Інтернет — найбільш зручний та гнучкий метод впливу на думки широкого загалу. У своїх інтересах ним користуються всі сторони, зацікавлені у формуванні суспільної думки. Інтернет став поєднувати два, здавалося б, суперечливих поняття: тепер це і територія свободи, і поле інформаційної війни. Саме так з’явилися диванні війська.
Останніми роками Майдан і війна перетворили український сегмент соціальних мереж на справжнє поле бою. Щодня ми вмикаємо свої ґаджети та ринемо в атаку з гордо здійнятою клавіатурою. Технології медійного впливу опонентів не стоять на місці, але й ми — далеко не промах. Опоненти мали різні імена, однак змінювалися й ми. Ми гострили свої язики, засвоювали різні способи тролінгу, вивчали факти та швидкодрук. Перші наші баталії були під час протистоянь майданівців і антимайдану, «громадян» і «вати». Згодом, під час виборів, сформувалися нові дивізії: «зрадофіли» і «порохоботи». 5 років тривали тяжкі бої, багато своїх ми втратили, деяких забрали у полон «білі пальта», а дехто перейшов на наш бік. Однак вибори-2019 змінили усе. Диванні війська перетасувалися — і більшість виступили під новими стягами. Тепер це протистояння «зелених», прихильників Володимира Зеленського та його політичної сили, і тих самих «порохоботів». Але останніми почали називали всіх, хто не на боці «ЗЕ», незалежно від реальних політичних симпатій, – зауважила Владіслава Діденко.
«Порохоботів атакували з усіх сторін, і не лише живі прихильники Володимира Олександровича, а й «інтернет-привиди» — так звані «боти», об’єднані у цілі віртуальні бригади. Цим безумовно брудним інструментом грішать усі політики, але, за даними VoxUkraine, «Слуга народу» найбільше. І хоча вибори минули, боротьба триває. Кількість брати якістю — справа благородна, однак не завжди результативна, особливо для глядача збоку. Тому, завдяки новій владі, нам довелося вмикати максимум креативності (дякую, дуже дякую). Так і з’явилася група «ЗЕЛЕНСЬКИЙ — КРАЩИЙ ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ».
Ідея тут проста: мімікрувати під фанатів Зеленського, доводячи любов до абсурду. Мімікрувати — і змішатися із зеленим натовпом, спостерігаючи, як останні поширюють наші дописи. Все геніальне — просто. Нам не потрібно бігати по сторінках, сперечатися, марно гаяти свій час. Ми дозволяємо опонентам бити самих себе.
Звісно, було й «много факапів», бо нас не завжди розуміють свої. Звинувачення у перевзуванні, продажності, службі Зеленському — це уже норма та сприймається іронічно. Однак наше завдання — тримати удар, незалежно від того, звідки він прийшов. Цей паблік проіснував лиш кілька днів, проте, його адміни та відвідувачі уже встигли стати авторами кількох мемів, які полюбилися юзерам фейсбука.
Правило для своїх одне: «Постіть тонкоту». І, звісно ж, його постійно порушують дописувачі та пропускають модератори. З цим воювати немає жодного сенсу, проте, тішить, що багато прихильників Володимира Олександровича підступу не помічають. Вони у нас постять, поширюють, активно хвалять і обурюються разом із нами. І там, де політика та світоглядна прірва роз’єднала, хоч ілюзорно, але нас склеїв докупи тролінг.
Нас розкусять, якщо не вже, перехоплять ідею та перекрутять на свій лад. Хтось піде на крок далі чи обере дієвіший метод ведення бою. Ми до цього готові. Однак головне завдання виконане: тролінг-мімікрія вийшла у тираж і тепер ніхто не зрозуміє, де межа між «зеленими» та нами. Отже, будуть сумніватися в усьому.
Читайте також: Українці користуються “частково вільним” інтернетом
