Осінь видалася спекотною, як і обіцялося. Горять табори і склади, політична атмосфера дійшла до точки плавлення кулуарних домовленостей
Зауважте: непримиренна опозиція, вождем якої самопризначився проривний Міхеїл Саакашвілі, поки не виробляє нічого, для влади дійсно небезпечного. Проте сама влада успішно заповнює цей дефіцит.
Зовсім недавно Президент Порошенко на стратегічній “дев’ятці” в своїй ображено-безапеляційній манері звинуватив свого головного супротивника-союзника Арсена Авакова в тому, що той перейшов на бік Ігоря Коломойського, тому і пропустив Саакашвілі в Україну, не кинувши в справу Національну гвардію. Хоча спочатку ніби як збирався.
Зрештою так і є. Але Аваков не пішов на збройний конфлікт з прихильниками Саакашвілі не тому, що хотів напаскудити Порошенкові, а тому, що не хотів перепсувати все собі. Він без труднощів прорахував комбінацію: Нацгвардія під командуванням міністра МВС розганяє зустрічаючих, серед яких повно колишніх АТОвців. Тому без крові не обійдеться.
ПОП демонстративно осторонь і не в курсі, а суспільне обурення зосереджено на Авакові. Галасливі розборки у Верховній Раді, додаються колишні звинувачення і образи проти всесильного міністра МВС, і фракції Нарфронту може і не вистачити, щоб зберегти Арсена Борисовича від відставки під оплески Петра Олексійовича.
Але Аваков не купився, і комбінація не зрослася. Хоча взаємне невдоволення залишилося. І тут же маятник хитнувся назад – вибух в Калинівці.
Тепер вже соратники Авакова цілком резонно вимагають відставки креатури Президента – начальника Генштабу Віктора Муженка. Причому, вимагають не тільки різкий у висловлюваннях Антон Геращенко і близнюки Зорян і Шкіряк, а й сверхаккуратний Олександр Турчинов, у якого політичні аптекарські ваги в голові.
Тут необхідне пояснення. Муженко – це не просто головний генерал, якого легко замінити таким же вірнопідданим Президенту. Ні, це персонаж, який достеменно знає, ким і як розроблялися наполеонівські плани відсікання ДНР-ЛНР від держкордону і чому виник “котел” під Саур-Могилою.
А також за чиєю командою Гиркину дозволили безперешкодно покинути Слов’янськ. А також хто домовлявся з Путіним про “зелений коридор” під Іловайськом. І хто наполягав на утриманні Дебальцевого за всяку ціну для посилення переговорних позицій. І ще багато-багато всякого.
Тобто, Муженко – це те яйце, де зберігається політична Кощеєва смерть. І якщо начальника Генштабу звільнять, хто дасть гарантію, що він не заговорить? Тим більше, якщо дуже “попросять”?
Наростаючі протиріччя, які вже вихлюпуються назовні, в тераріумі однодумців здатні послабити позиції верхівки влади настільки, що навіть мляві дії опозиції підштовхнуть країну до серйозних потрясінь. Тоді дострокові вибори парламенту та Президента виявляться одним з найбільш м’яких способів виходу з кризи.