Politerno > Статті > Україна і світ > Вимушена заміна. Навіщо Зеленський звільнив Баканова та Венедіктову

Вимушена заміна. Навіщо Зеленський звільнив Баканова та Венедіктову

  • 20 Липня, 2022
  • 595 Переглядів
  • 0

Неочікуване звільнення Івана Баканова та Ірини Венедіктової із займаних посад обернулося новими політичними інтригами. Одна стосується подальшої долі цих чиновників, а ексгенпрокурорка, схоже, залишилася незадоволеною раптовою втратою місця роботи. Інша пов’язана з тим, хто тепер очолить Службу безпеки та Офіс генерального прокурора.

У відеозверненні до українців увечері 17 липня Зеленський повідомив, що “понад 60 працівників органів прокурати та СБУ залишилися на окупованій території та працюють проти нашої держави”. І що це породжує дуже серйозні питання до відповідних керівників. У зв’язку з цим він і оголосив про усунення Баканова та Венедіктової.

 

В українському суспільстві зростає запит на те, щоб дізнатися, хто винен у серйозних провалах перед великою війною і на самому її початку. Насамперед — чому російські війська так легко і швидко підійшли з різних боків до Києва і водночас прорвалися з Криму до Херсона та на схід до самого Маріуполя. Чому не було вчасно евакуйовано населення західних передмість Києва (Гостомеля, Бучі, Ірпеня), Херсонщини та Приазов’я. І так далі за довгим списком.

Спроби виправдатися, що ось ми викрили кількох зрадників на місцях, не спрацьовують. По-перше, люди не вірять, що вина за всі провали лежить лише на діячах нижнього рівня. Тим більше, що влада кілька років постійно трубила, що у нас все, навіть ремонт дрібних об’єктів у селах, це велике будівництво за програмою президента. Люди підозрюють, що місцеві діячі виконували вказівки із високих кабінетів. По-друге, у будь-якому разі керівники повинні відповідати за тих, кого вони підбирали і призначали на посади на місцях.

І ось зараз, наприкінці п’ятого місяця повномасштабної війни, Зеленський вирішив пожертвувати двома великими фігурами: Бакановим та Венедіктовою. Цей крок явно запізнився з погляду задоволення суспільного запиту на пошук винних. До того ж сумнівно, щоб суспільство повірило, що вина лежить виключно на деяких органах на кшталт СБУ та прокуратури, начебто ці органи мали забезпечувати завчасне будівництво фортифікаційних споруд та своєчасну евакуацію мешканців.

Але є й інший мотив, який не озвучив Зеленський. Про цей мотив можна здогадатися, подивившись на тих, хто виконуватиме обов’язки замість Баканова та Венедіктової. Згідно з указами Зеленського, обов’язки голови СБУ тимчасово виконуватиме перший заступник Баканова Василь Малюк, а виконання обов’язків генпрокурора покладено на заступника Венедіктової Олексія Симоненка.

Опозиційні депутати вже озвучують версію про те, що Зеленський у такий спосіб зміцнює силові позиції керівника свого офісу Андрія Єрмака та його заступника Олега Татарова. “Як і прогнозувалося, замість усунути Татарова Зеленський призначив його ще на дві посади — генпрокурора (в.о. призначено Симоненка, друга Татарова) та голову СБУ (в.о. буде Малюк, колега Татарова ще по МВС часів Захарченка). Безжальні реформи”, — іронізує нардеп від партії “Голос” Ярослав Юрчишин.

І це враження лише посилюється, якщо врахувати ще одне кадрове рішення, про яке повідомив Зеленський у своєму відеозверненні увечері 17 липня: має бути призначено нового керівника САП.

Чинник нового глави САП

Усі ці кадрові рішення Зеленський зв’язав в один ланцюжок.

“Сьогодні я ухвалив рішення про відсторонення від посади Генерального прокурора та про усунення голови Служби безпеки України. Хочу, щоб мене сьогодні почули й усі, від кого залежить надзвичайно чутливе питання призначення нового керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Моя позиція як Президента України — конкурс, який відбувся, має привести до цілком логічного рішення про призначення нового керівника. Відповідна людина обрана, і від конкурсної комісії залежить фіналізація цього рішення”, – зазначив глава держави.

“” Ніхто не заважав Зеленському заявити цю свою позицію півроку тому, місяць тому чи хоча б тиждень тому. Але він вирішив поєднати це із заміною Венедіктової на Симоненка. Тобто він сам продемонстрував, що ці дві події взаємопов’язані.

У зв’язку з цим нагадаємо, що хоча за законом САП є автономним органом, все ж таки генпрокурор має різні можливості впливати на керівника САП. Перший керівник САП Назар Холодницький працював за різних генпрокурорів, і з кожним мав складні стосунки. Наприклад, у серпні 2016 р. він розголосив свій конфлікт з Юрієм Луценком. За словами Холодницького, слідство мало беззастережні докази хабарництва харківського судді, проте ГПУ оголосила про закриття кримінального провадження проти цього судді. Тоді Холодницький своїм рішенням скасував ухвалу про закриття кримінального провадження. Але тут втрутився генпрокурор і своїм рішенням скасував скасування закриття кримінального провадження проти судді-хабарника. Холодницький назвав це “ударом у спину”.

Наступний генпрокурор, вже за Зеленського, Руслан Рябошапка ще до свого призначення публічно шельмував Холодницького, заявляючи, що “в нього немає політичного майбутнього в цій країні”. Потім наступний генпрокурор Венедіктова довела ситуацію до стадії, коли Холодницький змушений був подати у відставку. “Ми системно стикались із політичними спробами посягання на нашу незалежність та маніпуляціями щодо результатів роботи. Для цього залучаються величезні ресурси, — прокоментував він своє рішення. — Бути прокурором САП — це робота у середовищі, в якому кожен твій крок розбирають на атоми, намагаючись знайти найменшу помилку, щоб очорнити та дискредитувати“.

Виходить, що на Банковій так бояться нового керівника САП Олександра Клименка, що на сім місяців затягнули його затвердження на посаді (він переміг на конкурсі ще 21 грудня минулого року). А тепер, коли затягувати далі стало неможливо через публічну негативну реакцію західних партнерів, вирішили терміново замінити генпрокурора — напевно, щоб Симоненко стосовно нового керівника САП зайнявся приблизно тим самим, чим займався Рябошапка стосовно Холодницького. Принаймні, саме таких підозр досяг Зеленський своїм відеозверненням.

Пам’ятається, дев’ять місяців тому, 18 жовтня минулого року, він в інтерв’ю ICTV вже висловлював не менше бажання якнайшвидше отримати нового керівника САП. “Щодо нового керівника САП, я був здивований тим, що комісія не може зібратися для останнього етапу конкурсу. Ми трошки попрацювали. Я думаю, що найближчими днями ця комісія збереться і в нас буде завершений конкурс. Цього року ми нарешті отримаємо прокурора САП”, — ця його обіцянка виявилася порожньою.

Легке пручання Венедіктової

19 липня Верховна Рада дала згоду на звільнення раніше відстороненої президентом Венедіктової з посади генпрокурора. Відповідний проект постанови №7567 підтримали 264 народні депутати. Незабаром з’явився і президентський указ, яким Венедіктова було звільнено. Перша в Україні жінка-генпрокурор опрацювала на цій посаді два роки та чотири місяці з невеликим.

Сама тема звільнення Венедіктової в Раді, на подив, викликала труднощі, які, втім, подолала влада. Почнемо з того, що генпрокурорка дала зрозуміти, що образилася на спосіб (усунення з посади), яким її вирішили прибрати: “кулуарно, без вираження взаємної поваги, не по-діловому” – зазначила вона у своєму посту у Фейсбуці.

Більше того, вона дала зрозуміти, що вважає своє усунення, яке передує звільненню, незаконним, хоча “процедура звільнення генпрокурора всім добре відома, інша не передбачена законом”.

Звільняє та призначає генпрокурора президент, заручившись згодою Ради. А Зеленський вирішив усунути Венедиктову (і голову СБУ Івана Баканова), скориставшись прийнятими в травні поправками до закону на період військового стану.

Щоправда, прямо суперечити президенту Венедіктова не наважилася. Проте свій протест висловила тим, що відмовилася писати заяву на звільнення з посади за власним бажанням.

“Якщо відповідна постанова (тобто подання на її звільнення – ред.) буде зареєстрована у стінах парламенту, я ні на секунду не задумаюся і прибуду на звіт до народних обранців”, – написала Венедіктова у своєму посту.

Наявність заяви “з власного” – важливий момент. Оскільки це зазначено однією з вимог щодо звільнення в законі про прокуратуру. Три інші – дисциплінарне провадження, заборгованість зі сплати аліментів та висловлення недовіри Верховною Радою (мінімум 150 голосів депутатів) – не підходили для випадку Венедіктової.

Відсутність заяви викликала деяке невдоволення у комітеті Ради з питань правоохоронної діяльності. Прихильники Венедиктової серед членів Комітету скористалися ситуацією, щоби підіграти їй.

“Частина членів була за неї, включаючи навіть голову Йонушаса, який, швидше, не зрозумів Банкову у випадку з Бакановим (вважається, що Сергій Йонушас близький до звільненого в один день з Венедіктовою голови СБУ – ред.), людей з групи Дмитра Разумкова. Окрім того, проти виступив і близький до Авакова депутат Бакумов”, – пояснює джерело, близьке до керівництва фракції “Слуги народу”.Комітет відмовився рекомендувати парламенту підтримати подання президента, запропонувавши депутатам самим визначатися.

Владу це змусило трохи захвилюватися.

“Давиду (лідеру фракції “Слуги народу” Давиду Арахамії – ред.) довелося збирати голоси”, – говорить джерело, близьке до Арахамії.

Сама Венедіктова, втім, право президента просити Раду її звільнити не заперечувала.

“Мене запитали на комітеті… чи мав президент внести таке подання. Так, президент мав право на це рішення. Тому я вважаю, що на сьогоднішній день солдат в окопі не повинен думати про владу і що там у владі відбувається. Ми повинні бути єдині, як ніколи”, – заявила генпрокурор із парламентської трибуни.

Із 264 голосів за її відставку “слуги” дали 198. Плюс 17 голосів депутатської групи “Довіра”, 10 – депгрупи “Відновлення України”, дев’ять – депгрупи “За майбутнє”, 10 – фракції “Батьківщини”, 14 – депгрупи “Платформа за життя і мир”, шість – позафракційних.

При цьому проголосували проти лише троє депутатів, і всі вони із “Слуги народу”, включаючи згаданого вище Бакумова.

Цього ж дня Рада 265 голосами підтримала ухвалу №7564 про звільнення голови СБУ Баканова.

Оперативно було видано й укази президента щодо обох звільнених.

Майбутній дипломат

Як дають зрозуміти співрозмовники близькі до Офісу президента, на те, щоб Венедіктова не почали роздмухувати скандал, вплинула пропозиція Банкової екс-генпрокурорші.

Венедиктова може поїхати послом України до Швейцарії. Наразі цю посаду обіймає Артем Рибченко, у якого вже підійшов термін ротації.

“Це буде перший приклад цивілізованого переходу з одного відомства до іншого”, – похвалив спосіб вирішення конфлікту з Венедіктовою її прихильник у правоохоронному комітеті.

Він прогнозує, що указ президента про це призначення слід чекати протягом тижня.

