USD26.226+0.0782EUR32.473+0.0811
Politerno > Статті > Україна і світ > Як влаштовані “Нацдружини”, і чи варто їх боятися

Як влаштовані “Нацдружини”, і чи варто їх боятися

  • Лютий 7, 2018
  • 544 Переглядів
  • 0

Вони старанно тренують м’язи і виходять на вулиці, щоб навести “Український Порядок”. Зараз їх близько тисячі, з яких 600-700 активних членів. Хто вступає в “Нацдружіни”, як відбувається відбір; скільки коштує одягнути патрулі в уніформу, і чому вона схожа на “беркутівську” – розбиралася “Українська правда”.

“Якщо ти білий”

– А-а-а, с-с-с*ка, не можу більше! – зціпивши зуби, 19-річний Паша з позивним “Соловей” підтягується на турніку. З Паші, великого і високого юнака, піт ллє струмком. Лице, вуха, плечі і руки червоніють від перевантажень.

– Давай, давай! – стоїть над душею інструктор.

– Ще … Ще … Ще! Останній раз. Косо, криво, але зроби! Молодець!

Стрибки на тумбу, підтягування, віджимання і “бурпі” (комбінація з присідань, віджимань і вистрибування – УП) – п’ять кіл по десять разів. Вкластися потрібно в 20 хвилин. Ті, хто поклявся встановити “Український Порядок”, здають такий норматив кожні два тижні.

Відбувається це біля станції метро “Святошин”, на базі “Азова”, розташованої в нетрях распиленного на металобрухт заводу АТЕК.

Чужакові потрапити сюди нереально, та й навряд чи варто пробувати. Спочатку потрібно подолати великі ворота з КПП, камерами спостереження, а потім вже пройти в двоповерхову будівлю, обгороджену високим сітчастим парканом з колючим дротом. Вести зйомку на вулиці забороняють.

У спортзалі стерильна чистота. На вході – корзина з бахилами. На стіні табличка: “прибирати за собою. Порядок у залі – порядок у державі”.

З колонки, до якої підключений чийсь iPhone, доносяться рвані гітарні рифи.

– Якщо ти білий – ти обранець богів, – звучить у залі пісня у панківському стилі.

– Ти нащадок арійських воїнів. Якщо ти білий – твоя кров чиста та гордість наповнює серця…

Як не старайся, Shazam не визначає, що за група грає. Але знаючі люди підказують – “Сокира Перуна”.

А “Вікіпедія” роз’яснює: “Рок-гурт з Києва (…) У ліриці на початку переважали теми неонацизму та білої сили (…). З часом більшість текстів набули присвячення патріотизму, націоналізму та іншій тематиці”.

Паші “Солов’ю” залишилося ще два кола, а потім – спаринг в рингу. Його погляд виражає сплав болю і рішучості.

Паша “Соловей”

– Хух… дуже важко… але приємно… хух, – ділиться він відчуттями, відновлюючи дихання.

– Розвиває силу духу, загартовує характер. Я прийшов сюди півроку тому, щоб країну міняти. Тренуємося, щоб бути сильними, рятувати Україну. Наркотики, ігровий бізнес, крадіжки, бандити, рекет – багато всього, з чим поліція не справляється. З цим боротися будемо ми.

“Правильні” погляди

Про те, що таке “Український Порядок”, відвернувшись на хвилину від боксування, охоче розповідає студент-айтішник Олександр Синеок (позивний “Синяк”). В організації його називають “молодим і перспективним”.

Олександр Синеок (позивний “Синяк”)

В “азовському” русі Синеок близько п’яти років, і зараз він – один з керівників київського осередку “НД”.

– “Український Порядок” – припинення деградації нації, – каже хлопець підкреслено ввічливо, посміхаючись.

– Візьмемо, наприклад, “наливайки”. Якщо їх не буде – не буде проблем з алкоголізмом. Влада… Вона повинна бути народною. Захищати інтереси країни. Ми повинні бути суб’єктом, а не об’єктом на міжнародній арені. В принципі, все гранично ясно: як би банально не звучало, потрібно любити Україну, дотримуватися українських законів.

Синеок, як і багато в “НД”, з гордістю називає себе “альтруїстом”. На співбесідах, які він проводить з новобранцями, чекає собі подібних. Він стверджує, що бути в русі – це не про гроші.

– Думаю, людина звертається до нас в організацію, якщо у неї правильні погляди, якщо вона морально підготовлена. Логіка проста: той, у кого погляди не збігаються з нашими, до нас не піде, – розмірковує Олександр.

– Виходить, все решта – неправильні громадяни? – уточнюю.

– Ні, – відповідає Синеок.

– У кожного є право думати те, що він хоче. Просто до нас приходять справжні альтруїсти. І я вважаю правильним, якщо б їх було більше. Зараз у людей в основному егоїстичні погляди на життя. Про країну ніхто не думає. Я віддаю перевагу більш альтруїстичним поглядам: піклуватися про ближнього, сім’ю, державу.

“А ти читав Донцова?”

Механізм прийому в “НД” в загальних рисах такий: бажаючий дзвонить на “гарячу лінію”, потім збирають невелику групу з таких самих, проводять бесіду.

Спікер “НД” Ігор Вдовін розповів УП, що серед питань можуть бути ідеологічні: “Чи читали ви Дмитра Донцова? Що знаєте про український націоналізм?”.

Перед прийомом в “дружину” просять заповнити анкету. Персональні дані потрібні для подальшої координації дій і, очевидно, щоб перевірити людину на надійність по акаунту в соцмережах.

Хоча в “НД” запевняють, що спеціальної “Служби безпеки”, яка фільтрувала б прийом новобранців, організація не має. Але, дивлячись на внутрішню дисципліну і чітку організацію “НД”, в таку простодушність віриться насилу.

Один із засновників “НД” Юрій Капля каже, що якоїсь “азбуки націоналіста”, яку зобов’язаний знати кожен “дружинник”, немає, і знань того чи іншого талмуда тут не вимагають. Зате перевагою при прийомі будуть спортивна підготовка, досвід участі в бойових діях і вміння поводитися зі зброєю.

Юрій Капля

Якщо з останнім пунктом не склалося, для членів “НД” періодично влаштовують “тактичні тренування”. На них можна побачити не тільки макети автоматів.

– Для навчання використовують масові габаритні макети, – рассказывает УП Юрий Капля. – Але в наших хлопців є велика кількість зброї, отриманої абсолютно легальним шляхом.

Ми підтримуємо будь-які зрушення з приводу легалізації короткоствольної зброї, розробки відповідного закону. Втім, ми проти вільного володіння зброєю, ми за відповідальне володіння, яке основане на законодавстві.

Читайте також: “Демонстрація сили” з Аваковим або без нього. Куди йдуть маршем Національні дружини

Міськрада замість “наливайок”

Існування “НД” сполошило ЗМІ і соцмережі через рік після появи організації. Точкою кипіння став марш 28 січня, коли 600 парамілітаристів пройшлися строєм по центру Києва.

Серйозність своїх намірів (як мінімум, на словах) ультраправі підкріпили готовністю використовувати силу, щоб навести “Український Порядок”.

Незважаючи на запевнення в своїй аполітичності, “дружинники” показали, що їх інтереси не обмежуються однією лише боротьбою з алкоголізмом і наркоманією. 30 січня вони прийшли на сесію міськради Черкас, щоб змусити депутатів прийняти бюджет.

Андрій Білецький, нардеп і лідер “Нацкорпусу”, на базі якого функціонують “НД”, назвав втручання в роботу мерії “позитивним”.

Втім, у цій історії є непублічна сторона.

Зі своїх джерел в правоохоронних органах “Українській правді” стало відомо, що дружинники на засідання міської ради прийшли “на запрошення” черкаського мера Анатолія Бондаренка. Міський начальник вирішив залучити дружинників “для того, щоб показати, хто в місті господар”.

“Бондаренко виграв вибори в місті завдяки сприянню угруповання “Торпеда”, члени якого, звичайно ж, отримали хлібні посади в місцевій владі. Але апетити їх росли, і Бондаренко відмовився їх виконувати. Почалися конфлікти, мер міг втратити владу в місті. З цієї причини і привернув дружинників. Але ситуацію це не вирішить. По суті потрібно знімати мера і розпускати міськраду”, – міркує високопоставлений чиновник Національної поліції.

Громадський резонанс змусив силовиків один за іншим коментувати діяльність “дружинників”. Зокрема, глава МВС Арсен Аваков зазначив, що в Україні є тільки одна монополія застосування сили – державна.

У свою чергу глава Нацполіціі Сергій Князєв заявив, що громадські організації не мають права патрулювати, і за порушення закону їх притягнуть до відповідальності. А генпрокурор Юрій Луценко підкреслив, що “народні дружини” можуть охороняти порядок тільки з поліцією.

Як би там не було, а “НД” продовжують виходити на вулиці міст, не звіряючи годинники з силовиками. А в деяких випадках навіть зіштовхуються з поліцією, як це було в Кременчуці в кінці минулого року або на столичному будівництві 3 лютого.

З цієї причини “Національні дружини” відразу назвали проектом міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, в тому числі з-за дружніх відносин з лідером “Азова” Андрієм Білецьким. Сам Аваков стримано коментує галас навколо “Українського Порядку”.

“Я дізнався про марш з пресси. Впевнений, що Білецький не планував нічого епохального, хоча зараз вже розуміє який це все викликало резонанс. Можу сказати, що це ні в якому разі ніяка не альтернатива правоохоронним органам і ніяких договорів про спільне патрулювання з Нацполіцією не буде. В останній раз ми вдавалися до цього, коли мова йшла про звільнення Маріуполя. Також “Національні дружини” допомагали боротися з наслідками вибухів боєприпасів в Калинівці”, – заявив міністр УП.

Марш проти маршів

– Все це схоже на якийсь контрольований “ментами” і політиками хаос, а не “український порядок”, – вважає студент-медик Іван.

– Мене, в принципі, не хвилює існування ультраправих. Мене бісить загравання влади з ними.

Рівно через тиждень після маршу, влаштованого “НД”, Іван прийшов на Контрактову площу, щоб висловити протест. Разом з ним біля Гостиного двору зібрались кілька десятків молодих людей. Під звуки барабанів, свистків і маракасів вони йдуть своїм власним маршем по вулиці Сагайдачного до фунікульора, влаштувавши подобу карнавалу в Ріо-де-Жанейро.

Деякі одягнені в яскраві перуки та окуляри, і розгледіти їхні обличчя так само непросто, як націоналіста в Балаклаві. В руках – саморобні плакати: “Не Хочемо ніякіх нацдружин”, “Там де ходять строєм, свободи не буде”, “Тітушкуваті нацдружини не потрібні!”, “Проти нацизму та мілітаризму!”. “В дупу ваш “порядок”, – цим недвозначним гаслом художниця Ірина Рузина підсумовує ставлення присутніх до “НД”.

– Ми стурбовані тим, що зростає кількість мілітаристських організацій, які хочуть навести якийсь порядок. Є закон, і іншого не потрібно. Альтернативні порядки – це якась суб’єктивна думка, нав’язування її суспільству, – пояснює вона сенс протестної акції.

– Ми хочемо показати, що є здоровим громадянським суспільством, – добавляет архитектор Мария Полтораченко. – Для порядку не потрібно вдягати уніформу, стверджувати, що маєш право застосовувати силу. Ми вимагаємо полеміки. Нас дуже турбують націоналістичні настрої, які обмежують базові права і свободи громадянина.

600 тисяч на куртки

У скільки обходиться існування “НД”, і хто їх фінансує?

На це питання керівники руху відповідають приблизно одне і те ж: “Всі небайдужі, представники бізнесу, які симпатизують “азовському” руху”.

При цьому конкретних прізвищ “дружинники” не називають.

– Фінансовий ресурс мінімальний для існування такого формату організації. Ми не вимагаємо від наших членів цілодобової віддачі. Достатньо, щоб людина приділяла кілька годин на тиждень для патрулювання, тренування.

У нас велика мережева структура по всій Україні, централізовано ніяких фінансових вливань по суті немає. Ми проти допомоги готівкою – нам потрібні форма, пальне для машин, таке інше, – стверджує Юрій Крапля.

За його інформацією, собівартість однієї куртки “дружинника” – 600 гривень. Всього в “НД” замовили близько 1000 таких курток, тобто їх загальна вартість – 600.000 гривень (приблизно 21,5 тисяча доларів).

