Politerno > Статті > Ті, що забрехались: що спільного в Онуфрія і Путіна?

Ті, що забрехались: що спільного в Онуфрія і Путіна?

  • 18 Квітня, 2020
  • 1048 Переглядів
  • 0

У глави УПЦ МП митрополита Онуфрія коронавірус. Ні, це не чутки, інформація підтверджена декількома, між собою не пов’язаними, джерелами. 

Але в УПЦ МП вперто заперечують. Брешуть.

Втім, називати «чорне» «білим» їм не вперше (згадати хоча б історію з афонсько-кремлівським старцем Єфремом).

Онуфрій інкогніто перебуває у так званому «боксі Новинського» в Інституті серця (який зовсім не профільна інфекційна лікарня. Але чому б не організувати доп. послугу для шановних людей?).

В УПЦ МП ж публікують великодні фото Онуфрія і кажуть, що він відслужить всеношну у себе в резиденції, в Феофанії.

Великодніх фотографій у них в архіві багато – є з чого вибрати.

І якщо він вийде сьогодні на службу, то завтра Феофанія може стати новим осередком. Третім монастирем в Києві, який вимушено закриють. Закриті раніше Києво-Печерська Лавра та Іонинська також належать МП.

Феофанія – жіноча обитель, насельниці якої, зокрема, забезпечують побутовий комфорт Онуфрія. І, так, там багато літніх.

Управляючий справами МП митрополит Антоній Паканич вчора в ефірі Шустера закликав віруючих прийти поклонитися Благодатному вогню. Попри все.

Сам Антоній теж нездоровий, але тим не менше.

Раніше в Олександрівську лікарню забрали настоятеля Києво-Печерської лави митрополита Павла Лебедя. Зрозуміло, в МП люто заперечували, що з коронавірусом: «З ним все добре, температури немає, це просто для профілактики».

Ну, звичайно ж, здорову людину з температурою 36.6 в розпал епідемії забирають в інфекційну лікарню «для профілактики».

Заперечував, зокрема, Вадим Новинський. А на наступний день сам захворів.

Напередодні він контактував з митрополитом Онуфрієм, який тепер теж хворий.

У Лаврі кожен день десятки нових випадків. І три смерті.

Стверджується, що священники померли, не від коронавірусу, але «власних хвороб», при цьому ховають їх в запаяних/запечатаних гробах, а могили на лаврському цвинтарі риють люди в костюмах хімзахисту. На «про всяк випадок», напевно.

Хворі, зокрема, студенти семінарії, яких з початком карантину було потрібно негайно розпустити по домівках. І ректор Сильвестр Стоїч ніби як навіть намагався (ніби як) це зробити. «Куди розпустити!? А співати-то хто буде?», – пригрозили йому. Так студенти-хористи залишилися. Зрозуміло, багато хто з них захворіли.

Ректор – теж. Але він – єдиний, хто вибачився і сказав правильні потрібні слова.

 

На відміну від того ж Павла, який, вже будучи хворим, виправдовувався: «У нас у всіх просто запалення легенів». Це – цитата.

***

У ПЦУ і УГКЦ усі навиворіт вивертаються, переконуючи прихожан залишатися вдома.

У МП – стоять на своєму. Навіть патріарх РПЦ Кирило визнав очевидне і попросив віруючих «не ходити до храмів до його особливого благословення». Хоча спочатку теж опирався, а менше ніж через дві неделі завантажив в свій броньований мерседес чудотворну ікону і поїхав, в супроводі дев’яти машин ФСО з мигалками, навколо Москви з “хрещеним автопробігом”.

Але своєму «українському філіалу» РПЦ, як з’ясувалося, не указ (справжня автономія проявляється тут дуже вибірково).

Навіть маючи хворих серед священнослужителів, МП продовжує брехати.

З кожним новим колом брехні все більше і більше – вони грузнуть в ній, як у трясовині. Одна брехня чіпляється за іншу, нова за колишню. Визнати одну, значить підтвердити всі попередні. Які, в сумі своїй, давно вже тягнуть на кримінальну відповідальність – умисне зараження громадян.

Чому так? Повернемося до фрази, винесеної у заголовок.

***

Пам’ятайте, нещодавно для Володимира Путіна провели екскурсію по зразково-показовому медичному закладу в Москві? Зрозуміло, його одягнули в спеціальний захисний скафандр, видали всі засоби захисту. Ось тільки за півгодини до цього він спілкувався з головним лікарем тієї лікарні без маски, тиснув йому руку (без рукавичок) і т.п. Незабаром головлікар здав тест на коронавірус і отримав позитивний результат.

Раніше в цю лікарню госпіталізували немолодих російських «зірок» – Ігоря Ніколаєва та Льва Лещенка, які відзначали разом день народження сестри Ігоря Крутого. Тут же виникли підозри з приводу прес-секретаря Путіна Дмитра Пєскова і його дружини, які так само гуляли там.

Пєсков одразу ж заявив: у Крутого з Лещенком не перетинався («він, мабуть, уже поїхав на той час»), тим більше – нікому руки не тиснув. Брехав, як завжди – численні відео свідчили про протилежне.

Кільце навколо Путіна стискалося все щільніше, в оточенні почався переполох.

