Путін хоче Стамбула. Путін хоче напряму.
Бо знає, що це абсолютно виграшний варіянт. У КВНу наодинці з КГБ немає жодних шансів. Тим паче, коли переговори не почнуться – а продовжаться з попередньо підписаної арахаміями стамбульської чернетки, в якій більшість своїх вимог росія вважає вже погодженими.
Непрямі перемовини зі США для путіна повністю згубні. Бо США – єдині на планеті, хто має потужні засоби тиску. Вилучити Америку з треку перемовин – це для кремляді вже пів успіху, якщо не більше. Україна не була, не є і не буде рівнопартнерською чи рівнопаритетною стороною, а лише слабша й покусана жертва в переддефолтному стані, виснажена, повністю залежна від третіх сторін, із передвибуховими настроями. Усунути треті сторони означає надалі грати в одні ворота.
Прямі перемовини – такі ж асиметричні, як і вся війна. На завідомо нерівних прямих перемовинах жертва не має жодного козиря чи супераргументу. Путін дотиснув Курськ, тож тепер сміло може йти на прямі перемовини. Нема Курська – нема чим торгуватися.
Росія формує найзручнішу з усіх поз на випадок зриву прямих перемовин: у цьому буде винен КВН, який (і далі включиться прогнозована риторика) «хоче воювати, бо хоче бути при владі вічно, ще й не оцінює реально стан справ» і тд і тп. Трампові це навіть вигідно – крах ідеї миру списати на «цих двох віслюків». Америка з Європою , звісно, поможуть, але масово гинути будуть не вони. Їм то шо. Воюйте до останнього, якщо таке діло.
Це і є план путіна: вийти з важких непрямих перемовин із Трампом, увійти в прямі перемовини з гордою, але слабшою жертвою, і після цього вийти з розв’язанами руками по ще більшому її поглинанні.
