Історія нас нічого не вчить

Дійсно історія нас нічого не вчить.

Після Першої світової війни втратили державу через чвари демократів, після Помаранчевої революції – не скористалися перемогою, по тій же причині. 2014 р. – Революція Гідності, Небесна Сотня, війна. 2017 р. – протистояння «всіх проти всіх» у демократичному таборі та велика вірогідність реваншу проросійських сил.
Пригадую парламентські вибори 2014 року. Всі демократичні політсили, які сформували сьогоднішній парламент, будували свої кампанії з гаслами протидії Росії, як основній небезпеці. Тоді сформувався ліфт для майданівців, волонтерів, військових і багато нових людей зайшли у Верховну Раду.

Пройшло трохи більше двох років і ворогом № 1 стали вже державні органи влади. Чому так відбулося? Все дуже просто. Це цілеспрямована політика Росії, через телебачення, соціальні мережі, агентів впливу і т.д. Основна мета – знищити будь-який конструктивний процес в державі. Безперечно в цьому агресору допомагають наші доморощені корупціонери, з якими нам треба боротися, через журналістські розслідування, громадський тиск, правоохоронні органи, в тому числі і нові – НАБУ, САП, ДБР, НАЗК.
Останнім часом багато спілкувався з громадськими активістами, представниками місцевої влади, народними депутатами від Тернопільщини, на тему об’єднання навколо ключових для країни завдань. Для себе зробив висновок, що ми нажаль несвідомо є медіаторами меседжів, які нам нав’язали, але вони гарно лягають в нашу свідомість.

Чи зможе третій майдан привести нас до успіху? Чи можуть позачергові вибори сформувати ідеальний парламент? Чи позачергові президентські вибори дадуть нам месію?
Для того, щоб протидіяти агресору, потрібно зрозуміти його наміри.
Чого він прагне?