– Є людина, яка володіє магазином “Мілітаріст”, має свій бренд M-TAC, – ділиться з УП Капля. – Ми спеціально вибрали дизайн “анорак” (куртка с капюшоном, без разреза с молнией впереди, надеваемая через голову – УП). Тому що немає фурнітури, менша собівартість. Ця людина шила форму не тільки “Азову”, а й спецназу та різним структурам, які перебувають на фронті.

Ми домовились, що нам пошиють певну кількість курток, а ми будемо їх поступово викуповувати за собівартістю. Коли в дружину приходить людина, ми попереджаємо, що вона має купити форму за свої гроші. Хтось готовий відразу, хтось розтягує на кілька платежів.

– Що до того, нібито наша форма схожа на уніформу “Беркута”, – продовжує Юрій. – “Азов” свою військову техніку розмальовує в камуфляж “осколок”. Він схожий на уламки розбитого скла.

Ходити в місті у військовому камуфляжі неправильно. Є світова практика – використання в камуфляжі для вулиць білого, сірого, чорного кольорів. Тобто ми вибрали дизайн “осколок”, але в іншій кольоровій гамі.

По словам Юрия Капли, никакого договора с предпринимателями-донорами “дружинники” не подписывают, и не обещают взамен “крышу”.

– Ми не будемо зброєю в чужих руках. Я взагалі категорично проти існування такого явища, як “тітушки”. Воно мене обурює як громадянина, – говорить він.

– А вы в курсі, что вас тоже називають “тітушками”? – питаю.

– Як нас тільки не називають: “агентами Кремля”, “агентами олігархів”, “бійцями Авакова”. Ярликів багато. Дивно, яким чином люди аргументують свою позицію, – відповідає один з засновників “НД”.

– Багато хто налякані вашим існуванням. Це саме те, чого ви прагнете? – цікавлюся.

– Страх – природнє почуття людини. Вона боїться, чого не знає. Багато хто подає події 28 січня як народження “Національних дружин”. Але ж ми існували рік. І ми святкували, перш за все, річницю.

У цьому була задача, а не в тому, щоб комусь щось показати. Ми, наприклад, допомагали постраждалим під час вибухів у Калинівці. Тобто ми працювали рік, про нас ніхто не говорив, не знав.

– З кого ви брали приклад, коли створювали рух? Боюся здатись банальним, але простежуються аналогії з нацистською Німеччиною 30-х або путінською Росією.

– Усі ці рухи в РФ так чи інакше стимулює держава, фінансує їх. Це ручні організації, через які контролюють широкі верстви населення. Українська влада до створення “Національних дружин” не має жодного стосункуУ цьому кардинальна різниця.

Коли ми створювали дружини, вивчали світовий досвід. Одним з прикладів була Нацгвардія США або структура, на якій будується армія Швейцарії, або об’єднання в країнах Балтії, – розповідає Юрій Капля.

“Потрібно у щось вірити”

Близько 19:00 на парковці перед ТЦ “Dream Town” на Оболоні зупиняється білий Volkswagen Transporter. З фургона виходять дев’ять молодих людей в куртках “Національної дружини”. Керує загоном Олександр Синеок.

Олександр Синеок

– Є проблемні точки, які ми контролюємо, щоб не було рецидивів, – пояснює він завдання на вечір. – Коли ми стали патрулювати вулиці, різних ситуацій стало менше. Починаючи від людей, які курять в недозволеному місці – як ви зараз це робите (показує на оператора “Української правди” – УП) – закінчуючи “наливайками”, пунктами прийому другорядної сировини і так далі.

Майбутній реабілітолог, 20-річний Владислав (позивний “Товстий”) з Вишгорода – один з тих, хто вступив в “НД”. Його історія типова – в рух прийшов на запрошення знайомих.

Як і більшість, запевняє, що батьки в курсі, чим займається їхній син, і, взагаліто, нічого не мають проти.

– Батько так коментує: “Потрібно у щось вірити”, – ділиться Владислав. – Починати, в першу чергу, з себе, щоб щось змінити.

– Звідки вам знати, хто порушує закон, хто злочинець, а хто – ні? Ви вивчили законодавство, знаєте Конституцію? – питаю.

– Усім, наприклад, і так зрозуміло, що розпивання спиртного в громадських місцях незаконне. У більшості випадків люди самі дзвонять до нас зі скаргами, просять вирішити проблему, – відповідає Владислав.

