При всій повазі до ряду знайомих, мені все ж здається, що в історії з турецьким референдумом нам варто перш за все думати про український інтерес.
Наприклад, бачив як в стрічці критикували Порошенка за його дзвінок Ердогану. Президента у нас багато за що можна критикувати.
Наприклад, мені абсолютно чужа політика Банкової по відношенню до Російської капіталу в Україні. Я вважаю, що відсутність боротьби з його засиллям підриває національну безпеку.
Особливо коли капітал цей вкладається в медіа. І що навіть при тому, що на майданчиках зі слідами кремлівських грошей відсутня пряма критика Порошенко (що і викликає “сліпоту” Банкової) – пропагований ними порядок денний підриває державу, а значить і президента як інститут цієї держави.
Але давайте будемо об’єктивними в критиці. Ердоган здобув політичну перемогу. Це факт. На захист Ердогана виступила значна частина турецького товариства в ході спроби перевороту влітку минулого року. Це факт. Ердоган законно обраний, його дії підкріплені мандатом від турецького народу. Це факт. Значить сам Ердоган і його правління – це факт незаперечний. Принаймні в найближчі роки.
Туреччина є ключовою державою Чорноморського басейну, турецька позиція по відношенню до суверенітету України, Криму є вкрай важливою.
Судноплавна блокада Криму, доступ до нашої країни танкерної нафти, забезпечення військового стримування Росії – це лише кілька факторів, на які Анкара не просто впливає, а які вона визначає. Так, на чолі Туреччини стоїть авторитарна людина, яка зміцнює свою владу. Але це в даному випадку це не наші проблеми.
Це реальність з якою ми не може не рахуватися і на яку ми точно ніяк не впливаємо. Значить що? Правильно, з цією людиною потрібно встановлювати особистий контакт, бути в хороших відносинах, які в свою чергу дозволять роз’ясняти йому український порядок денний.
Навпаки, турбота деяких українських блогерів про щастя турецького народу схожа на радянську звичку помічати лінчування негрів в США. Подаруйте турецькому народу право самостійно приймати рішення про власне благо.
Мені здається, що рецептом майбутньої політики України повинен стати національний прагматизм. Ми не можемо дозволити собі розкіш оглядання світу в рожевих окулярах. Особливо в питаннях зовнішньої політики. У найближчі роки політикам і суспільству доведеться виробити розуміння національного інтересу України.
Після піде і прагматичний аналіз того, яке місце в глобальному світі ми можемо зайняти. Яка унікальна пропозиція України на світовому політичному та економічному ринку?
Упевнений, що Україна зможе стати ключовим нетто-контрибутором політики безпеки в регіоні. І унікальне місце для інфраструктурних інвестицій Заходу. Якщо українці, звичайно, буде перш за все будуть думати про власний національний інтерес.
