Politerno > Статті > Пенсійна та судова реформи, Аваков VS Порошенка

Пенсійна та судова реформи, Аваков VS Порошенка

  • 4 Жовтня, 2017
  • 1311 Переглядів
  • 0

По кому вдарить пенсійна реформа?

У парламентарів вчора – після цілих трьох тижнів паузи – був великий день голосувань. Головним з них, безумовно, виявилося прийняття пенсійної реформи, яка – як ще недавно вважалося – не має шансів на ухвалення. Виявилося, що має, причому чудові: її прийняли майже конституційною більшістю.

Ситацію аналізувало видання Strana.ua.

Проти проголосували лише Опозиційний блок і “Батьківщина”. За – не тільки коаліція і групи-сателіти, але й “Самопоміч” з Радикальної партією. Чому Ляшко вирішив проголосувати за те, що і без його фракції голосів цілком вистачало, залишається загадкою. Можна лише припустити, що у Банкової не було впевненості в голосуванні всіх, хто проголосував в результаті.

Тим часом, якщо оцінювати реформу об’єктивно, то найбільше вона б’є по електорату якраз “Самопомочі”, Радикальної партії і “Батьківщини” – тобто по самозайнятому населенню. З безлічі нових норм головна – це значне збільшення страхового стажу, необхідного для отримання хоча б мінімальної пенсії: для чоловіків – до 25 років вже в наступному році і до 35 років до 2027 року, для жінок – на п’ять років менше.

Хто потрапляє в групу ризикуючих не отримати пенсію в 60 років?

По-перше, заробітчани;

По-друге, малий бізнес;

По-третє, самозайняте сільське населення. Тобто всі ті, чия трудова книжка не лежала все життя у відділах кадрів або департаментах по персоналу.

Причому норми закону прийняті так, що деякі громадяни не зможуть отримати потрібний стаж взагалі ніколи. Наприклад, чоловік 59 років матиме 24 роки стажу в 2018 році, він допрацює потрібний рік, але в 2019-му потрібно вже буде мати 26 років стажу, в 2020-м – 27 років і т. д. І залишиться або докуповувати стаж, або чекати 65 років.

Хоча зараз про це мало хто з працюючих замислюється, але докуповувати або чекати 65 років доведеться багатьом. Період активного трудового життя у більшості зараз починається в 21-22 роки (навчання у ВНЗ зарахують лише деяким категоріям студентів-бюджетників), а значить, до 60-ти залишається всього 38 років, з яких 35 потрібно мати в трудовій книжці. При нинішньому безробітті – завдання не з простих.

Що змінить судова реформа?

Ще один ухвалений вчора парламентом закон – друга частина судової реформи. Перша була прийнята ще в минулому році, але не могла запрацювати через відсутність низки супровідних законів. Тепер цей вакуум заповнений.

Якщо розглядати реформу з точки зору середньостатистичного громадянина, то головне в ній – введення “передоплати” при подачі заяви до суду. Тобто будь-хто, хто хоче судитися, повинен внести щось на зразок застави, яка покриє витрати на судовий розгляд. Виграв суд – відповідач компенсує (якщо є чим), програв – прощавай, застава. І в будь-якому випадку, суди стають заняттям не для бідних.

Також ще одне скандальне нововведення – обмеження терміну досудового слідства 6 місяцями (з моменту реєстрації кримінального провадження), а якщо з’являється підозрюваний, то двома. При цьому поки не зовсім зрозуміло – чи буде дана норма діяти заднім числом, але якщо буде, то привіт до закриття величезної кількості справ-глухарів. У тому числі і по Майдану, і по діям минулої влади і, частково, нинішньої. Правда, так як ніхто не відміняв строків давності, то за всіма даними епізодами справи можна порушувати раз у раз. Крім того, на дослідування будь-яку справу може повернути прокурор.

На державному рівні реформа теж багато чого змінює. Про неї багато сказано як про реформу, яка підсилює позиції президента в судовій системі. Це і так, і не так. Вона, скоріше, зберігає вплив президента на судову систему, але при цьому усуває вплив на неї парламенту. Глава держави буде затверджувати списки суддів Верховного суду, яким повертається вся повнота судової влади, а Верховна Рада жодного стосунку мати до цього не буде.

Але якщо об’єктивно, то всі ці схеми управління судовою системою – питання другорядне. Справа не в тому, хто буде вищою інстанцією – Верховний суд або вищі спеціалізовані суди, – а в тому, наскільки сильна виконавча влада. Коли вона сильна, судова система виконує всі замовлення, коли вона слабшає – ніякі реформи не допоможуть. У цьому можна переконатися зараз, це ми побачимо і після реформи.

Аваков VS Порошенко: конфлікт виходить на поверхню

Владу тим часом розривають внутрішні конфлікти. Вчора однією з головних тем обговорення в політкругах була заява радника глави МВС Геращенко про те, що між президентом і міністром внутрішніх справ є конфлікт. Те, про що відомо в політикумі практично всім ще з 2014 року, вперше було озвучено публічно.

Причому Геращенко озвучив кілька обтічне, але, в загальному, правильне підгрунтя наявного конфлікту: Порошенко хоче підім’яти під себе всі силові структури, а Авакову це не подобається. Це й не дивно, адже єдина силова структура, яка практично не підпорядковується президенту і при цьому представляє для нього загрозу, – це Нацгвардія. Є ще поліція, але вона у великих політичних іграх участі не бере. І є ще НАБУ, але там особливий випадок.

Те, що конфлікт винесений в публічну площину, симптоматично. Однак ще цікавіше те, що ніяких наслідків це не мало: “Народний фронт” зробив президенту ультиматум щодо відставки начальника Генштабу, тепер озвучив інформацію про конфлікт двох головних гравців української політики, але при цьому, як уже сказано, синхронно голосував за все реформи. Включаючи судову, яка підсилює Банкову і послаблює парламент (в тому числі – сам “Народний фронт”).

Те, що грім після слів Геращенко не вибухнув, означає, що сама інформація про конфлікт – це лише попередження президенту. Швидше за все – з метою домогтися поступок в торгах про склад Кабміну або акціях єдиної партії влади. Але якщо поступок не буде, грім таки може пролунати.

Долар по 27 – ще не вечір?

Долар повернувся до весняної позначки 27 гривень (і навіть трохи вище) в продажу. Формальна причина – ослаблення євро через події в Каталонії, проте причина відверто нелогічна: адже мова йде саме про ослаблення євро, а воно у нас підноситься як посилення долара. Тобто за цією логікою курс євро повинен був знижуватися, а він стоїть на місці. Зате долар росте.

Насправді, долар в Україні почав зростати ще до каталонського референдуму, коли в усьому іншому світі він слабшав. Знову ж таки, формально це пояснювалося тим, що імпортери підвищили попит, а експортери притримують пропозицію. Але головна причина в тому, що ослаблення гривні провокується бездіяльністю Нацбанку. Тобто зростання курсу долара відбувається зі схвалення влади.

І їй він дійсно вигідний. Нещодавно Мінфін відрапортував про розміщення єврооблігацій, і гроші, виручені від цього, уряд може витрачати на свій розсуд. А що вигідніше для нього – продати мільярд доларів за 26 млрд гривень або за 27? Відповідь очевидна. Так, власне, і виконується бюджет. Причому, цілком ймовірно, що у владі вирішили, що 29 мільярдів вигідніше, ніж 26 або 27 – і тоді веселі дні для населення тільки починаються.

Угорсько-румунський фронт проти закону про освіту

Веселі дні тільки починаються і для влади – але у зовнішній політиці. Вчора стало відомо, що уряди Угорщини та Румунії домовилися про спільні дії, спрямовані проти прийнятого українським парламентом і підписаного президентом закону про освіту. Що значно ускладнює для влади можливість відстоювати свою правоту.

За останні тижні в українських ЗМІ кількість критичних матеріалів про Угорщину, мабуть, навіть перевищила кількість критики на адресу Росії. Угорщину звинувачували в популізмі перед виборами, тоталітаризмі, обіцяли їй десять кар єгипетських в ПАРЄ і представляли як неадекватну країну-одиночку, яка намагається загородити шлях України в Європу.

А що говорити тепер? У Румунії не очікується виборів, її владу не звинувачують в авторитаризмі, в ПАРЄ її нема за що третирувати. А аргумент щодо країни-одиначки і зовсім доведеться вилучити з тез для ботів Банкової. По суті, аргументів не залишається.

Правда, можна було б чесно визнати, що мовні норми закону про освіту не відповідають європейській практиці, і в Румунії, де є українські ліцеї, це чудово розуміють і вправі вимагати паритету. Однак таке визнання для української влади на кшталт самогубства. Тому краще придумати щось на зразок всесвітньої змови, за лаштунками якої, природньо, стоїть Москва.

Діліться у соцмережах:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь