Слухати правду про фальсифікації, мабуть, не так цікаво, як смакувати витончені вигадки політтехнологів. Але небезпека полягає в тому, що ляльководи, які використовували у якості “живої зброї” дітей, як і раніше здатні на багато чого.
Уникли покарання за фабрикацію “артеківської справи” абсолютно всі фейкомети. Включаючи і адвокатів Циганкова & Коновалова, що вимагали у Руслана Богдана 2 млн. $ – за те, щоб син Олени Полюхович його “не пригадав”.
Пізніше вони стверджували, що під час зустрічі з Богданом говорили про компенсацію, яку сам же депутат і запропонував виплатити “постраждалим від насильства”. Але з урахуванням того, що злочин виявився вигадкою від “а” до “я”, депутату просто не було за що платити. Вимагання навіть деякий час розслідувалося (як замах на шахрайство) – паралельно зі справою про розбещення. Але і ця справа виявилася припиненою.
Як фабрикували кримінальні справи, прикриваючись “інтересами України”
Борис Новожилов, колишній директор міжнародного табору (2006 – 2010 рр.) і фігурант “педофільного скандалу”, розповідає, як “справа Артека” звалилася йому на голову: “У травні 2009-го пролунав дзвінок з ДУСі, від Ігоря Тарасюка (екс-керуючий справами, якому в березні 2017 р повідомили про підозру у справі про заволодіння Януковичем “Межигір’ям” – ред): “Приїжджай до Києва”. Приїжджаю.
“Хто такий Полюхович?”. Пояснив, що людина, закохана в “Артек”, який запропонував робити друковану версію журналу “Артек” на півставки (основне-то місце роботи у Полюховича було на “Айсітіві”).
Тарасюк простягає лист Полюхович Олени, де та пише на ім’я Ющенка, що такий-то розбещує її дітей, а міліція не хоче реагувати. Пише, що чоловік їздив з дітьми в “Артек”, і там це відбувалося.
Я відповідаю, що це абсурд: у мене київський ОМОН безкоштовно відпочиває з автоматами. З часів СРСР табір під патронажем КДБ, адміністратори за звичкою ведуть журнали. На слідстві потім так і вийшло. Комендант відкриває зошит і каже: “Директор “Артека” Новожилов? Був тут 2 рази за 4 роки, зараз я вам точні дати і час скажу” (спростовуючи показання “постраждалих” проти мене).
І ось початок вересня 2009 – отримую офіційний папір з ДУСі з резолюцією того ж Тарасюка: “Прошу дати пояснення”, і 2 листи Полюхович. Старе, і нове – до нардепа Омельченко. Вже на додачу до “артеківського” готелю вказані 2 квартири в Києві.
Я здивувався: Григорій Омельченко – це ж Юлин кадр (в розпал скандалу – 14 жовтня 2009 року Омельченко голосно грюкнув дверима парламентської фракції БЮТ – ред). “Це якась політична гра проти Ющенка. Треба дзвонити Наливайченко (главі СБУ)”, – відповідаю Тарасюку.
З огляду на те, що “Артек” підкорявся особисто Президенту. А в цей час Полюховича вже відправили в СІЗО СБУ. І ось жовтень, сиджу в “Артеку”. Заходить секретарка: “Там та-ко-е!… Вадим Колесніченко в усіх ефірах: “До мене звернулася мати нещасних дітей…”.
І тут же підхоплює Омельченко. “УП”, УНІАН, “Україна молода”, “Лівий берег”! Пішли розганяти. Перераховуються прізвища Юлених депутатів, з яких я знав тільки Терьохіна, і то – в житті його не бачив.
Далі Юрій Луценко виходить на трибуну, і вимагає: “Президент, звільніть Новожилова, щоб громадськість заспокоїти”. Я теж провів пресску в Криму. 3,5 тис. cпівробітників вийшли на пікет. Працівниками ця інформаційна атака сприймалася, як знищення табору”.
Тут треба уточнити: в 2009-му табір тільки і робив, що відбивався в судах від бажаючих захопити його землю. У МВС крутилася справа про розкрадання близько 300 мільйонів доларів. Ким би ви думали?
Як нагадує Новожилов, нинішніми рішалою-смотрящим Олександром Грановським, який, як один з головних підрядників, за 2 роки “освоїв” півмільярда доларів. А в дійсності на табір витратив в кращому випадку мільйонів сто. Про період господарювання Ющенко Новожилов згадує: вже в перший рік його президентства в АП сумками носили гроші за кримські здравниці.
