Сергій Гайдай вважає, що другий термін потрібен президенту насамперед як гарантія його особистої безпеки. Можна, звичайно, оцінювати послання президента, розбираючи його по пунктах і коментуючи кожен його тезу.
У промові президента досить тверджень для уважного критика. Є такі, які не мають ніякого відношення до реального життя. Часом складається відчуття, що президент живе не в тій країні в якій живемо ми з вами. Він не розуміє, що говорити сьогодні пересічному громадянину України – а його послання призначене насамперед для звичайних громадян – про те, що зростає економіка і поліпшується життя – викликає повне здивування в українців, тому що простий громадянин не бачить і не відчуває в реальному житті кардинальних покращень. Скоріше навпаки.
Є тези, які досить суперечливі і практично безпосередньо декларують, що влада не в змозі виконувати покладені на неї функції. Коли президент заявляє, що не може бути військового вирішення конфлікту в Донбасі, він фактично заперечує свою ж заяву, що він будує боєздатну армію, здатну вирішити поставлені перед нею завдання.
Армію по стандартіам НАТО. Але чому ж при цьому ця ж армія не може захистити територіальну цілісність України? Головнокомандувач намагається ухилитися від виконання однієї з головних своїх функцій – забезпечення безпеки країни і її громадян від зовнішньої агресії?
Є й відвертий відхід від питань, що непокоять суспільство і які вже давно стоять перед владою. Скасування депутатської недоторканності цією владою цим депутатам не загрожує. Президент відклав його до 2020 року. Очевидно, для іншого президента. Є чистої води декларації без реальних наслідків: корупціонери з оточення Порошенко покарані не будуть – президент готовий тільки погрозити їм в черговий раз пальчиком. А боротьба з олігархами ніяк не стосується монополізації енергоресурсів і грабіжницьки підвищених тарифів, схем “Роттердам +” і захоплення ринку газу для авто Медведчуком.
У момент, коли депутати слухали президента, під стінами парламенту протестували власники іномарок. І проблема дорогих іномарок для українців була колись створена за участю Порошенко, який отримував свої прибутки “захищаючи вітчизняного виробника” і продаючи нам російські автомобілі. І ця проблема теж вимагала, щоб він приділив їй увагу в посланні. Не порахував за потрібне.
Зміни, які у країні відбуваються, відбуваються не з ініціативи президента, а тому що їх зажадали західні партнери, громадські активісти або прості громадяни. Та й сама історія і час. І це змушує Порошенко захищатися.
Справедливості заради можу відзначити, що у президента були і вдалі, правильні посили. Це визнання того, що прийняття закону про обов’язкове електронне декларування майна активістів антикорупційних недержавних структур було помилкою, яку треба виправити.
Робота над своїми помилками і їх виправлення – риса сильних людей. Цей посил мене навіть дещо здивував, так як багато близьких до президента люди знають, що він не дуже любить визнавати свої помилки і їх виправляти. Правда, куди б сильніше було б, щоб разом з цією помилкою президент визнав свій провал з позбавленням громадянства Саакашвілі і гарантував повернення в Україну і відновлення статусу громадянина своєму грузинському колезі. Але про це ми теж не почули.
Але все це куди менш цікаво, ніж оцінити його промову і його нинішню позицію в цілому.
Коли ми три роки тому обирали президента, суспільство було націлене на радикальні зміни. Цей запит був ключовим як для тієї частини суспільства, яка дійсно хотіла принципових змін, так і для тієї його частини, яка хотіла просто поліпшення життя, стабільності і порядку. Але і ті, й інші голосували за Порошенка як за головного драйвера реформ, людину, який ініціює та запропонує суспільству ці реформи.
По хорошому, президентське послання повинно було б розповідати про те, як йдуть ці реформи, і позиція президента могла б виглядати так: він би пропонував нові напрямки, говорив про те, чого вже вдалося досягти і що буде далі, переконував би нас в тому, що ось такі зміни, яких ми не очікуємо, потрібні суспільству, а якісь зміни, які вже відбулися, привели до таких-то змін. Але якраз цього в посланні президента немає. Швидше за все, послання зводиться до головного меседжу – змін не буде!
Наш президент перебуває в рефлектсуючій позиції. Зміни, які у країні відбуваються, відбуваються не з його ініціативи, не тому що він це захотів і запропонував, а тому що їх зажадали західні партнери, громадські активісти або прості громадяни. Та й сама історія і час. І тому найчастіше президент виявляється в позиції захисту, робить спроби довести, що все це популізм, що зміни нам не потрібні, що це “план Кремля”, що не потрібно “розгойдувати човен” і так далі. І таких тез президент присвятив в посланні досить багато часу.
На жаль, Порошенко і його команда так і не стали реальними драйверами змін. Вони просто реагують на те, що відбувається.
Деякі експерти оцінюють виступ як початок його виборчої кампанії. Всі розуміють, що президенту потрібен другий термін. Але який його мотив для цього другого терміну? Хотілося б, щоб він був таким: президент в першу свою каденцію запустив реформи, вони йдуть, і потрібен час, щоб розвинути і закріпити їх успіх за час наступної каденції. Але такого мотиву у Порошенка, на жаль, немає.
Мотив у нього інший і дуже простий: за час його президентства суспільство дізналося про нього багато неприємних речей, які раніше не були так помітні. Офшори. Липецька фабрика. Корупційне оточення. Про активи, отримані не зовсім правовим способом – наприклад, про ділянку в півтора гектара в центрі Києва.
І президенту потрібен другий термін тому що він добре розуміє, що як тільки він втратить повноваження президента і президентську недоторканність, будь-яка наступна влада, якою б вони не була, почне розбиратися з усією тією діяльністю, яку він вів в свій президентський термін – і взагалі за весь його політичний період.
І тому – так, його промова є частиною його виборчої кампанії, саме тому що другий термін потрібен президенту для забезпечення його особистої безпеки.
Сергій Гайдай
директор соціально-інжинірингового агентства Гайдай.ком