У найкоротші терміни вся робота російської влади була переведена в онлайн режим. Щодня (!) тести здавали всі співробітники адміністрації Путіна, члени уряду і навіть Мосміськдуми (з приводу і без, хоча тести тоді були ще на вагу золото і у московських лікарнях їх не вистачало). Путін відокремився в резиденції і наради проводив звідти.

У той же самий час від коронавірусу лікувалися принц Уельський Чарльз, князь Монако Альберт, дружина прем’єра Канади Джастіна Трюдо, прем’єр Великобританії Борис Джонсон. На короткий час (після того, як захворів її лікар і потрібен був час для тесту) самоізолювався Ангела Меркель.

Нікому з цих світових лідерів не спало на думку заперечувати загрози зараження коронавірусом. Ніхто не додумався приховувати його підозру/наявність у себе – «як би чого не вийшло». Всі вони – живі люди. І, як всі ми, можуть проявляти слабкість, хворіти. Вони не вічні, не бездоганні, вони теж уразливі.

Але в диктатурах справи йдуть інакше – пандемія дуже чітко це проявила.

Так, в Туркменістані взагалі заборонили вживати слово «коронавірус». Північна Корея його теж не визнає. У Білорусі Лукашенко обіцяє, що від нього ніхто не помре (і взагалі хокей все і всіх переможе).

Росія – геть особливий випадок. Адже Путін – не демократичний лідер, на відміну від тієї ж Меркель, за нього не голосують виборці (я про суть, а не про форму), він – «богообраний помазаник» на троні. Він – цар, він вічний, всесильний і невразливий.

У тоталітарній країні вождь – символ бездоганності.

Хоч це і нез’ясовно, але він вічно молодий і ідеально здоровий. Він міцний, сильний, завжди йде в ногу з часом. Чоловіки на нього рівняються (взяти хоча б давню путінську манеру носити годинник на правій руці), а жінки поголівно хочуть «такого, як Путін». Звідси – всі ці фото з голим торсом, верхи на дикому коні; пірнання за амфорами; польоти на винищувачах; турбота про стерхів. Від нього фанатіють студентки з накачаними губами, ініціативно випускають календарі «для Володимира Володимировича», його люблять жебраки пенсіонерки в гнилих хатинах.

Всі вони єдині в тому, що лідер повинен бути ідеальний. Ідеально-недосяжний. А ідеалу не може хворіти. Навіть нежитем.

Так було при Муссоліні у фашистській Італії. Перерахую лише найбільш опуклі зовнішні прояви: персональний культ Дуче (насправді малосимпатичного, роздутого літнього чоловіка); культ стародавніх римлян – їхніх ратних подвигів, завоювань, сили Римської імперії (стосовно Россі, очевидна аналогія з прославлянням Сталіна, Жукова, «спасибі дідові за Перемогу» і все інше), яка виявлялася абсолютно в усьому, аж до архітектури.

Так само було за часів Гітлера в нацистській Німеччині, де фашисти – в ім’я чистоти раси – щосили практикували євгеніку.

Так, це не має нічого спільного з гуманізмом, з сучасними ідеалами рівних можливостей, відкритого (до недавніх пір) світу, але це було реаліями менш, ніж ста років тому. І залишається ними сьогодні – в декількох сотнях кілометрів від української столиці

***

Так що ж спільного у Володимира Путіна і УПЦ МП? Чому вони реагують на коронавірус однаково?

З мотивацією першого ми розібралися, тепер – щодо другої.

Ісус Христос був Боголюдиною. Відповідно, протягом земного свого шляху відчував багато з того, що і звичайні люди – голод, спрагу, страх (згадати хоча б ніч в Гефсиманському саду). Інститут Церкви заснований Христом і в ньому священики не надлюди, а скромні служителі зі своїми слабкостями і обмеженнями.

Але УПЦ МП, на жаль, в останні роки (зі смертю Блаженнішого Володимира) все більше скочується в ортодоксальний фундаменталізм. Точніше, скочується її священноначалля. Так, на місцях залишаються десятки тисяч простих віруючих і сотні порядних, адекватних священиків. І вони, повірте, страждають від ситуації, що склалася як ніхто. Чому не переходять в ПЦУ? По ряду причин, в кожному випадку вони індивідуальні і завжди серйозні (не кажучи вже, що Церква – структура консервативна і процеси змін тут відбуваються повільно). Пам’ятайте, будь ласка, про це, коли захочете засудити, захейтити всіх і скопом.

Але що до священноначалля УПЦ МП, то вони переконані в своїй богообраності. Не думають про те, що є скромними служителями, але впевнені у своїй «особливості» і «правоті». Вони щиро в це вірять і тому спочатку так ревно пручалися карантину. Дійсно вважали: вірус їх не візьме. І тепер переживають як мінімум екзистенціальний шок, адже неправоту потрібно визнати, в першу чергу, для самих себе. А якщо визнати, зруйнується абсолютно все, що так ретельно вибудовували. Така ось у них дилема.

Соня Кошкіна, головний редактор Lb.ua

Читайте також: Україна залишається в центрі геополітичних планів Росії – Atlantic Council

Діліться у соцмережах:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь