Politerno > Статті > Як “з’їли” Вітренка і чим небезпечна для держави внутрішньовидова війна топ-менеджерів “Нафтогазу”

Як “з’їли” Вітренка і чим небезпечна для держави внутрішньовидова війна топ-менеджерів “Нафтогазу”

  • 18 Травня, 2020
  • 244 Переглядів
  • 0

Корпоративна війна в Нафтогазі триває: НАК залишає виконавчий директор Юрій Вітренко.

Про версії події – від конфлікту з Андрієм Коболєва до переходу НАК під контроль іноземців, пише Ділова столиця.

13 травня «Нафтогаз України» попередив виконавчого директора компанії Юрія Вітренка про скорочення його посади. Про це сам Вітренко повідомив на своїй сторінці в Facebook. Він вважає, що майбутнє звільнення може бути пов’язане з його позицією щодо протистояння української компанії з «Газпромом», оскільки нібито в компанії зараз «не є пріоритетом боротьба проти російської агресії», а також боротьба з корупцією.

При цьому Вітренко похвалився, що його команда «в 2019 році продемонструвала рекордні прибутки на тлі збитків решти «Нафтогазу». Взагалі ж все виглядає так, що неугодний начальству топ-менеджер чітко обрав стратегічну лінію своєї поведінки: він прагне довести всім навколо, що справжня причина його звільнення політична, і пов’язана вона з тим, що в країні запанував курс на замирення з Росією.

У своєму багатослівному пості Вітренко зазначає: «Брак політичної волі боротися з російською агресією пояснюється браком розуміння, що закінчити війну успішно для України можна тільки, якщо Україна покаже, що вона може захищатися від Росії».

І так далі. Виконавчий директор НАК, не називаючи прізвищ, міркує про те, що при владі опинилися слабкі люди, які не здатні провести реформи, тому що «призначають слабких, але політично зручних виконавців; а незручних, але ефективних професіоналів терплять, тільки поки вони не загрожують інтересам начальників».

Вітренко не обійшов увагою главу правління «Нафтогазу» Андрія Коболєва.

«Коболєва не звільнять. Навпаки, Коболєву Кабмін, знову без будь-якого конкурсу, продовжив контракт на чотири роки. І тепер Коболєв фактично звільняє мене. Ми самі допомогли Коболєву створити його імідж. Так, «Нафтогаз» платить за його особистий піар, але це не головне… Коболєв є частиною системи влади», – поскаржився Вітренко.

У НАК «Нафтогаз» на публічну і досить гучну заяву Вітренка стримано відповіли, що, мовляв, за операційні та трансформаційні процеси в компанії відповідає виконавчий директор по трансформації Отто Ватерландер.

Як випливає з офіційної реакції НАК, звільнення Вітренка пов’язане з оптимізацією внутрішньої організаційної структури компанії, а також перерозподілом обов’язків між підрозділами.

Правда, сам Вітренко в якості винуватця своєї відставки називає не Ватерландера, а безпосередньо Коболєва за «на незручну правду, в якій він бачить загрозу для свого крісла».

Тут не зовсім зрозуміло, хто ж, з точки зору Вітренка, винен – ​​адже вони разом з Коболєвим протистояли «Газпрому» в міжнародних судах, вигравши $ 2,9 млрд. З іншого боку, на якийсь час забувши про Коболєва, Вітренко вже заявляє, що головний інтересант його звільнення саме «Газпром».

Розглянемо чотири версії відставки Юрія Вітренка і зважимо, наскільки вони відповідають реальності.

Підступи Кремля

Припустимо, що версія самого Вітренка вірна. Справді, 7 квітня в «Нафтогазі» нагадали про решту претензій до «Газпрому»: українська компанія вивчає можливість про подачу претензій ще на $ 17,3 млрд у зв’язку з переходом на європейський стандарт регулювання газової галузі. Про це повідомив саме Вітренко.

«Моя команда чітко сформулювала і представила на узгодження спостережній раді «Нафтогазу» додаткові питання до «Газпрому» на суму ще $ 17,3 млрд. У разі погодження попереду також багато роботи», – написав він у себе в Facebook.

