Наприкінці жовтня тернополяни обиратимуть нового очільника міста. Втретє на цей пост претендує чинний міський голова, «свободівець» Сергій Надал. Ми не будемо вдаватись у роздуми про мотиви і моральний аспект його рішення очолити Тернопіль третій раз поспіль, адже не важко здогадатися, що це аж ніяк не піклування про громаду.
Будь яка порядна людина, відпрацювавши на посаді міського голови десять років, могла б вже подумати про те, що функції міського голови – це не дар Божий, а усього лише менеджмент, з яким, окрім Сергія Віталійовича, може впоратися любий управлінець з досвідом і командою. В порядних колах, особливо там, де ведуться дискусії про демократичні цінності – за владу зубами, руками і ногами триматись не прийнято. Йти на третій термін – це вже попахує «путінізмом» або «лукашенщиною». Та коли за тобою ростуть золоті, в прямому сенсі, верби, щоправда, на таємних рахунках і внаслідок сумнівних оборудок, про мораль думати важко. Потрібно зберегти багатолітні «напрацювання» і уникнути відповідальності. А тому, беремось стверджувати, Сергій Надал йде на третій мерський термін навіть не в цілях подальшого збагачення, а саме заради порятунку від аудиту 10-літнього «царювання», який однозначно матиме місце у разі програшу головного націоналіста Тернополя.
А напрацював Сергій Віталійович на тривалий термін, тільки не мерський. Звичайно, як і належно будь-якому тоталітарному лідеру, а все це, погодьтесь, дуже схоже на безкінечний «режим» у виконанні націоналістів, у нього були різного роду помічники, так би мовити, опори… стовпи. Проаналізувавши оточення міського голови Тернополя, ми розділили його на три групи: міська рада включно з депутатами, бізнесмени-будівельники та силовики. Проаналізуємо ці три категорії «любих друзів» очільника нашого міста, які ми назвали «трьома слонами» його влади.
Міська рада
В найближче оточення міського голови Тернополя попасти дуже складно. Він не довіряє нікому. Навіть тих, кого часто називають його стратегічною групою, радою, як завгодно – важко назвати близькими до Сергія Надала. Він справді не довіряє нікому, окрім, хіба що – власної дружини, котра є бухгалтером в компанії «Брук-ТОН». Ця фірма офіційно належить братам Мазурикам і займається виробництвом бруківки, яку ж активно вкладає по всьому місту. Іноді здається, що «Брук-ТОН» робить в Тернополі все – площі, тротуари, ремонти дворів, фонтани тощо. Фірма Мазуриків – це особистий гаманець Сергія Віталійовича, а тому перераховувати у ньому кошти він довірив найріднішій людині. Здається, це все, що потрібно знати, щоб переконатися – мер Тернополя справді не довіряє нікому. Мазурики не входять в найближче коло Сергія Надала. Вони прості виконавці.
Схожі позиції у вертикалі Надала займають усі його заступники. Починаючи Леонідом Бицюрою, все ж найближчим з них, продовжуючи Владиславом Стемпковським і закінчуючи Володимиром Дідичем. Окремо від них усіх стоїть Вікторія Остапчук, але про неї окрема розмова. Ці люди – прості функціонери. З ними міський голова не обговорює «шкурні» питання і хіба що Леонід Бицюра, котрий давно і щиро ненавидить Сергія Віталійовича, має більш-менш незалежну від шефа диспозицію. З ним міський голова рахується, так як той є давнім «свободівцем» і знаходиться на хорошому рахунку у керівництві партії.
Віктор Кібляр – начальник відділу земельних ресурсів Тернопільської міської ради. Здавалося б, це дуже чутлива сфера і на ній особливо зосереджена увага міського голови. Але і Кібляр не входить до стратегічної ради при мерові, хоча його помилково до неї відносять – він теж усього лише виконавець. Цих двох людей просто пов’язує безліч земельних оборудок, які обидвом могли б коштувати гучних судових позовів, якби не рішення повністю залежних від мера депутатів і не легалізація ними сніжного кому земельних скандальних і кримінальних схем. У цьому абзаці слід згадати і пана Бесагу, начальника управління містобудування, архітектури та кадастру, котрий як і Кібляр – виконавець, хоч і в схожій за «ціновим показником» сфері діяльності. І пана Соколовського, начальника управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології – він так само займається «шкурними» питаннями, ремонтує усе, що ремонтується через кількох наближених підприємців і так само далекий від орбіти свого боса. Згадані троє – супутники планети Надала, хоча зв’язок між ними такий самий як у Місяця і Землі.