“Посада посла для Ірини – це і подяка, і, напевно, синекура. Втім, є думка в Офісі президента, що потрібні підкріплення для дипломатичної служби. Якщо відправляти “високрівневих людей”, це допоможе нашій зовнішній політиці. Ірина якраз така. І Швейцарія ж не просто приємна країна. Там проблема із підключенням їх до санкцій проти Росії плюс різні міжнародні органи, у тому числі суди, де знадобиться досвід Венедиктової”, – каже джерело, близьке до керівництва “Слуги народу”.

При цьому ще один представник влади каже, що Венедіктова в жодному разі не здіймала б скандал.

“Вона людина дуже амбітна і високої про себе думки. Тому, звичайно, їй важко було тримати себе в руках після звістки про усунення з посади. Але довелося стерпіти. По ній багато зібрано матеріалів про корупцію. А тому йти зі скандалом було не в її інтересах. Але і для Банкової мати в Києві смертельно скривджену Венедіктову було небезпечно. Тому і вирішили за взаємною згодою відправити її на дипломатичну службу”, – каже джерело.

————–

Що стосується ексглави СБУ Баканова, то його відставка схоже теж врегульована усіма сторонами, хоч і з меншими “тріннями”, аніж у випадку Венедіктової. Як ми писали на початку, по лінії Баканова накопичилося багато надто серйозних питань, які, за інших обставин, могли б вилитися у кримінальну справу зі всіма витікаючими обставинами. Тож, на даному етапі, навколо відставки друга дитинства президента тиша. Як жартують в кулуарах, тут два шляхи: або на підвищення, або в тюрму. 

Вибори зі своїх

Тепер усі чекають, кого ж Банкова запропонує замість Венедіктової та Баканова. Поки що у Зеленського обмежилися в.о. Але співрозмовники у Раді пророкують закріплення на керівних посадах як Василя Малюка, якого президент призначив виконувачем обов’язків голови СБУ, так і Олексія Симоненка, якого було призначено в.о. одразу після відсторонення Венедіктової. І якщо у випадку Малюка конкуренція відсутня, то у Симоненка є опонент – голова комітету Ради з правової політики Андрій Костін.

Симоненко 45 років, він є заслуженим юристом України. В органах прокуратури працює з 1998 року, проте з 2010 по 2018 рік проходив службу в органах СБУ. З 27 березня 2020 року Симоненко обіймає посаду заступника генпрокурора.

49-річний одеський адвокат Костін пройшов до Ради за виборчим списком “Слуги народу” під номером 108 як безпартійний. Але з 10 листопада 2019 року він уже є членом партії. Коли Венедіктова керувала правовим комітетом, він був її заступником, очолюючи підкомітет з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини та альтернативного вирішення спорів.

У базі YouControl Костін фігурує як співзасновник громадської організації “Одеський дипломатичний клуб” та адвокатської компанії “Право”, якою і керував.

У владі він займає важливе, хоч і не дуже помітне для недосвідчених людей місце. На ньому лежить, наприклад, спілкування з боку України з багатьма зарубіжними партнерами за профілем. Він займається судовою реформою. На Банковій на Костіна були особливі види. Його бачили головою САП, але він не дійшов до фіналу конкурсу, як вважається, через позицію міжнародних експертів.

Фавора Костін, зрештою, не розгубив. Його вважають близьким до глави Офісу президента Андрія Єрмака. Так само, як і Симоненка.

При цьому один із колег Костіна зауважив, що той не має амбіцій йти на генпрокурора (“клопотів занадто багато і є великий ризик підстави”). На його думку, “на даному етапі більше шансів у Симоненка”.

“Костін не з системи прокуратури. Тому буде як мінімум спочатку декорацією. А навіщо мати таку декорацію, якщо Симоненко з політичного погляду нічим від Костіна не відрізняється, але, при цьому, зсередини системи і розуміє, як там усе працює”, – каже джерело.


“” Читайте також: “Альянс” і “сліпий” НБУ. Чому не закривають банк Фірташа, з якого вкрали мільярди


 

Діліться у соцмережах:

Залишити відповідь

Politerno Full

TELEGRAM

ПРИЄДНУЙСЯ
CLOSE