– В “Артеку” дружина Президента відпочивала, регулярно бували діти Ющенко, всі топ-політики тусувалися з дітьми, мамками, няньками і друзями, і за 4 роки ніхто не потонув, не загинув, не отримав травми, – продовжує згадувати Новожилов – хвилюючись так, як ніби це було вчора.
“І коли преса мене запитала, я в свою чергу публічно звернувся до Президента з вимогою зняти Луценка, тому що під виглядом вожатих у мене працювали інспектора міліції у справах неповнолітніх МВС України: куди вони дивилися, коли “в таборі бешкетували педофіли?”.
Після цього знову лечу до Києва, розмовляю з Луценком перед пресою на УНІАН. Ви уявіть: тисячі дітей побували в “Артеку”, і всі батьки в шоці – з тривогою поглядають на дітей: “А чи не було там такого, про що я не знаю?”.
Висуваю ультиматум: або він, Луценко, робить публічну заяву про те, що доказів насильства в “Артеку” немає, або я розповім про те, що відбувається. Там же його підлеглих працювало більше 60 осіб.
Шустер дзвонить – на вечірній ефір запрошує, а я дізнаюся, що у мене вдома на Печерську, де живуть бабуся і дідусь по 90 років, проводиться обшук. З УНІАНу вийшов весь мокрий – серце розболілося, але збираюся до Шустера.
По телефону мені вже сказав Тарасюк, що виданий ордер на мій арешт і порадив: “Їдь до Президента, поки тебе не взяли”. Їду на Банкову. Там Тарасюк, Наливайченко, Ульянченко, і ще пару чоловік. Я їм кричав: “Хлопці, це виходить за рамки здорового глузду – давайте, закінчуйте”.
Тарасюк викликає співробітників Управління держохорони, ті мене беруть і вивозять в Конча-Заспу, і я не потрапляю на ефір, де солістами виступили Монтян і “регіонали”.
Тарасюк говорив, що все що робиться, робиться в інтересах України – Президент в курсі того, що я не винен. Тобто – вони все знали, що нічого з цього наклепу, який лився з екранів, в дійсності не відбувалося!
В голові ще сиділа думка, що це вигідно ПР, але не вигідно Ющенко, як раптом мені Тарасюк прямо говорить: “Коли я прийшов до Ющенка, вони з Азаровим вже все вирішили, я не міг нічого змінити”. Тарасюк був начальником виборчого штабу Ющенка, а Азаров – Януковича.
Добу я провів на держдачі під охороною, звідки мене відвезли в Феофанію. І там фактично був під арештом до завершення виборів. А при Президенті Януковичу в “Артек” прийшли нові люди.
І “заново збудували” все, що до них було побудовано, вкрали все, що сподобалося. У 2010 році мене перевіряло КРУ, але нічого на мене не знайшли. І не могли знайти: на 2009 рік я не мав фінансування, і моїм другом “Артеку” було надано матеріальну допомогу, і я повернув землю, яку у “Артеку” відняли”.
Борис Новожилов добровільно пройшов детектор брехні, і всі принизливі процедури, які проходять люди, що знаходяться під слідством у злочину на сексуальному грунті. Міг би відмовитися, як і інші ВІПи, але розстелив все своє життя перед “важковиками” з ГПУ, розраховуючи довести невинність і притягти фальсифікаторів до відповідальності.
Про те, як “Артек” банкрутували при Президенті Вікторі Ющенку Новожилов розповів тут:
Хто ймовірні замовники “педофільського” фальсифікату?
Віктор Ющенко.
Скандал був вигаданий в адміністрації Віктора Ющенка за участю Валентина Наливайченка (СБУ) і Юрія Луценка (МВС) – такої думки дотримується Борис Новожилов. Ющенко на педофіліах всю свою передвиборчу кампанію побудував.
З книги Дмитра Полюховича: “Вже 14 жовтня 2009 року Президент України починає громити “депутатів-педофілів”. Виступаючи на Волині під час урочистостей, присвячених 67-річчю Української повстанської армії, він, зокрема, заявив: “Коли ми бачим, что один депутат у парламенті – вбиває людей, інший, вибачте, займається педофілією, третій займається скупкою землі… Хіба це політичні лідери нації? Очевидно, ні
“… Про “заняття депутатів педофілією” Віктор Андрійович говорить впевнено, як про доведений факт… 27 жовтня 2009 року, ледь вийшовши з будівлі Центральної виборчої комісії після подачі документів для реєстрації кандидатом в президенти, Ющенко виступив перед масовкою, зібраної біля під’їзду ЦВК: “Коли я говорю про вибори, то це не тільки моя відповідальність, як громадянина Ющенка. Це відповідальність кожного з вас… Щоб потім ми не кусали собі лікті, чому в парламенті педофілія”.
