Прочитав статті “Генерал Муженко. Некомпетентність чи зрада? “І” Генерал Муженко. Некомпетентність чи зрада? Частина друга“. Багато там правди. Є і домисли.
Але немає головного: того, що всі останні рухи Муженко на тему, що Крим в 2014-му можна було відбити у Росії, але армії завадили це зробити продажні політики – не відбілювання за Іловайськ, а початок власної політичної кар’єри.
Про Іловайськ Віктор Миколайович вже й думати забув. Він вважає, що висповідався минулого літа на Фейсбуці і на цьому крапка. Що пам’ять у народу коротка. Політична особливо. Хтось пригадав Порошенку, коли він йшов в президенти “Жити по-новому”, скандал 2005: “любих друзів”, вимогалово кондфабрики у Колесникова, звинувачення покійного Зінченка? Ніхто не згадав. Що було, то бур’яном поросло.
Муженко це дає надію: кров Іловайська “перемелеться – мука буде”, а він залишиться бойовим окопним генералом, царю – не слуга, але батько солдатам, і з цим багажем стане українським Ейзенхауером. Якщо тільки квартирне питання його кар’єру не зіпсує.
З квартирою буде важко. Не тому що їх п’ять. Насправді там вже одна залишилася, решту він порозкидав на родичів – в Києві і в Житомирі. Але та квартира, яка залишилася, її журналістам показувати не можна – треба спочатку зішкрабати все золото. Дуже по-багатому зроблено. Причому, в період між Іловайськом і Дебальцевим.
Подивився, спасибі ОРД, одкровення Льоші Дмітрашківського. Де він розповідає, як приніс нач. Генеральног Штабу “план відбілювання за Іловайськ”, а той робив ремонт квартири і 15 тис. дол. на піар пошкодував. Але зажадав від Дмітрашківського шукати спонсорів.
Потім на новини зайшов, там вискочила фотографія, де Муженко супроводжує Петра I Олексійовича на Луганщині – в районі відведення танкової бригади. Яке все-таки цікавий збіг. Один офшор в Панамі реєстрував, інший ремонт в квартирі робив.
А в цей час люди за країну гинули.
Чи можуть ці люди проголосувати за генерал-президента Віктора Муженко? Чому б і ні. Крім ремонту, який можна і не показувати, у Муженко все, як він вважає, в повному політичному порядку.
Він – найвідоміший генерал-фронтовик в Україні. Це факт. Вам прізвище Руснак щось говорить? А Павловський? Шевчук? Дроздов? Попко? Воронченко? Це все заступники міністра оборони і командувачі Збройних сил – сухопутних, військово-морських, військово-повітряних. Вони теж на фронті, може були, і бувають. Але хто їх там бачив? В окопі, з бійцями, на передовій, на перекурі.
А Муженко все бачили. І як він віджимався теж бачили.
Міністр Полторак – людина, звичайно хороший, але в силу сформованої в Міністерстві Оборони розстановки сил – генерал більше весільний. А вся міць сконцентрована в руках Генштабу. У тому числі і сили спецоперацій. І американські радники. Які визнають в МО тільки генералів з “іракського братства”, де Віктор Муженко та Сергій Попко (командувач сухопутними військами) – це лідери. В їхніх очах…
Всі знають, що кар’єра і Муженко, і Попко, почалася з Іраку. Але не всі знають, що Ірак – це дві сторони медалі. Одна – важкі умови служби, спека, пустеля, загиблі в боях і на мінах наші миротворці. Інша – це величезні на той час (2003-2005рр) гроші, які платили нашим військовим, в порівнянні з копійчаними окладами тут.
Це американська форма, сухпайок, аптечка, вміст. Кар’єра, нарешті. Потрапити до Іраку – мрія більшості офіцерів і контрактників тих років. І за неї платили. Андрій Лисенко, якщо захоче, не дасть збрехати. Система поборів була регулярна, вертикально, так би мовити, інтегрована, до самого верху. Частина грошей перегонялася в Україні – і роздавалась по начальству. Перевозили навіть в гробах.
Випадково спливло, коли співробітники СБУ за сигналом затримали миротворців з “Юг-Центр”, які везли з Іраку рейсом труну з тілом померлого від серцевого нападу полковника Романа Середницького. Вилучили незадекларовану валюту на суму 319,5 тисячі доларів. Купюри були приховані в коробці радіоприймача бортрадиста літака, в кросівках, в фотоапараті, в картонних коробках. Серед речей одного з військовослужбовців знайшли п’ять золотих годинників, прикрашених дорогоцінними каменями.
