Подивився репортаж про святкування Дня Незалежності.
Ну, що стосується шоу, то ми якщо не попереду планети всієї, то явно не відстаємо. З економікою б так – то пів Європи давно б просилися до нас приєднатися.
Промова президента Зеленського була непоганою, у нього більшість промов – правильні і яскраві.
Театралізоване дійство, яке символізує історію України – неоднозначне, але це оригінально, свіжо і професійно виконано. А фінал дійства з дівчинкою і військовим – емоційно бездоганний.
На військовому параді наша влада всіляко прагнула продемонструвати, що з нами бойові можливості НАТО. Укупі з проведенням представницької Кримської платформи це дуже правильно. Тому що наочно і переконливо, російські пропагандисти оцінять. Це не путінські мультики про вундервафлі, які спростовують закони фізики.
Організатори параду намагалися по максимуму продемонструвати саме те, що з’явилося за часів незалежності. Тому Хрещатиком проїхали навіть пересувні лазні та квадроцикли з прикордонниками. Але при всьому при цьому, яке відношення до військової могутності мають поліцейські на патрульних машинах і мотоциклах, я так і не зрозумів.
І про президента Зеленського. ВОЗ явно щиро співпереживає, щиро співчуває, щиро пишається, змахуючи щиру непрохану сльозу. Але це реакція і поведінка фронтмена, а не головного сценариста і режисера того, що відбувається з Україною. Сценарій пишеться і реалізується іншими людьми, надто часто вони знаходяться поза Україною.
Саме про це треба думати в День Незалежності. Якщо ми хочемо, щоб незалежність України стала реальністю, а не чисто святковим шоу.