Згадував топ-менеджер і майбутню суперечку з РФ про активи «Нафтогазу», що залишилися в Криму. У березні 2019 року арбітражний трибунал у Гаазі визнав РФ винною у втраті українською компанією своїх активів в Криму і на шельфі Чорного моря. Збитки «Нафтогазу» і шести його «дочок» через перехід півострова до складу Росії компанія оцінила в $ 5,2 млрд. Пізніше компанія збільшила оцінку збитків до $ 8 млрд, включивши туди відсотки. Рішення по компенсаціях, як повідомляв «Нафтогаз», арбітраж повинен винести не раніше кінця 2020 року.

Однак прямих підтверджень того, що це саме Москва наполягала на звільненні Вітренка, звичайно, немає. Та й навряд чи в Кремлі або в офісі «Газпрому» взагалі прагнуть розбиратися у якості українських газових менеджерів. Для них «Нафтогаз» – єдиний опонент.

Конфлікт з Коболєвим

Максимально можлива причина. Про те, що між двома топ-менеджерами «Нафтогазу», які раніше працювали в тісній спайці, пробігла чорна кішка, ЗМІ писали більше багато.

Безпосередньою причиною конфлікту стало звинувачення з боку Вітренка в наявності корупційних схем в деяких випадках продажу газу з газових сховищ в IV кварталі 2018 року. Винним тоді він позначив керівника газового напряму НАК Андрія Фаворова.

Але, схоже, конфлікт почав назрівати куди раніше. Досить згадати, що 13 листопада 2018 року Вітренко був переведений з посади головного виконавчого директора НАК на посаду простого виконавчого директора. За офіційною версією – щоб зосередитися на арбітражному процесі з російським «Газпромом», а також на розвиток нафтовидобувної компанії «Укрнафта» і підрозділи маркетингових досліджень і аналізу «Нафтогазу».

Однак це було якщо не почесне заслання, то дуже близько до неї. Оскільки менеджера фактично усунули від управління основними газовими потоками. У тому числі на новій посаді Вітренко перестав займатися імпортом газу з Європи і стратегією розвитку компанії.

До цього ж він обіймав посади головного радника голови правління НАК, директора з розвитку бізнесу, головного комерційного директора групи «Нафтогаз». Тобто мав куди більше повноважень.

«Ключова причина звільнення Вітренка – це конфлікт з Коболєвим, особистий і виробничий, який тривав близько двох років. Амбіції, особисті непорозуміння, різні підходи, все це зіграло свою роль, – каже співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич. – До того ж Вітренко поставив на Коломойського, а Коболєв інтенсивно працював із Заходом. В результаті Вітренкові просто не вистачило лобістів, які б змогли продавити його кандидатуру».

Дійсно, цієї весни Андрію Коболєву без будь-якого конкурсу продовжили контракт на керівництво НАКом. А ось Юрій Вітренко залишився без перспектив – він не став прем’єр-міністром, хоча відомо, що його кандидатура розглядалася. І очолити «Нафтогаз» йому не дали.

Грошове питання

У 2018 році Андрій Коболєв отримав $ 7,9 млн (які перерахував до Америки матері), а Юрій Вітренко – $ 6 млн премії (перевів на рахунок дружини в Ліхтенштейн). І той, і інший були винагороджені за перемогу в Стокгольмському арбітражному суді в суперечці з «Газпромом».

16 січня 2019-го на засіданні Кабміну тодішній прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що уряд перегляне умови контракту з менеджментом НАК «Нафтогаз України». «Я вважаю, що контракт, який діє п’ять років, має умови, які зараз є неприйнятними. Йдеться про оплату праці та різні винагороди. Я за те, щоб зарплати і винагороди для держкомпаній і їх менеджменту були ринковими, але я проти того, щоб в такий скрутний час зарплати були захмарно великими», – сказав він.

Тоді, до речі, протистояння між главою Кабміну і топами НАК було дуже сильним – аж іскри летіли. Прем’єр-міністр намагався змінити керівництво «Нафтогазу».

А в лютому вже нинішнього року Вітренко поскаржився на те, що до цих пір не отримав належну йому премію за перемогу в суперечці компанії з «Газпромом», в результаті якої російська компанія виплатила української $ 2,9 млрд. Відмова виплатити належну суму топ-менеджер назвав несправедливим і таким, що підриває довіру до влади, заявивши про намір звернутися в правоохоронні органи для захисту своїх інтересів і притягнення винних у невиплаті йому преміальних до відповідальності.

І дійсно: 13, лютого він подав відповідний позов до Печерського суду Києва.

«Коболєву поставили в якості умови підписання з ним контракту відмову від другої частини премії. І він тихенько з’їхав з цього питання, – каже Дмитро Марунич. – А Вітренко вирішив лізти на рожен і боротися за свої гроші. Чому він так вирішив – інша справа».

Зростання впливу іноземців

Нагадаємо, раніше наглядова рада «Нафтогазу» призначила Отто Ватерландера на посаду головного директора виконавчої групи «Нафтогаз», зберігши за ним пост виконавчого директора по трансформації групи. І це призначення могло зумовити подальше звільнення Вітренка.

Але в чому тут суть? Можливо, мова йде про переділ структури закупівлі газу Україною за кордоном (насправді російський газ через посередників – ред.) після того, як в 2015-му НАК перестав купувати ресурс у «Газпрому». З тих пір параметри закупівель дуже сильно змінювалися. Так, в 2019 році газ в Україну поставляли 76 компаній, тоді як в 2018-му – 65 компаній. При цьому «Нафтогаз» закуповував природний газ в 2018 році у 18 європейських компаній, а в 2019-му – у 10 постачальників. У 2018 році Україна імпортувала 10,6 млрд куб. м газу, з яких 7 млрд закупив «Нафтогаз». У 2019-му було куплено 14,3 млрд кубів, з яких НАК придбав вже меншу частку – 7,2 млрд.

Для порівняння: ще в 2017-му «Нафтогаз» був головним покупцем “закордонного газу”, на нього припадало понад дві третини поставок. А тепер, 27 квітня нинішнього року, «Нафтогаз» устами Коболєва оголосив, що купувати “іноземний газ” і зовсім поки не буде, в країну його зараз завозять приватні трейдери, а попит зі зрозумілих причин невеликий.

Втім, відставку Вітренка з підступами іноземних топ-менеджерів в керівництві НАК пов’язати складно: адже про відмову від закупівель оголосив Коболєв…

Експерт Дмитро Марунич також вважає, що іноземний вплив в даному випадку не був вирішальним у долі Вітренка, хоча в цілому він високий: «Іноземці сидять в наглядовій раді, і їх вплив звідти на роботу НАК сильніший, ніж, скажімо, у Кабміну України. А в тому менеджменті може бути вже хто завгодно… У будь-якому випадку вплив іноземців високий і він не знижується. В операційній частини їх мало, вони там і не потрібні».

Хоча не можна не визнати зростаючу вагу іноземців в управлінні «Нафтогазом». За даними ЕП, на посаду глави новоствореного торгівельного дивізіону НАК, як мінімум розглядалося Віллем Кополс, який до останнього часу керував представництвом компанії Engie в Україні.

У будь-якому випадку перестановки в топ-менеджменті НАК «Нафтогаз» поки відбуваються в інтересах як самих топ-менеджерів, так і афілійованих з ними компаній. І не важливо, українські це компанії, чи закордонні. Споживачам газу в нашій країні від цих перестановок краще не стає… Згадати хоча б, що «Нафтогаз» став прибутковим при зазначених топ-реформаторах самим незграбним методом – кратним підвищенням тарифів для населення, а провалену програму зі збільшення внутрішнього видобутку до 20 млрд кубів у 2020-му колись розробляв в тому числі і Отто Ватерландер під час перебування старшим партнером в McKinsey & Company.

Читайте також: “Сподобалися влада і гроші”. Хто і чому штовхає Зеленського на другий президентський термін

Діліться у соцмережах:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь