У Мережі активно обговорюють “список Луценка” – документ, який мало хто бачив, але в якому записані прізвища 47 журналістів і блогерів, приречених, за версією СБУ і ГПУ, на смерть від рук найманих російськими спецслужбами кілерів.
По суті, десяткам журналістів заявили, що їх збираються вбити.
В Україні журналістів і раніше залякували. І навіть убивали. Але вперше перед виборами президента десятки медійників попереджають про насильницьку смерть з офіційних трибун.
Що це – технологія по створенню “образу ворога”, спроба залякати медійників і змусити їх бути вдячними (а значить – і більш лояльними) до влади чи реальна загроза з-за кордону?
Що думають з цього приводу самі українські журналісти і блогери.
Загроза провалу
Днями в Україні відбулася грандіозна містифікація – силовики інсценували вбивство російського журналіста Аркадія Бабченка. Якого нібито “замовили” в Москві – але СБУ змогла запобігти злочинові і вийти на організатора.
Правда, підозрюваний в організації цього злочину – киянин Борис Герман – заявляє, що сам є агентом СБУ і, в даному випадку, брав участь в спецоперації контррозвідки. І це не звучить як щось неймовірне: Герман – легальний торговець зброєю і постачальник української армії. Такі особистості, за замовчуванням, завжди знаходяться під щільним контролем спецслужб.
На думку Германа, те, що його затримали, – це або результат бардаку всередині спецслужби (коли один департамент не знає, що робить інший), або наслідок зради ряду співробітників Служби, які вирішили зірвати операцію (Луценко, втім, співпрацю Бориса Германа з СБУ заперечує).
А після явлення публіці колоритного кілера-нациста-ченця Олексія Цимбалюка, який також працював на СБУ, – версія слідства про “руку Москви” почала викликати скепсис навіть у найгарячіших супротивників путінської Росії. Занадто неадекватними (м’яко кажучи) виявилися всі, хто був залучений в спецоперацію.
Паралельно міжнародні організації та уряди офіційно звинуватили Україну в створенні fake news з “вбивством” Аркадія Бабченка. Загроза зганьбитися стала до болю реалістичною. Але тут правоохоронці зробили хід, який, за їхніми прикидками, повинен повернути стрілки громадської думки в інший бік.
План Б. “Список Путіна”
31 травня Германа, під гомеричний сміх “Фейсбуку” і скепсис світових ЗМІ, заарештували на два місяці. А вже на наступний день влада почала качати тему “розстрільного списку Путіна”.
За версією генпрокурора Луценка, слідству стали відомі наступні “жертви” господаря Кремля. У списку – три десятка журналістів. Це за першою версією. За другою – вже 47.
Чому 31 травня СБУ і генпрокурор говорили про “список 30-ти”, а на наступний день Луценко заявив про 47 потенційних жертв – історія замовчує. Мабуть, плани російських чекістів за ту ніч кардинально змінилися – про що, звичайно ж, негайно дізналися українські спецслужби.
“В результаті цієї оперативної комбінації слідство отримало список з 47 (!) осіб, які могли бути наступними жертвами терористів. Переважно, це відомі українські та екс-російські журналісти… Сьогодні вони повідомлені про небезпеку і організовується їх захист”, – написав Луценко на своїй сторінці в соцмережі “Фейсбук” в п’ятницю ввечері.
У той же день два російських журналіста – Матвій Ганапольський і Євген Кісєльов, – що працюють в Україні на пропрезидентському каналі “Прямий”, розповіли, що ходили в СБУ знайомитися зі списком, в якому вони, як виявилося, присутні.
“Це була зустріч, пов’язана зі справою Бабченка і з питаннями безпеки журналістів, що працюють в Україні… Це була службова зустріч з питань безпеки для тих людей, які знаходяться в цьому списку”, – розповів Ганапольський.
Він зазначив, що присутні підписали спеціальний документ про нерозголошення, “тому скажемо тільки те, що можна сказати”.
“Сенс полягає в тому, що нам треба бути уважними, тому що ті, хто організовували замах на Бабченка, це люди, які будуть намагатися здійснити реванш, тому всім потрібно бути уважними”, – зазначив журналіст.
За його словами, ця зустріч не мала на меті піар дій силовиків.
“Єдине, що я можу сказати, що в цьому списку, коли його виявили, були не 30 прізвищ, а 47”, – додав Ганапольський.
Він розповів, що присутнім дали ознайомитися “з деякими матеріалами, які, до речі, потім будуть показані”, щоб “продемонструвати серйозність цієї справи”.
“І я зробив висновок… це дійсно була серйозна історія, з проплаченими грошима… з метою вбивства Бабченка”, – зазначив журналіст.
Євген Кісєльов додав, що у нього ніколи не було особливо сумнівів, що його прізвище там є.
Читайте по темі: Про “російський слід” у “вбивстві” Бабченка: кілер, організатор та замовник
Пізніше стало відомо, що СБУ викликала на розмову з того ж приводу ще кількох журналістів. Так, зустріч відбулася з телеведучою Тетяною Даниленко та співвласницею і шеф-редактором інтернет-видання “Лівий берег” Сонею Кошкіною.
Даниленко сказала, що в списку СБУ приблизно третина – журналісти. Також є ті, хто просто активно пише в соцмережі. Даниленко додала, що в СБУ попередили, що будуть надавати охорону людям зі списку.
Схожі бесіди відбулися з журналістами Юрієм Макаровим, Османом Пашаєвим і Сергієм Івановим.
“47 ронінів”
У Мережі поява “розстрільного списку Путіна” викликала сплеск емоцій. Для початку звернули увагу на неузгодженість в цифрах, про яку говорилося вище.
“- Юрій Луценко вчора в 20.00: “ГПУ і СБУ дізналися лише про 3 прізвища з 30-ти осіб, яких планували вбити”
– Юрій Луценко вчора в 22.00: “ГПУ і СБУ дізналися про всі 30 прізвищ осіб, яких планували вбити”
– Юрій Луценко сьогодні о 17.00: “ГПУ і СБУ дізналися про 47 з 30 прізвищ осіб, яких планували вбити”.
Перепрошую, з якої причини у людини перед очима предмети починають множитися?”- задається риторичним питанням журналіст Дмитро Гнап.
У Мережі після повідомлення народився мем – “47 ронінів”.
“Читав Луценка. Картина ясна, “47 ронінів”. Не хочу засмучувати Юрія Віталійовича, але чим далі, тим смішніше.
За недбало кинуті в натовп 30 тисяч доларів, наші 47 журналістів і громадських діячів, порвали б один одного на шматки.
На шматки британського прапора, без всяких кілерів і організаторів. Разом з рідними, друзями, коханками і домашніми тваринами.
І потрап їм під руку герой нашого часу, Бабченко, і з нього зробили б опудало, куди там ворогам “, – пише блогер Макс Бужанський.
Журналіст Дмитро Горулько зробив арифметичні обчислення – скільки часу знадобилося б священику-націоналісту Аристарху, щоб виконати замовлення на всіх 47 журналістів.
“Питання про кількість кілерів для 47 ронінів, до речі, зовсім не пусте. Якби колишній поп, а нині правосєк кожен атентат готував днів 10, і так по всьому списку, йому б знадобилося півтора року десь. Без відпустки і лікарняних. Так і сенс це розтягувати – страшніше було б півсотні кращих людей міста максимально швидко упромислити. Отже, десь пасеться ще табун кілерів без ватажка”, – пише журналіст.
У коментарях у Горулько взагалі здивувалися, чому спецслужби Росії постійно (якщо вірити українським силовикам) наймають сумнівних українських дилетантів для таких злочинів – замість того, щоб використовувати напевно існуючих фахівців?
“Тебе не бентежить той факт, що спецслужба нібито здала на аутсорсинг вбивства? Якийсь навіжений буржуазний менеджмент”, – пише журналіст Денис Ялухін.
Горулько відповів: “Бентежить, але що робити. Адже ми віримо Юрію Віталійовичу, як собі”.
Тему продовжує журналіст В’ячеслав Чечіло, який викладає свою версію числа “47”.
“Всі дивуються, чому “список 47”, а не куди більш адекватний “список 5” або “список 10”. Деякі френди навіть порахували, що якщо вбивати по 1 людині в 10 днів, то Кремлю знадобиться півтора року, а це вже пахне маренням.
Але насправді все дуже логічно. Грицак і Луценко взяли цю цифру зовсім не зі стелі. Це та кількість “місць”, які можна продати.
Будь який шануючий себе патріот просто зобов’язаний буде купити перед виборами звання “особистого ворога Путіна”. Ось їх ГПУ і СБУ і будуть обілечувати.
Хороша інвестиція, хороший бізнес-план. Що ще потрібно, щоб гідно зустріти старість?”.
“Юрій Віталійович, а де ви стільки журналістів взяли – 47? В розстрільному списку.
Ви за останні два роки з вашими креативними друзями так перекрутили ринок, що два десятка тих хто пише, говорить, і тих, хто думає якщо набереться – слава Богу.
Решта зашугалися, спилися, скурвилися, або спорохоботилися в мотлох. За ваші гроші”, – нарікає заступник головного редактора “Страни” Світлана Крюкова.
Журналіст Ігор Бурдига назвав появу ще 47 “жертв Путіна” “операцією Мультибабченко”.
А креативний продюсер департаменту журналістських розслідувань “1 +1”, редактор програми “Гроші” Олександр Дубінський в ефірі телеканалу ZIK заявив, що “розстрільний список Кремля” з 47 журналістів дає владі можливість прибирати найбільш незручних журналістів.
Дубінський вважає, що сьогодні всі зусилля карального апарату держави спрямовані на те, щоб журналістів взяти “під ковпак”.
“Когось вдається взяти під ковпак подібним чином, хтось готовий йти на фінансові відносини. Третіх беруть за допомогою списків, їм кажуть про те, що тебе можуть вбити, але ми тобі дамо охорону, а ти ж будеш відчувати до нас почуття лояльності, ми ж тебе захищаємо”, – зазначив журналіст.
За його словами, в цілому, для Петра Порошенка і людей у владі журналісти не потрібні, вони заважають: “Я в ці списки журналістів на забій не вірю. Навіщо Путіну прибирати журналістів, які критикують владу, якщо у нього мета – зіпхнути цю саму владу. Це contradiction, протиріччя”.
“Подібний список відкриває можливості для будь-яких дій влади, він дозволяє здійснювати будь-які безмежні, аморальні вчинки проти тих, хто цю владу критикує і представляє для неї загрозу”, – резюмував журналіст.
А скандально відомий юрист Андрій Портнов звертає увагу ще на один цікавий аспект справи.
“Ті, хто працював у верхніх кабінетах, знають, які функції, крім самої охорони, попутно виконують органи державної охорони.
Їх завдання – запам’ятовувати і документувати зустрічі, пересування, контакти, місця особистої і ділової активності, точки постійної дислокації, телефонні розмови осіб, які охороняються, або їхнього найближчого оточення, особисті дані афілійованих осіб, родичів, водіїв і нянь, встановлювати додаткові засоби комунікації, електронні канали зв’язку і сфери життєвих інтересів.
Якщо особа, яку охороняють є важливим з інформаційної точки зору птахом, йому ще й встановлюють там, де це вдається, оперативно-технічні засоби для негласного знімання інформації”.
Читайте також: Як СБУ “воскресила” Бабченка і якими будуть наслідки спецоперації