“Чому ж Віктору Андрійовичу так терміново знадобився скандал з горезвісними педофілами? Виявляється, все просто. Щоб повторити сценарій “Зюганов-Єльцин-96″ (тоді Єльцин, маючи на старті мізерні показники підтримки, отримав більше 50% у другому турі – ред), Ющенко в першому турі мав будь-яким способом роздобути друге місце. Те, що лідером цього туру стане Янукович тоді вже ні у кого сумнівів не викликало. Як і те, що головним суперником Ющенко ставала вже Тимошенко”.
Віктор Янукович.
Друга версія полягає в тому, що замовники – та ж група, яка відправила до в’язниці Юлію Тимошенко. Центр прийняття рішень: Фірташ-Льовочкін-Сурков. А головний реалізатор – Олена Лукаш.
Скандал, який мусувався в кулуарах багато місяців, підняли на-гора люди Януковича. Вадим Колесніченко, який першим озвучив дезу, пізніше повідомив в інтерв’ю, що історію про педофілів почув від Олени Лукаш і всього-на-всього вивчив напам’ять текст, який для нього написала партія. І вона ж (партія – через Лукаш) уповноважила його лити бруд на “педофілів з БЮТ”, хоча в тому, що це політтехнологія, він не сумнівався. Першоджерело цих одкровень, на жаль, теж знищене, але згадка збереглося в передруці.
Сам Янукович тримався від скандалу відсторонено, але активність проявляли його люди. Особливо лютували нардепи Віктор Корж та Володимир Сівкович (під тему педофілів він вніс до ВР проект “Закону про хімічну кастрацію”).
Звинувачували в роботі на ПР і адвоката Тетяну Монтян, яка 21 жовтня 2009 року на сторінці в LiveJournal радісно написала: “Юлька реально пролітає на виборах, ще б пак. Це ж діти, а не якесь там бабло”.
Що стосується Сівковича, він не просто озвучував бруд, він курував силовий блок в уряді Азарова. Люди Сівковича з МВС сфабрикували обвинувальну базу в “справі Артеку” за допомогою замовних експертиз.
Можлива також комбінація двох штабів за участю Березовського.
Сайт “МОСТ”, куди Олену Полюхович взяли на невиправдано високу зарплату в 3,5 тисяч доларів приблизно за рік до початку цієї історії, був проектом зятя Березовського Єгора Шуппе.
Там само “мати зґвалтованих” зустріла “чоловіка своєї мрії” – політтехнолога Артема Дегтярьова. А сам нині покійний російський олігарх Борис Березовський не приховував своєї діяльної участі в президентських виборах в Україні 2004 і 2010. Саме він міг переконати Ющенка в доцільності “педофільного скандалу”. Якщо не перемогти у 2-му турі, то передати трон Януковичу (краще йому, ніж трон одержить “Вона”).
Інтереси Януковича з інтересами Ющенко збігалися. Адже по суті Віктор Ющенко і його команда зрадили все, що обіцяв своїм прихильникам Помаранчевий Майдан. Ющенко за ручку повернув Януковича і всю “донецьку мафію” у велику політику, оточивши себе її представниками.
У другому турі виборів 2010 штаби Ющенка і Януковича мочили Тимошенко, як одна команда. А після того як Віктор Уколов склав із себе повноваження, ворогами БЮТ це було сприйнято мало не як визнання в липовому звинуваченні (не став захищатися!). І до сих пір Уколову, як нікому іншому, вороги згадують “справу педофілів”.
А якби не педофільна чорнуха, Тимошенко, цілком могла б стати Президентом. Різниця між Юлею та Федоровичем у другому турі виборів 2010 року становила пару відсотків.
А про роль Березовського, чиїм представником в Україні був його суперник, написав в своїй книзі Дмитро Полюхович: “У 2004-му йшлося про фінансування виборчої кампанії кандидата в президенти Ющенка, гроші на яку нібито переводилися через структури народних депутатів Жванії і Третьякова.
Як після заявляв Березовський, йшлося про 15 млн. доларів банківських платежів і ще неназвану велику суму, передану з рук в руки. З Березовським пов’язували організацію інциденту з вибухівкою під виборчим штабом Віктора Ющенка.
Згідно з однією з версій, це була тільки імітація для підняття рейтингу Ющенка. Відповідно до іншої – бомбу готували справжню, але “під Юлю”…
Дружина Бориса Абрамовича готувала приїзд Березовського в Україну. Але Віктор Андрійович, щоб остаточно не зіпсувати відносин з Росією, включив для БАБа “червоне світло”, хоча раніше, за словами того ж Березовського, обіцяв, що дасть можливість працювати в Україні, щоб бути ближче до РФ і боротися за російську демократію.
Незадовго до початку Нового 2007 року (26 грудня) Березовський дав велике інтерв’ю газеті “Сегодня” про те, що готовий і надалі підтримувати “помаранчеві” сили. У липні 2007 року Березовський організував в Україні гучний демарш. Офіційним приводом для нього стала презентація книги Березовського “Мій Майдан Незалежності”, терміново випущеної українським відділенням його фонду (Березовський ДУЖЕ квапив з її випуском).
З цієї нагоди теж саме представництво Фонду Березовського в Україні організувало спеціальний телеміст з БАБом. Зауважу, що і випуск книги “Мій Майдан …”, і телеміст готувалися Артемом Дегтярьовим і Оленою Полюхович. У 2009 році Березовський припиняє “хитання” симпатій між Ющенком і Тимошенко і робить остаточний вибір на користь Віктора Андрійовича.
Тимошенко він тепер називав “проросійською”, “безпринципною” і так далі. Дивний збіг: у січні 2009 року, за 2,5 місяці до того, як Олена Полюхович почала говорити про “розбещення”, і за півроку до початку “педофілгейта” Борис Абрамович почав кампанію зі знищення рейтингу Юлії Володимирівни”.
Організатори та виконавці. Чим вони зайняті сьогодні?
А де ж зараз всі ці чорні писки і “зливні бачки”, які на ходу складали брудні подробиці не існуючих в природі згвалтувань?
Слідчий Максим Морозов – ховається в Криму, прийнявши російське громадянство. Схоже, заліг на дно, тому що ніякої додаткової інформації про нього знайти не вдалося. Фігурував в люстраційному списку Євромайдану, як один зі слідчих, які брали участь в переслідуванні активістів.
Вадим Колесніченко – щільно влаштувався в анексованому Криму, і гордо називається генеральним секретарем (!) т.зв. “Кримського футбольного союзу”.
В Україні перебуває під слідством за ч 2 ст. 110 КК України (“Посягання на територіальну цілісність України”) і за ч 3 ст. 161 (“Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної приналежності та ін.”) КК. Ще в лютому 2014го цей аморальний суб’єкт відкрито перейшов на бік окупанта і зараз балотується в Севастополі на місцевих виборах – звичайно ж, від путінської “Єдиної Росії”.
Григорій Омельченко – за зраду Тимошенко отримав від Ющенка Героя України, а зараз затіхарився на пенсії. Григорій Омельченко, отримавши свої 30 срібних монет, остаточно поховав себе в політиці. І, схоже, він єдиний з брехунів, хто хоча б отримав по морді.
Дивіться відео – Руслан Богдан б’є Григорія Омельченка по обличчю за наклеп:
Володимир Сівкович – при Януковичі був зам. секретаря РНБО і відповідав за розгін Майдану в Києві 30 листопада 2013 р.. Втік в Москву і там, в 2015-му році, потрапив в аварію, знаходився в реанімації.
Російські блогери писали, що ДТП підлаштовано – мовляв, Сівковича хоче прибрати “КДБ”, як свідка. В Україні він перебував в розшуку, однак зараз посилання на сайті МВС, яке на це вказувало, спорожніло. Такий “розшук” не заважає Сівковичу розпоряджатися майном в Україні – свою частку в оборонному підприємстві Чернігівський радіозавод він вигідно продав в 2016 році.
Віктор Корж – цей екс-міністр України у справах молоді та спорту тему “педофілів з БЮТ” педалював аж до початку євромайдану.
Але на виклики в ГПУ жодного разу не з’явився. Що дивно для генерал-майора МВС, яким є Корж (хоча, який він генерал – жодного дня не пропрацював у міліції). Розповідаючи ЗМІ про три “педофільські” квартири на Березняках в тому ж будинку, де знаходиться центр допомоги сиротам, переслідував особистий інтерес. “Артеківці” кажуть, що Корж мстився за те, що дирекція не дала йому взяти участь в дерибані майна табору. Зараз “пристроєний” там само, де пропрацював більшу частину життя – в фізкультурно-спортивному товаристві “Динамо” числиться першим заступником. Опоненти звинувачували його в крадіжці майна “Динамо”.
Адвокат Андрій Циганков – нині захищає олігарха Олександра Онищенка і так само тимчасово проживає за кордоном. Він знову зосереджений на компроматі, але тепер проти Порошенка.
Минулої осені був затриманий в аеропорту. СБУ заявила про зв’язок між газовими схемами Онищенко та офісом Циганкова. Вважає його причетним до легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом. Але Циганков називає це тиском.
Артем Дегтярьов – екс-керівник українського відділення “Фонду громадянських свобод” (Фонд Березовського) і співмешканець “мами згвалтованих дітей”, виступивши в останній раз по гучній темі педофілів навесні 2010-го, розчинився в тумані.
Зліва направо: “психолог” Гридковець, мама “згвалтованих дітей” Полюхович, політтехнолог Артем Дегтярьов.
Використавши Олену, Артем Дегтярьов зник з інформаційного простору, і, схоже, з життя жінки. Місцезнаходження на сьогодні невідомо.
Тетяна Монтян – захищає журналіста Гужву, підставленого Генпрокуратурою (під управлінням все того ж Юрія Луценка). Як і Вадим Колесніченко, називає владу в Україні “фашистською”, але не страждає від фашистів в Києві. Про свою роль в “підставі” з “педофілами з БЮТ” вважає за краще не згадувати.
У 2015 році Монтян, а разом з нею і нинішніх нардепів з Блоку Петра Порошенка – журналістів Лещенко і Найєма (авторів публікації, з якої країна вперше дізналася про “справу педофілів”) звинуватила в скотстві київський критик і громадський активіст Алла Князєва. Відповіді – ні від депутатів-євроінтеграторів, ні від антимайданівця Монтян – на звинувачення Князєвої не було.
Людмила Гридковець – сьогодні цей “православний психотерапевт”, про яку Полюхович написав в своїй книзі, що все, що вона змогла подужати по психології – факультатив, є деканом факультету психології в Київському інституті бізнесу і технологій (приватний навчальний заклад). Продовжує в Україні справу російської божевільної Ірини Цезар. Захищаючи “православні скріпи”, Гридковець “довела”, що нетрадиційна секс. орієнтація – це вірус, здатний проникати в психіку “через неконструктивний взаємодії зі світом і богом”! Про це вона заявила перед останнім Київ-прайдом в ефірі “Радіо Марія”
Вищезазначена Алла Князева розповіла “ОРД”, що Гридковець неодноразово притягувалася біглим слідчим Максимом Морозовим з метою фальсифікації кримінальних справ по накатаній методиці (безпідставне обвинувачення в розбещенні дітей).
Зокрема, до сих пір відбуває покарання десь в “ЛНР” (після початку бойових дій українська колонія виявилася на непідконтрольноій території) київський айтішник Євген Косенко. Нібито Гридковець і на суді визнала, що вона не є фахівцем в області дитячої психології (т. 2, а. С. 156-157 кримінальна справа № 1-180 / 10), що не завадило вліпити “батькові-педофілу” 10 років.
“Негідником Морозовим – в співавторстві з повною ідіоткою Гридковець, яка називала себе психологом, була розроблена схема, по якій можна замовити будь-якого неугодного і за певну суму засудити до тривалого тюремного терміну за принизливою статтею – педофілія. Морозов-Гридковець почали з сусіда Гридковець, у якого мадам – пришелепкуватий психолог – вирішила рейдернуть квартиру”, – написала Князєва.
Ситуація виглядає схожою на справу Полюховича: всі експертизи показали, що дитину ніхто не чіпав, а слідчий “довів провину”, базуючись на розмірковуваннях виховательки дитини і “психолога” Гридковець.
Міліціонери, що називається – валялися під столом, читаючи це: “Про те, що чоловік розбещує свою дочку, здогадалася, коли дитині було 10 місяців. Дитина уві сні стогнала, як доросла жінка при сексі”.
Приблизно таку ж маячню, в якості опису статевих актів, видавали “потерпілі” зі схваленням Гридковець в “справі педофілів з БЮТ”.
Чи варто ворушити цю стару справу, якщо навіть багато оббріханих не хочуть згадувати про неї?
Варто.
Бо куди більше конкретних персон в “артеківському” скандалі від дій політичних кілерів постраждали законність і демократія.
Постраждав виборець, якого “використали” по повній. Ганебні політтехнологи нікуди не поділися. Вони продовжують красти майбутнє у наших з вами дітей.
