Засідання уряду 27 травня принесло маленьку сенсацію. Кабмін перейменував Міністерство енергетики та захисту навколишнього середовища в Міністерство енергетики. І створив окреме Міністерство захисту навколишнього середовища і природних ресурсів.
Прем’єр Денис Шмигаль анонсував цю подію ще кількома днями раніше. Тоді ж стало відомо, що незабаром можуть з’явитися й інші нові міністерства шляхом поділу наявних.
Три нові міністерства
Зокрема, про це розповів “слуга народу” Олександр Ткаченко, який очолює парламентський комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики. У своєму Telegram-каналі він вирішив додати спеки інформполітиці “слуг народу” і повідав про нібито “інсайд по Шмигалю”.
Мовляв, прем’єр шукає, як утриматися на посаді ще як мінімум рік. Для цього потрібно, щоб парламент схвалив програму діяльності уряду, і тоді Кабмін отримає річний імунітет від відставки. А оскільки домогтися схвалення програми в парламенті непросто, то, розповідає Ткаченко, Шмигаль “вирішує винайти валюту” – міністерські портфелі. А так як всі міністерства вже зайняті, вирішує надрукувати… нові. І портфелі міністрів і заступників роздати впливовим нардепам за підтримку його – Дениса Анатолійовича – програму уряду”.
За версією Ткаченка, мова йде про чотири нових міністерств. Це Міністерство екології, Міністерство аграрної політики, Міністерство промислової політики та державного оборонного замовлення, Міністерство науки та інноваційного розвитку. Про створення першого з них, як бачимо, рішення вже прийнято. Залишилися ще три.
Читайте по темі: Шмигаль так просто не піде. Чому Рада не хоче давати імунітет уряду
Умови сторін, що торгуються
Звичайно, тут відразу ж хочеться заперечити, що навряд чи вся справа у програмі. Бо схвалення програми не буде гарантією від відставки. Переконливе свідчення того – сумний досвід попереднього уряду. Захотілося Володимиру Зеленському позбутися Олексія Гончарука – і схвалена нардепами програма абсолютно не врятувала “молодого і перспективного прем’єра-реформатора”, як його називали спочатку.
Але самі чутки про нові міністерства, взагалі-то, вірні. Тільки торги йдуть не стільки зі Шмигалем, який все одно не уповноважний вирішувати такі питання, скільки з самим Зеленським, який у разі укладання угоди повинен буде забезпечити затвердження відповідних організаційних і кадрових рішень постановами уряду і парламенту.
І предметом торгів, в обмін на портфелі міністрів і заступників в нових міністерствах, є не стільки схвалення програми діяльності уряду, скільки зобов’язання підтримувати всі законопроекти, внесені президентом і урядом. Для Зеленського абсолютно неприпустима ситуація, коли уряд буде спиратися на парламентську більшість, а у президента такої опори не буде. Тому всі портфелі в кінцевому підсумку будуть роздаватися на Банковій.
Торгуються про це із Зеленським кілька груп впливу. У їх числі – група Ігоря Коломойського і група Андрія Богдана. До слова, з боку Коломойського активно просуває ці торги саме Ткаченко, який про них же вкидає “інсайди”. Він робить ці вкидання за канонами інформполітики, як він її розуміє: готує громадську думку до неминучості появи нових міністерств і одночасно б’є по Шмигалю, щоб ненароком не зіграти на його користь.
У групи Коломойського завдання – не допустити ослаблення свого впливу після прийняття “антиколомойського” закону. Того самого, тобто збереження свого впливу, хоче група Богдана, яка відчуває, що нею стали нехтувати після втрати Богданом кабінету на Банковій. З боку Богдана активно просуває портфельні торги його давній бізнес-партнер, “слуга народу” Микола Сольський, який очолює парламентський комітет з питань аграрної та земельної політики.
Читайте по темі: Для чого Зеленському роз’єднувати нещодавно об’єднані міністерства
Плюси, нулі і мінуси
Коли заходить мова про реорганізаціях уряду, завжди виникає питання про плюси і мінуси. Тому не зайве підкреслити, що в даному випадку міркування ефективності держуправління, кращих результатів для країни якщо і грають якусь роль, то абсолютно другорядну. На цей рахунок не варто плекати жодних ілюзій.
Коли число міністерств збільшується – це зазвичай швидше зло, ніж добро. Найчастіше міністерства “розмножуються поділом або брунькуванням” не заради якихось великих цілей, а всього лише для створення додаткової розмінної монети в політичних торгах.
Наприклад, можна згадати уряд Володимира Гройсмана: в ньому було 19 міністерств, поділених між двома учасниками правлячої коаліції – БПП і НФ. Коли після президентських і парламентських виборів замість уряду Гройсмана було створено уряд Гончарука, в ньому виявилося на чотири міністерства менше. Точніше, п’ять міністерств скоротили (об’єднали з іншими) і створили одне нове – цифрової трансформації, що відображало піар-пріоритети нової влади.
Це не означає, звичайно, що Зеленський з його “слугами народу” об’єднували міністерства правильно чи розумно. Але вони робили це так, як їм було (або здавалося) зручно в умовах наявності монобольшінства, коли їм не доводилося ні з ким ділитися владою і не було потреби в коаліційних домовленостях.
В уряді Шмигаля вже (з урахуванням поділу Мінекоенерго) 18 міністерств, а якщо додадуться ще три з “інсайда” Ткаченка, то стане 21 – на два більше, ніж було в уряді Гройсмана! Чудово, чи не так?
І це при тому, що Зеленський відмовився (тимчасово) від думки втиснути Міхеїла Саакашвілі до складу уряду. Інакше ми б уже мали ще й Міністерство простих рішень і результатів.
Підкреслимо, що Зеленський і його “слуги народу” тепер нарощують число міністерств аж ніяк не тому, що порозумнішали (їх інтелектуальний рівень залишився незмінним), а просто через потребу мати портфелі для політичних торгів. Тому з точки зору підвищення ефективності держуправління результат буде нульовим.
До того ж, навіть якщо і можливі якісь локальні позитивні ефекти (наприклад, якимось галузям або напрямкам буде приділятися більше уваги), то очікувати їх слід не раніше ніж через півроку. Бо стільки часу буде потрібно на те, щоб нові міністерства були сформовані, укомплектовані і почали функціонувати.
А ось негативні ефекти можуть початися з перших же днів, як тільки нові міністри (або т.в.о.) та їхні заступники почнуть домагатися того, що вигідно їх бенефіціарам. Мова про лобістські постанови і розпорядження Кабміну, а також урядові законопроекти.
Читайте також: Подвійні стандарти Ситника. НАБУ переслідує дипломата, але не бачить аналогічного злочину свого керівника
Країна на продаж
Тепер спробуємо оцінити ті бонуси, які дістануться бенефіціарам нових міністрів. Тобто які ресурси вони отримають в своє розпорядження і користування.
Почнемо з Мінекоенерго. Зараз воно не має повноцінного міністра (з 16 квітня першим заступником міністра і т.в.о. міністра призначено Ольгу Буславець), а після поділу виходять вже дві вакантні міністерські посади.
Прем’єр, обґрунтовуючи поділ Мінекоенерго, розповів зворушливу історію про мотиля. Мотиль – це такі хробачки, яких любить риба. “Для мене було дивним, коли я потрапив на перші засідання Кабінету Міністрів, коли міністр енергетики спочатку доповідав про стан справ в атомній енергетиці, потім вугільна галузь, а потім про червонокнижні рослини і вилов мотиля. З тих пір я став прихильником того, що екологією повинен займатися професійний еколог, якому це близько і який цим живе”, – заявив Шмигаль, проявивши своєрідне почуття гумору.
Всі, звичайно, так і повірили, що Міністерство захисту навколишнього середовища і природних ресурсів створюється для турботи про природу. Насправді йому будуть підкорятися Держслужба геології і надр (ліцензії на розвідку і видобуток), Держекоінспекція (штрафи з підприємств) і три Держагентства: лісових ресурсів, водних ресурсів (разом з усією меліорацією) і рибного господарства.
Міністерство аграрної політики буде виділено з Мінекономіки. Є висока ймовірність того, що міністром стане нинішній заступник міністра (у Мінекономіки) Тарас Висоцький, який вважається близьким до власника агрохолдингу МХП Юрія Косюка. Залишаються посади майбутніх заступників міністра агрополітики і в керівництві Держгеокадастра (це відомство, котре завідувало земельними ресурсами, швидше за все, буде підпорядковане Мінагрополітики).
Міністерство промислової політики і держоборонзамовлення теж буде виділено з Мінекономіки. З точки зору світового досвіду, створювати спеціальне міністерство з промполітики – марна справа. Мабуть, весь сенс цієї вигадки криється у слові “держоборонзамовлення”. Тобто цьому міністерству буде підпорядкований концерн “Укроборонпром”, який зараз перебуває під управлінням і контролем Кабміну. Ну і реорганізація концерну та його підприємств буде ініціюватися і проводитися цим міністерством. Точніше, бенефіціаром міністра.
Нарешті, Міністерство науки та інноваційного розвитку буде виділено з нинішнього Міністерства освіти і науки. Дуже схоже на те, що це буде похоронна команда для Національної академії наук України. Мабуть, це міністерство забере собі ті крихти держфінансування, які поки ще діставалися НАНУ, а потім спробує взяти під контроль всі будівлі, землі та інше майно НАНУ і подасть це як турботу про інновації.
Можна не сумніватися, що в керівництві всіх цих новостворених міністерств швидко заповняться всі вакансії міністрів і заступників. Кадрового голоду там не буде. До речі, про те, що торги відбулися і угоди завершені, ми достеменно дізнаємося, побачивши результативні голосування в парламенті за кандидатури нових міністрів.
На цьому тлі особливо абсурдним виглядає відсутність в Україні вже який місяць повноцінних глав Міносвіти і Мінкультури. Це міністерства, які в усіх нормальних країнах, що печуться про своє майбутнє, вважаються ключовими для розвитку людського потенціалу, та й для забезпечення національної єдності теж.
Але на цих напрямках у нас кадровий голод. Бо там можливості забезпечити великий дохід бенефіціарам немає.
Читайте також: Про те, як Венедіктова б’є по Холодницькому, а прилетить Рябошапці і Кузьміну