– Цікаво боротися з усякою злочинною діяльністю, – пояснює на ходу своє членство в “НД” ще один “дружинник”, 19-річний Денис. – Цікаво просто чимось займатися корисним. Не те, щоб я нічим не займався. Просто, сам розумієш, сидиш іноді вдома, дивишся щось на YouTube. А так вийшов, пройшовся, зробив добру справу, і – додому.

– Не боїшся, що вами хтось просто користується по-крупному?

– Я розумію, що є такий ризик. Хтось може з цього мати вигоду. Але поки я такого не бачу. Якщо раптом нас захочуть використовувати, то, впевнений, більшість хлопців просто піде з організації. Адже нам політики або грошей тут не треба. Особисто я сам купував форму. Комплект коштує в районі 1100 гривень. Це куртка, штани, дві футболки, шапка і бафка (баф, головний убір у вигляді шарфа – УП), – відповідає Денис.

“Поки менти приїдуть, ми все доп’ємо”

Команда “дружинників” розділяється на дві групи. Вони прочісують двори під депресивно-жовтим світлом ліхтарів і повного місяця, що пробивається крізь свинцеві хмари.

У цей вечір на Оболоні спокійно, на шляху зустрічаються в основному собачники та нечисленні перехожі, що поспішають додому.

Раптом увагу “дружинників” привертають люди біля іржавого тенісного столу, що стоїть біля дитячого садка, у дворі будинку №29 на Маршала Тимошенко.

Двоє чоловіків, побачивши патруль, розчиняються в темряві, як примари. Ще двоє залишаються на місці, ховаючи пляшку горілки в рюкзак. На столі залишаються нарізний батон, мисливські сосиски, сир-косичка, вишневий сік і чіпси.

Будівельники Сергій і Олександр, заахоплені зненацька, пояснюють: “Вирішили після роботи пообідати”.

– Це вечеря називається, зараз вже майже вісім вечора, – поправляє їх Синеок. – Ви в громадському місці, тут не можна пити.

– І кому ми заважали, тільки вам? – цікавиться культурно Сергій.

– Ви не заважали, просто потрібно дотримуватися закону, – відповідає “дружинник”.

– І що ви нам зробите? – продовжує будівельник.

– Якщо не відреагуєте на наші зауваження, ми змушені будемо викликати наряд поліції. Вони складуть протокол. Ви потрапите під адмінвідповідальність. Тут все ясно.

– Так обідаємо ми тут! – встряє в розмову другий будівельник, Олександр. – Втомилися, йдемо з роботи.

– У вас вечеря, а не обід, – знову поправляє його член “НД”. – Ви тут п’єте алкоголь. Це – алкоголізм. Таким чином наша нація деградує.

– А закурити хоч можна? – запитує Сергій і додає: – Бачили ми ваш парад…

– І як, сподобалося? – Угу, – відповідає чоловік уїдливо. – “Сподобалося”.

Після невеликої словесної перепалки “дружинники” йдуть в сторону, ще раз попередивши про виклик поліції, якщо розпивання продовжиться.

Побачивши, що патруль “НД” відійшов на безпечну відстань, Сергій і Олександр дістають з рюкзака заховану горілку.

– Хочеш, і тобі наллємо, – пропонує Сергій. – Ну, кого ми напружуємо? Якщо б ми щось порушували, валялися, лаялися матом. Стоїмо осторонь, повечеряємо, і через 15 хвилин ідемо далі. Ну, ось тобі було б приємно, якщо б так підійшли? Спочатку вони просто ходять, а потім у них в руках кийки виявляться, а може і “вогнестріл”.

– Так, – погоджується з колегою Олександр, дістаючи з кишені пластиковий стаканчик. – Ми ж не алкаші якісь. Не валяємося тут, не матюкаємося, не б’ємося.

– Не боїмося ми їх, нехай поліцію викликають, – махає рукою Сергій. – Поки менти приїдуть, ми доп’ємо свою горілку, і – фізкультпривіт! Нехай доведуть, що я пив. Ну, будьте здорові! Кхе-кху!

Фото і відео: Эльдар Сарахман

Євгеній Руденко, УП

Читайте також: “Нацдружини” Білецького – сигнал Порошенкові і відповідь Волкеру

Поділитися: