Виснажені тяжкою працею і нещадно затуркані турботами про поліпшення наших тарифів, депутати таки розродилися нав’язливою ідеєю. Проектом постанови “Про фінансове забезпечення діяльності народних депутатів України”.
А дійсно, чому б їм не збільшити витрати на власне утримання? Не можна ж депутатам і справді пасти задніх за доходами в настільки заможній країни, програючи в зарплатах ефективнішим міністрам та іншим крутим держслужбовцям. і хіба не рівень особистих доходів чиновників різних рівнів – головне свідоцтво правильного розвитку / руху країни? Вкупі з конвеєрними відкриттями шкіл / дитячих садків та фельдшерсько-акушерських пунктів – це і створює солодку медійну картинку про успішність правління нинішніх держменеджерів.
І тому, кому, як не депутатам їсти треба краще інших? А всі ці прокурорські подання про зняття депутатської недоторканності через відверті злодійства, феєричні перевірки НАЗК депутатських доходів / витрат, застиглі в передбаннику фахівці з НАБУ, що накопичили тонни оперативного фактажу по великим і дрібним парламентським хабарникам – це ніщо. Зарплата – все.
Зрозуміло, цинічна депутатська пропозиція “підвищити собі забезпечення” в два і більше разів, можна було б і проігнорувати. Банальщина як на теперішній час. Буденщина, вже зовсім не дивує. І повна неадекватність, диагностуєма навіть юними псіхіатрами. Недолуге ж обгрунтування, запропоноване авторами ініціативи, мовляв треба підвищити престиж роботи і компенсувати трудовитрати, зовсім не витримує критики. Так, в нормальних країнах, де держслужбовці – наймані менеджери, а не боги, їх зарплати корелюються із загальним рівнем прибутковості.
Звичайні ж люди не проти платити нормально тим, хто забезпечує їм комфорт. Але який саме комфорт забезпечує нам Верховна рада?
Постійні прогули, примітивний лобізм, мордобій. Таке явно незаслужене підвищення – родова мітка бананових політичних систем. Тих самих, де правлячий клас зовсім не продає компетенції, але відкрито мародерствує, вважаючи що висока зарплата на тлі зубожіння виборців – гарний символ їх обраності, кастовості, елітності. Плювати на справедливість.
Катастрофічний розрив між суспільною користю і особистими доходами – суть подібних систем. У наших, правда, є і ще один мотив – прихований – через високі узаконені зарплатні доходи хоча б якось вивести з тіні величезні нелегальні заощадження … Втім, наші нинішні парламентарії (серед авторів, до речі, часто-фронтовики і БПП-шники) поводяться абсолютно виправдано.
Вони просто нахабніють, купивши собі безкарність … Безвідносно до ВР і її харчових звичкок зауважу, що Умовна Саранча не може думати раціонально, коли бачить зелені пасовища. Занадто багато слини виробляється, геть блокує роботу мозку і інших рефлексів людяності …
Михайло Подоляк, політтехнолог