Сергій Надал і Володимир Камінський
Якщо в орбіті Надала і є свої «в дошку» люди, яких можна назвати його стратегічною радою, то це точно Володимир Камінський і згадана вище заступниця мера Вікторія Остапчук. Їх називають найближчим оточення «сонцесяйного». Це як права і ліва руки Сергія Віталійовича.
Про колишнього заступника міського голови Володимира Камінського (в близькому колі має прізвисько «Камінь») у Тернополі чули всі – він став героєм кримінальних хронік після того, як був затриманий у 2015 році за підозрою в отриманні хабаря у розмірі 217 тисяч гривень. Про те, що «Камінь» є дуже близьким для Сергія Надала говорить той факт, що, за інсайдами з кабінетів міськради, мер Тернополя відвіз у Київ дуже велику суму за звільнення і подальшу індульгенцію для нього. Те, що міський голова й надалі знаходиться у досить тісних стосунках з Камінським підтверджує той факт, що у 2019 році міська влада надала в оренду терміном на 5 років земельну ділянку за адресою вул. Бережанська, 44, б (парк «Здоров’я») фірмі ТОВ «Торгінвест Тернопіль», у якій пан Володимир вказав той самий номер телефону, що і при реєстрації ТОГО «ФЕДЕРАЦІЯ ПАНКРАТІОНУ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ».
Що стосується Вікторії Остапчук, то тут тема дещо інтимна і ми не хотіли б називати вголос її статус при Надалу. Читач і так все зрозумів, але ми додамо, що їй міський голова довіряє так само як дружині. Вона має необмежені повноваження і може вести певні перемовини від імені свого… шефа.
Усі вищезазначені чиновники міськради утримуються Сергієм Віталійовичем на дистанції один від одного. Надал максимально скорочує комунікацію між основними гравцями різних «найцікавіших» напрямків і модерує зв’язки між ними у ручному режимі.
Окреме місце в системі влади міського голови Тернополя займає депутатський корпус. Відправною точкою формування його дієвої на сьогоднішній день конструкції можна вважати горезвісне голосування за Генплан Тернополя у 2017 році. Саме тоді сформувалась, як модно сьогодні говорити, монобільшість Сергія Надала.
У 2015 році «Свобода» виграла вибори і завела у міськраду 13 депутатів. Вони стали скелетом, на який Сергій Надал почав, що називається, нарощувати м’язи. Його першою здобиччю стала фракція БПП, голову якої Віктора Шумаду «заохотили» посадою секретаря міськради. Далі провели профілактичну роботу з його колегами і п’ятеро партійців експрезидента Порошенка «лягли» під міського голову. Під час ініційованого «Свободою» позбавлення мандатів трьох її партійців Сороколіта, Турського та Навроцького, фракція БПП остаточно перейшла на бік очільника Тернополя. Наступними Сергій Надал проковтнув фракції ВО «Батьківщина» і «Радикальної партії Олега Ляшка» – вони додали необхідні голоси за легалізацію усіх скандальних змін у Генплан Тернополя. Подальші протести тернополян проти забудови парків, ПК «Березіль» та інших абсурдних проектів були безперспективними. «Самопоміч» до певного часу ще тако-сяко трималася, але згодом теж отримала від Надала пропозицію, від якої не змогла відмовитися і склала опозиційну зброю. Таким чином, Сергій Віталійович отримав кишенькову міську раду, яку, здавалося, може змусити ходити на ходулях і жонглювати прапорцями «Свободи». За декілька місяців до місцевих виборів ця дружна команда роздає 100-метрові гаражі дивним щасливчикам, додерибанює «смачні» земельні ділянки і допомагає меру зайти на третій термін повноважень.
На окремий рядок у групі «Міська рада – депутатський корпус» заслуговує Юрій Фартушняк. Це багатолітній політтехнолог Сергія Надала, котрий займається здебільшого медійним напрямком. Деякі обізнані люди кажуть, що його роль при міському голові значно ширша ніж просто інформаційні технології. Мовляв, він ідеолог, стратег і Надал прислуховується до нього при прийнятті політичних і функціональних рішень. Зараз Фартушняк опікається мультимедійним проектом «Файне місто», котрий, по своїй суті, став основним рупором Сергія Віталійовича під час мерської кампанії. З проекту «Тернопіль 1» Фартушняк вийшов минулого року, нібито, через непорозуміння з власником «Креатор-Буду» Ігорем Гудою, на чиї гроші телеканал і був створений. До «Ух-Радіо», з якого пан Юрій починав свій медійний шлях, він теж давно відношення немає. Цю людину без перебільшення можна назвати «четвертим слоником» влади Надала, так як він справді займає особливе і досить важливе місце в оточенні мера.