У цій справі заарештували генерала Сергія Савченко, впаяли йому контрабанду. Він розповідав слідчим плутану історію, що в “двадцятих числах грудня 2004 командир 72-го окремого механізованого батальйону підполковник М. в якості подарунка від шейхів Ес-Сувейри підніс йому коробку з фотоапаратом”. Ну, а там виявилися гроші. Він про це не знав … Маячня сивої кобили.
Але вся справа в тому, що підполковник М, він же Олег Матіжев (земля йому пухом) – безпосередній підлеглий Муженко. Він з ним приїхав з Житомира. І … загинув в Іраку. Показань дати не міг – кому він ніс гроші, за чиїм завданням збирав, хто були “спонсори”.
Тому брудну історію з “контрабандою грошей в труні” списали на загиблого. Генералів відмазали. Муженко (він якраз отримав вже генерала) напередодні скандалу встиг повернутися в Україну – був в.о. командира 8 корпусу. Схиляв голову на відкритті пам’ятника Матіжеву. А незабаром почав скуповувати квартири (формально він їх отримував, але як рухалася чергу для “іракців” – відомо) і робити в них ремонти.
З Іраку і Муженко, і Попко привезли не тільки гроші, але і американські зв’язки. Ще не почалася війна, ці зв’язки їм були – як аксельбанти. Без сенсу. А зараз дуже в нагоді: для зміцнення позицій в МО і підвищення по службі.
Чотиризірковий, як прийнято говорити, американський генерал Джон Абізаїд, ліванець за походженням, приставлений радником до Полторака, практично не відходить від Муженко. Полторака він не знає, а з Муженко вони пили пиво ще в 2003-2004 рр. в Іраку, де Абізаїд був главою Центрального командування США.
Молодим був і хвацьким.
Зараз постарів. Але хватки не втратив.
Під його пильним керівництвом Муженко розправив крила. Ходить на зустрічі з послами, з військовими аташе, замість Полторака супроводжує Брідлава під час його візитів в Україну (головнокомандувача Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі) і т.п.
Коротше, робить все, що раніше робив Валентин Наливайченко, в надії, що американці поставлять на нього як на генерал-президента.
У нас, бач, традиція така, що всі політично амбітні “генералообразні” намагаються стати кандидатами в президенти України від Сполучених Штатів Америки. Містер міцна рука. Піарники Муженко це трактують як містер – “міцні яйця” і месія в погонах.
Несу хрест. Важкий. Але несу. Ідіть за мною, яйця у мене міцні, а у деяких – з братства панамського офшору – тухлі. Ні не мужик Петя, не мужик …
Так, риторика, зауважте, сильно змінилася з минулого року, коли Віктор Миколайович переважно виправдовувався за Іловайськ. Тепер він дає великі інтерв’ю газеті “День”, розповідає, що можна було не здати Крим в 2014-му. Що він пропонував висадити десант на півострові, захопити аеродроми, посилити там наші угруповання і повністю заблокувати російським доступ до степового Криму.
Таких “говностратегів”, сильних заднім розумом у нас багато. В основному – серед силовиків-відставників, які навіть створили для цього партію “Сила і Честь”. Відставникам як би по штату положено фантазувати. Що з них взяти. Але Муженко – НЕ відставник, а цілий начальник Генштабу.
Для чого йому дозволяти собі такі витівки? Порадувати Порошенко в його дрібних інтригах? Або ж – почати власну передвиборчу кампанію? Можливо, і то – і інше.
Це сильно схоже на рассуждизми, що Україна дарма здала ядерну зброю. Могла б не здавати – була б ядерною державою.
Хіба мало того, що дубліката від ядерної кнопки у нас зроду не було. Хто про це знає?
Так і тему Криму можна розвивати до нескінченності. Чим більше стираються в пам’яті самі події, тим значніше заяви “Муженко з яйцями”: дали б мені покомандувати, ми б Крим не втратили.
А все решта закиди по війні, на них у піарників, які хтось оплачує нашому генералу (чи не приятель по Житомирській облраді Едік Савицький з Ізраїлю посилає?) Є відповіді з Біблії і збірки прислів’їв і приказок. Квартири отримував? “Моторолки” через брата Сергія закуповував? Син веде каламутний бізнес? Хто сам без гріха – камінь кинь … Ну, ви це знаєте. Він же намагався. Іловайськ та інші трагедії? Хто не воює, той не робить помилок.
Але ж намагався ж генерал армії Віктор Миколайович Муженко. Особисто вів танк в бій під Саур-Могилою (прочитано на ОРД). Точно, як генерал Дуайт Ейзенхауер – 34-й президент США – при висадці десанту в Алжирі сам з парашутом стрибнув.
До речі, шукаю членів екіпажу цього легендарного танка. Пишіть на пошту. Плюсик в карму – гарантую. Не пошкодуєте.
“Капітан Очевидність”, для “ОРД”
Портал Антикор
