Днями одкровенням для багатьох прозвучали слова представника Міжнародного валютного фонду Вільяма Мюррея, що земельну реформу в Україні необхідно відстрочити до кінця року. Чому одкровенням?
А тому, що на протязі, напевно, півроку мінімум з усіх провладних джерел інформації українці чують, що без вільного продажу землі МВФ Україні більше грошей не дасть. Значить, нова криза, знову падіння гривні, в загальному – всі помруть.
Виявляється, кредитори не наполягають на терміновому узаконенні продажу землі. Мюррей чітко вказав, чого саме вимагають позичальники: пенсійна реформа, заходи щодо прискорення приватизації і конкретні результати в боротьбі з корупцією. Крім цього важливими є продовження фіскальної реформи і реформа енергетичного сектора. Тобто, від офіційного Києва хочуть реформ в найбільш корупційних сферах, але аж ніяк не негайного продажу землі. Це перше.
Друге – уряд і близькі до нього експерти звеличують рішення МВФ як перемогу Кабміну. Мовляв, велися важкі переговори, і представники Фонду пішли на поступки.
Насправді мова йде про підміну понять. Як і в першому випадку, коли пан Мюррей заявив: боріться з корупцією, а продаж землі – не першорядне завдання. Присвоєння ж урядовими учасниками переговорів незаслужених лаврів взагалі виглядає негарно.
МВФ не бездонний мішок з грошима, звідки витягають мільйони за красиві обіцянки. Там працюють аналітики високого рівня, що займаються моніторингом не тільки фінансових ринків, але й громадської думки. Кредитори зацікавлені в тому, щоб влада, що гарантує погашення боргів, не злетіла з тріском зі своїх посад, так і не провівши ніяких реформ. А громадська думка в Україні – проти продажу землі.
Що в червні підтвердила багатотисячна акція представників Аграрної партії і звичайних селян під стінами парламенту. По суті, вони безпосередньо звернулися до МВФ. Маніфестанти принесли депутатам більше трьох мільйонів підписів громадян проти земельної реформи в варіанті уряду.
Вулиця вимагала від слуг народу прислухатися до її голосу. На жаль, ніхто з керівників Верховної Ради не вийшов до аграріїв, у яких є альтернативний законопроект про ринок землі з чіткими етапами реформи – технічним лагом для інвентаризації всіх угідь і створення земельного банку, правом громад викуповувати землю на своїй території і продавати землю своїм односельчанам.
В Україні земля не просто товар, вона має сакральне значення, тому повинна належати не великим латифундиям, а тим, хто її обробляє – селянам, фермерам.
На Печерських пагорбах чути аграріїв не захотіли, зате до їхньої думки прислухалися в МВФ. Маніфестанти показали владі, як треба вести переговори з кредиторами. Позичальники зацікавлені в поверненні своїх грошей з відсотками, але не ціною втрати України.
Третє, і знову про маніпуляції. Вакуум влади, про який ми постійно говоримо, впливає на ставлення міжнародних структур до керівництва країни. І якщо народ виходить на вулицю і вимагає свого права, в структурах, подібних МВФ, вважають за краще чути голос народу. Там мають значний досвід відносин не тільки з українською владою, які вміють забовтувати реформи, а й схожих країн.
Фонд ніколи не дає чіткого рецепта, він лише вимагає виконання ряду нормативів, а далі вже ті органи, від яких залежать реформи, починають цим маніпулювати, проштовхуючи ті чи інші рішення, які їм вигідні. І обіграють все так, як ніби це вигідно державним органам приватизації.
Приклад – продаж землі. Але в цьому випадку народ вийшов на багатотисячний мітинг, що вплинуло на МВФ. Тим довелося прямо вказати владі в Києві: вони вимагають зміни нормативів по використанню землі, її обороту, але ніяк не прямого продажу сільгоспугідь.
І, найголовніше – в словах пана Мюррея немає остаточної відмови від впровадження в Україні ринку землі. Він каже про відстрочку реформи поки на півроку. Це означає, що ближче до новорічних свят українців знову почнуть активно лякати Бабаєм: злим кредитором, який викручує нам руки.
Але існує інший варіант, і саме про нього говорять у Фонді: широка громадська дискусія між представниками влади – адміністрацією президента, урядом, парламентом – і представниками аграріїв, експертами для вироблення єдиної позиції щодо земельної реформи, яку Україна покладе на стіл керівництва Міжнародного валютного фонду.
У всіх коридорах влади є впливові і агресивні лобісти інтересів земельних олігархів, хоча те, чим вони займаються, це не лобізм, а звичайна корупція. Пан Мюррей говорить: МВФ не цікавить думка тільки влади, і тим більше, земельних олігархів, у вас є півроку, щоб знайти спільний знаменник.
Не продовжувати вічно мораторій, не займатися популістськими речами на кшталт референдуму, який, по-перше, дуже складно оголосити, а, по-друге, він ускладнить взаємини з МВФ, де все одно вимагатимуть почати реалізовувати реформу землі.
Півроку, щоб напрацювати план дій – від правил оренди угідь і можливості, а не обов’язковість, їх продажу, до перетворення України в країну з аграрної індустрією, де переробляється вирощене на своїх землях, а не просто вирощується сировина на експорт.
Уряд повинен робити наголос не на продажу землі, а на будівництві системи переробки сільськогосподарської продукції. Тоді його почують в МВФ, де зрозуміють, що мають справу не з тубільцями, що обмінюють на дуті долари головний свій скарб – землю, а з людьми, думаючими на далеку перспективу.
Тобто, здатними не тільки брати кредити для затикання бюджетних дірок, але й розуміти, що борги можна віддати тільки при ефективно працюючій економіці.
Джерело: LB.ua