Будівельники
Ігор Гуда з дружиною і Сергій Надал
Це найцікавіша і найважливіша група партнерів Сергія Надала. Так би мовити стовп його влади і збагачення. Адже будівництво житлових будинків у наш час є найприбутковішою «темою», у якій обертаються просто шалені гроші. І це завжди пов’язано з рішеннями міської ради, адже саме вона вирішує, кому і яку ділянку можна надати для будівництва. Для того, щоб функціонувала попередня група «підтримки» діючого мера, забезпечуючи його захід на третє владне коло, повинна успішно працювати ця група. Вона є кровоносною системою організму влади Сергія Віталійовича.
Найбільш обласканими Надалом будівельниками ми сміливо можемо назвати Ігора Гуду («Креатор-Буд»), Василя Лила («Тернопіль-Буд») та Михайла Гладкого («Новий світ», «Нива & Л»).
Звичайно, в черзі до кабінету Сергія Віталійовича стоять багато забудовників. За конкретний «відкат» більшість з них отримують омріяні ділянки під свої проекти. Але ми назвали самих близьких, для яких двері до його офісу відкриті цілодобово і без черг.
Ігор Гуда до співпраці з Сергієм Надалом «збудував півтора будинка», кажуть гравці на цьому ринку. А вже на початок другої каденції міського голови почав будувати не лише у Тернополі, але й у Львові та Києві. Цей забудовник отримує самі цінні ділянки, як то площа Героїв Євромайдану в центрі Файного міста, на якій звели багатоповерхівку без обіцяної владою підземної автостоянки. Конкуренти стверджують, що без протекції міського голови Гуда ніколи б не став будівельним олігархом, яким його називають сьогодні. Своїм бізнесовим злетом він повинен завдячувати вдалому шлюбу і родинним зв’язкам з сім’єю ексгубернатора Тернопільщини та Львівщини Михайла Цимбалюка.
Василь Лило став будівельним магнатом до сходження зірки власника «Креатор-Буду», але за часів його становлення і ринок нерухомості був зовсім іншим. Прихід Надала до влади в Тернополі співпав з розквітом будівельної сфери. І Лило «стартанув» разом з ринком. Співпраця з Надалом цьому сприяла і пан Василь швидко наростив фінансові м’язи. Лило обирався кілька разів поспіль депутатом Тернопільської міської ради. Останні свої дві каденції потрапляв у міськраду за списками «Нашої України». Оскільки цей політпроект згодом розпався, у 2015 році пробував зайти в міський парламент за списком партії «Солідарність правих сил», котру пов’язували з Сергієм Надалом і його друзями.
Михайла Гладкого називають особистим гаманцем мера Тернополя. Тільки от, якщо Мазурик, скажімо, є його гривневим гаманцем, то Гладкого сміливо можна назвати – валютним. За нашими даними, пан Михайло вже вийшов на столичний рівень і пробує будувати в Києві. Він також входить до найближчого оточення Сергія Надала на ряду з Камінським і Остапчук.
Силовики
Надал, Вонс, Богомол і Марцун
Без цієї групи друзів Сергія Надала не мали б успіху попередні дві гілки його владної вертикалі. Силовики є імунною системою влади Сергія Віталійовича. Вони захищають його від різного роду «патологій» у вигляді позовів, заяв про злочини та неочікуваних налетів зі столиці.
Не дивлячись на те, що начальник ГУНП у Тернопільській області Олександр Богомол називає себе людиною Арсена Авакова, ми б могли з цим твердженням посперечатись. Судячи з того, що жодна кримінальна справа проти Сергія Віталійовича з моменту призначення Богомола керівником обласної поліції не була доведена до логічного завершення – його без сумнівів можна назвати і людиною Надала. Історія з отриманням земельних ділянок працівниками Нацполіції, та її подальший розвиток, лише підтверджують наше твердження. А ми нагадаємо, що після того, як Олександр Богомол гнівно відреагував на суспільний резонанс щодо надання поліцейським земельних ділянок, вони почали відмовлятися від «подарунків» – міська рада без зайвого шуму і без обговорення відмінила своє рішення. Та ділянки не довго знаходилися у комунальній власності. Невдовзі депутати міськради на чолі з міським головою почали роздавати їх іншим людям, які теж мають стосунок до правоохоронної системи.
