомств, що вирішувала на місці, як бути не з якимись розбірками дрібних сошок, типу Приходька з Дуремаром, а впорядкувати процес по-крупному. Йдеться про передачу з рук південноосетинської компанії генералів ФСБ «Внешторгсервис» новим кремлівським лідерам всього віджатого промислового потенціалу ОРДЛО, сконцентрованого насамперед у місцевій вугільній промисловості та металургії. Щодо сталеливарного виробництва остаточне рішення, схоже, ще не прийнято (тут серед можливих зіц-магнатів розглядається кандидатура старого ахметівця, власника донецької компанії «Геркулес» Ігоря Андреєва, що займається, крім пельменів і морозива, переплавкою металобрухту на «ДМЗ»), а ось по вугіллю все — на фінішній прямій.
Як можна зрозуміти з повідомлень у соцмережах, у прибулу з Москви делегацію входять чиновники мінфіну і казначейства Росії, міністерства промисловості і торгівлі РФ, а також міністерства економічного розвитку на чолі із заступником голови цього відомства Сергієм Назаровим. Даний заступник міністра також є вже понад шість останніх років головою урядового органу РФ з довгою назвою — Міжвідомча комісія з надання гуманітарної підтримки постраждалим територіям південно-східних районів Донецької та Луганської областей України.
По суті, в цьому кріслі 59-річний Назаров, будучи вихідцем з вугільної промисловості Ростовської області, організовував під крилом колишнього російського віцепрем’єра, а нині заступника в путінській адміністрації і кремлівського куратора ОРДЛО Дмитра Козака, всі гібридні схеми поставок, перш за все антрациту, з існуючих в окупації шахт. Тепер же саме Назаров покликаний забезпечити тихий і безпроблемний прийом естафети по тамтешній вугільній монополії від чекістського «Внешторгсервиса» до Торговому дому «Донские угли». Втім, зробити все тихо і безпроблемно досвідчений російський топ-чиновник не встиг — у той же день, 19 лютого, всю малину зіпсував український Радбез.
Порятунок непересічного кума
Як відомо, своїм п’ятничним рішенням РНБО, заслухавши інформацію СБУ про підозри у фінансуванні тероризму, ввів санкції щодо восьми фізичних осіб: трьох громадян України (це один з лідерів ОПЗЖ, нардеп Віктор Медведчук, його дружина Оксана Марченко та Наталія Лавренюк — цивільна дружина іншого нардепа від ОПЗЖ, вже підсанкційного Тараса Козака) і п’ятьох громадян Росії, майже всі з яких пов’язані з торгівлею вугіллям з ОРДЛО. Так, підпали під санкції Костянтин Вацківський — директор вантажного перевізника ТОВ «Дон Експорт» з міста Донецька Ростовської області, Сергій Лисогір — гендиректор ростовського Торгового дому «Донские угли», а Віталій Донченко і Олександр Маслюк — співвласники відповідно 40% і 60% ТД «Донские угли».
До речі, якщо Маслюк вважається стовідсотковою людиною Медведчука, то Донченко — звичайний таксист з Гуково, підконтрольний своєму земляку, вищезазначеному Назарову — колишньому гендиректору АТ «Гуковуголь», нині заступнику міністра економрозвитку РФ. Тобто даний підручний Козака зараз вирішує в окупованому Донецьку не тільки питання вугільного заробітку путінського кума, а й свого, спільного з ним, бізнесу, маючи тут банальний особистий інтерес.
Уся ця історія з перехопленням ініціативи з продажу вугілля з донбаських квазіреспублік у генерал-полковників ФСБ Чемезова і Беседи з їхнім кишеньковим «вундеркіндом» Курченком почалася не сьогодні і навіть не вчора, а позавчора. Ще 18 січня на шахти ОРДЛО прийшов з ТД «Донские угли» за підписом Лисогора лист, в якому цей «торговий дім» оголосив про свої функції «єдиного торгового представництва по реалізації вугільної продукції підприємств Донбасу на території РФ та інших держав». Таким чином, Медведчук отримав «вугільне добро» від Путіна ще до того моменту, як по його українським інтересам Банковою було завдано болючого санкційного удару. Причому порятунок свого непересічного кума господар Кремля вирішив за рахунок власного старого друга Чемезова, з яким вони жили в одному під’їзді ще в 1980-х під час загальної КДБіської діяльності в НДР.
Читайте також: Помста і газовий переділ. Навіщо Вітренко вимагає звільнити Коболєва і до чого тут Ахметов і Коломойський
