Рішення американського Сенату про надання $500 млн не вирішить проблем української армії, але змусить працювати Будапештський меморандум.
Сенат США схвалив у понеділок історичний документ – проект «Закону про бюджет США на потреби національної безпеки 2018», яким передбачено виділення Україні $500 млн на оборону. Найбільшим сюрпризом у ньому мала стати графа щодо надання американських протитанкових комплексів FGM-148 Javelin, на які українська армія сподівається три роки. Про високу ймовірність їх передачі напередодні навіть писав авторитетний The Wall Street Journal. Підтримав інтригу й президент Петро Порошенко, який у понеділок анонсував отримання Україною цих комплексів. Але наступного дня глава держави був стриманішим. Повідомивши на своїй сторінці у Facebook про позитивне рішення Сенату США щодо допомоги у $500 млн, Порошенко обмежився загальними словами: Вашингтон надасть Києву летальне озброєння. Чи йде мова саме про Javelin – президент не уточнив. Замість цього Порошенко звернув увагу на інше: «вперше на законодавчому рівні Україні пропонується надати радіолокаційні засоби протиповітряної оборони та спостереження за надводною ситуацією; військово-морські протимінні засоби; кораблі прибережної дії та берегової охорони».
Протитанкові ракетні комплекси – один із найбільш актуальних типів озброєння, на який очікує українська армія. Це у коментарі «Главкому» підтвердили директор Центру досліджень армії конверсії та роззброєння Валентин Бадрак та директор військових програм Центру ім. Разумкова Микола Сунгуровський. Однак сьогоднішнє «мовчання» президента вказує на єдине – пакет військової допомоги США, скоріш за все, не включатиме славнозвісні та довгоочікувані «Джавеліни». Ані цього року, ані наступного Київ їх не побачить. Чому в цьому не має «зради»?
Javelin – американський переносний протитанковий ракетний комплекс (ПТРК). Перший серійним комплекс третього покоління, що призначений для ураження бронетехніки та цілей, що летять на низькій висоті за малої швидкості (вертольоти; безпілотники, інше). Дає можливість ураження цілі згори (де найменша товщина броні). Експортна вартість комплексу, за різними оцінками, складає $170 – 250 тис.. Україна має свій аналог – «Корсар», але вітчизняний комплекс має принципову відмінність: Javelin – це самонавідна система, що працює за принципом «поцілив і забув», а «Корсар» вимагає супроводження ракети до моменту потрапляння в ціль. Українські ЗМІ неодноразово писали про українські ПТРК – «Корсар» та «Стугна» – але вони не рятують ситуацію: поставки не встигають за потребами, а ціни також кусаються.
За словами Валентина Бадрака, «Джавеліни», особливо на рухомій базі (можуть бути встановлені на американські джипи Hummer), дають суттєву перевагу над ворогом. «Найбільша проблема на фронті – швидкість зворотної реакції на атаку – коли ворожий танк виходить на позицію, витрачається від однієї до півтори хвилини, щоб контратакувати, – пояснює експерт. – Як тільки ми отримаємо (за допомогою Javelin – ред.) можливість миттєво контратакувати, у російських керманичів в Кремлі і на Донбасі зміниться риторика…». Про це раніше говорив і Петро Порошенко. За його словами, летальна зброя «значно підвищить ціну» для російського агресора та завадить йому перейти до наступальних дій.
На тлі довготривалих очікувань України та переговорів із США, певним компромісом з боку Сполучених Штатів можуть виглядати поставки аналогів російського протитанкового гранатомету РПГ-7. Відповідний контракт реалізується поза рамками державної допомоги США Україні. Про нього можна дізнатись з ресурсу importgenius.com, що відслідковує зовнішньоекономічні контракти. Згідно з даними цього сайту, американська приватна фірма AirTronic USA навесні – влітку цього року продала держкомпанії «Спецтехноекспорт» модернізовану версією російського протитанкового реактивного гранатомету РПГ-7 у кількості 100 одиниць. AirTronic USA запустила серійне виробництво зброї, яка виглядає як РПГ-7, рік тому. У гранатометі використовуються нові матеріали, що знижують масу. Використовуються гранати РПГ-7, але компанія розробляє для свого продукту і власні керовані гранати (зі збільшеною дальністю).
Звісно, навіть покращену копія радянського РПГ-7, виготовлену в США, не варто порівнювати із Javelin.
Чому американці навряд чи наважаться постачати українцям високоефективну зброю, днями пояснювала «Голосу Америки» старший радник та директор програми Росії та Євразії у «Центрі стратегічних та міжнародних досліджень» (Вашингтон) Оля Олікер. За її словами, розумна політика США полягала б у наданні значного оборонного пакету (радари, прилади радіокомунікації, броньовані автомобілі), але без «Джавелінів». Цим Вашингтон підтримав би Київ та водночас надіслав сигнал Росії: «ми можемо з повагою ставитись до проведеної вами червоної лінії, бо ми не хочемо створювати небезпеку для України (або воювати за неї), але ми підтримуємо Київ».
Навіть якщо США пішли саме цим шляхом, Валентин Бадрак закликає звернути увагу на інше. Його словами, рішення про надання 500 млн доларів, насправді, важко переоцінити. Адже виділення такої суми на оборону України наближує нашу державу до вузького кола партнерів США – реципієнтів американської допомоги. Таких як Ізраїль, який щорічно отримує від США понад 1 млрд доларів чи Йорданія із допомогою від американців на суму більше півмільярда. І, фактично, реанімує сумнозвісний Будапештський меморандум.
Військовий експерт звертає увагу на еволюцію стосунків Києва та Вашингтона, що відбулась з початку року. Тоді, одразу після інаугурації президента США Дональда Трампа, Україна опинилась у списку країн, що могли розраховувати лише на військову допомогу у вигляді кредитів. Та за короткий час офіційний Київ опинився в іншому списку – основному. Сьогодні нам пропонують не кредит, а фінансову допомогу у розмірі півмільярда доларів. Сума, яка демонструє суттєву зміну поглядів у Вашингтоні стосовно України. На противагу значно стриманішій політиці часів Барака Обами, коли Україна потребувала, але не отримала належної допомоги від США, як підписанта Будапештського меморандуму (гарантував Україні територіальну цілісність з боку трьох країн – США, Великої Британії та Росії – за відмову від ядерної зброї).
«Це рішення (Сенату США про надання військової допомоги) – добра звістка і дуже важливий психологічний сигнал іншим партнерам України, у першу чергу, країнам ЄС. Воно розгерметизує Україну і дасть шанс стати реципієнтом сучасних технологій. Рішучість американців має зняти настороженість європейців, які (у питаннях допомоги Україні – ред.) із побоюванням озираються на реакцію Росії, – впевнений Бадрак. – Адже досі в Європі існує негласна заборона на продаж Україні комплектуючих – радіоелектроніки, елементної бази для систем протиповітряної оборони, радарів та іншого».
Бадрак сподівається, що першою слідами США має піти Велика Британія, яка також була підписантом Будапештського меморандуму і гарантувала Україні територіальну цілісність, а згодом до них мають приєднатися Франція, Німеччина та Італія… Ці країни, за оцінками незалежних експертів, досі зберігають лояльність до Кремля та до останнього часу продовжували політику подвійних стандартів.
Як зазначено вище, у повідомленні про надання Україні допомоги йдеться про постачання «радіолокаційних засобів протиповітряної оборони та спостереження за надводною ситуацією; військово-морських протимінних засобів; кораблів прибережної дії та берегової охорони». Микола Сунгуровський не бачить системності у цьому переліку. На його думку, важко зрозуміти, за яким принципом він формувався та чи враховувались першочергові потреби української армії.
Зі свого боку, Валентин Бадрак позитивно оцінив перспективу посилення Військо-морських сил України за рахунок США. Оскільки дії РФ по закриттю Керченської протоки можуть привести не лише до блокування товарообороту у морських портах України, а й несе військову загрозу для портових Маріуполя і Бердянська.
Варто зазначити, що рішення Сенату ще не дає стовідсоткової гарантії надання Україні заявленої допомоги. Наразі триває процес узгодження проекту «Закону про бюджет США на потреби національної безпеки 2018» Сенатом із Палатою представників. Після компромісу, проект буде відправлено на підпис президенту США. Проте, навряд чи це буде швидким процесом. Минулого року закон про оборонний бюджет схвалили лише в грудні.
Наскільки важливим для України буде рішення про надання півмільярдної допомоги свідчить метушлива реакція Кремля. Експерти вказують, що пуск ракетного комплексу «Іскандер-М» (здатний нести ядерний заряд) на російському полігоні «Капустін Яр», що відбувся напередодні, а також позапланове засідання військово-промислової комісії в Москві за участю президента РФ Володимира Путіна (відбулось у вівторок) є своєрідної відповіддю на прорив в україно-американських відносинах. Кремль не має лінійної відповіді і не розраховував на позитивну для України повістку дня в Вашингтоні. Більше того, впевнений Бадрак, росіяни робили все, аби завадити цьому. Показовий приклад – інформаційна качка в американських ЗМІ про те, що Україна допомагала ядерній програмі КНДР ракетними технологіями. Ту ж мету переслідувала і заява Путіна, якій буцімто погодився на введення миротворців на Донбас (на своїх, не вигідних Україні умовах).
Федір Орищук, «Главком»