Прокурор Тернопільської області Петро Бойко не так давно зайняв свій пост – 3 січня цього року. Він нова людина у політикумі та чиновницьких колах Тернополя. І цілком передбачувано не збирається лізти у мутні води розборок між різними групами впливу Файного але дуже неспокійного міста. Наприклад, у розмовах щодо перспективи кримінальної справи за фактом підробки рішення сесії Тернопільської обласної ради, Бойко прямо сказав одному із співрозмовників – здійснювати активних дій щодо просування цієї справи не буде, це, мовляв, політика. Слід зазначити, що так само свого часу говорив головний поліцейський області Олександр Богомол, коли справа, скажімо, стосувалась недопущення на свої робочі місця в міськраді трійки вигнанців зі «Свободи». Тоді протистояння під стінами будівлі на Листопадовій Богомол теж називав політикою. І просто наказав слідкувати, аби не відбувалися жорсткі сутички. Факт присутності на вході у міську раду «тітушок» його хвилював мало. Втім, як і присутність молодиків спортивної зовнішності на спірних будівництвах в парку Нацвідродження та ПК «Березіль», які «захищали» незаконні об’єкти від розгніваних тернополян. Та все ж, якщо говорити про Бойка, то і міську раду він у найближчий час чіпати не збирається. Складається враження, що чоловік просто відбуває заслання у Тернополі і лізти на рожен не воліє. Та все ж зберігаються певні надії, що Сергія Надала він тримає у своєму прицілі з кримінальною перспективою. Принаймні, в політичних гравців є переконання, що у павутиння міського голови він поки що не потрапив.
Микола Марцун очолює Тернопільську місцеву прокуратуру з 2017 року і його називають людиною Надала «з потрохами». Скажемо як є. Так про нього відкликаються усі ключові політичні групи в Тернополі. А деякі політики прямо говорять – поки у місті прокурором є Марцун, Сергію Віталійовичу нічого не загрожує.
Треба визнати, єдиною непоміченою в зв’язках з Сергієм Надалом структурою є СБУ. Новий її очільник стовідсотково вже ознайомлений з тернопільською рекогносцировкою сил, але радикальних кроків не здійснює. Ми більш ніж впевнені, що у Службі безпеки сформована ціла шафа «скелетів» Сергія Віталійовича і, витряхнувши її, можна скласти дуже цікаву мозаїку з візерунком у вигляді решітки. Та до цього часу у таємничому будинку на проспекті Степана Бандери театру абсурду у виконанні міського голови і його «дружної команди» не помічають. Або Юрій Борейчук вже отримав традиційну для Сергія Надала пропозицію щодо співпраці і не втримався, або ж тримав завітні папки на той день, який наступив 3 серпня, коли Сергій Надал, задля зростання свого рейтингу, ризикнув виступити проти центральної влади у питанні надання Тернополю статусу «червоної зони». Як ми вже писали раніше, це мало що дасть – Надал оберне любий випад СБУ у свій бік на власну користь, як це зробив свого часу Петро Порошенко. Але, все ж, цікавим залишається сам факт такої спроби – що саме має у своєму розпорядженні СБУ на міського голову Тернополя? Адже за нашими даними, задовго до старту виборчої кампанії, один з чиновників першого ешелону тернопільської влади запустив певний рух значних сум далеко за межі України. Хто знає, можливо якісь сліди залишилися і можливо мова йде саме про міського голову?
Куди «слони» привезуть Надала
Закиди щодо високих рейтингів Сергія Надала ми одразу відкидаємо. Адже прихильники мера Тернополя полюбляють говорити про його захмарну підтримку у місті, мовляв, навіщо йому здійснювати різкі рухи? Знову ж таки, за нашими даними, рейтинг Сергія Віталійовича дійсно не малий, але 78,3%, про які днями в Тернополі розповідав «соціолог» Центру з інформаційних проблем територій – це вже просто якась істерика. Для Надала важливо перемогти у першому турі. Другий тур може дати зовсім неочікуваний результат, і цього міський голова боїться найбільше. Саме для цього замовляються маніпулятивні опитування. Людям нав’язують безальтернативність Сергія Надала як наступного очільника Тернополя і по суті вже його виграш у першому турі. У червні соціологічні заміри на замовлення однієї з опозиційних партій показали рейтинг Сергія Віталійовича у межах 35% +, тож якщо він про це знає, звідси й «карантинна революція» і соціологічна вакханалія.
Читайте також: Дивна допомога. На що погодилася українська влада заради 1,2 млрд євро від ЄС
