“Нові контракти” для військових – це мєрзость, це реально мєрзость. І ось чому.
1
Влада перекладає відповідальність на нас самих: замість БЕЗУМОВНОГО “дякую за довгі роки служби” – ось тобі нова дилема: “або підписуєшся на крихти з панського столу, або не підписуєшся і сам, кріпаче, винен”.
2
Влада свідомо та навмисно “розділяє і владарює”, шматує: одні порахують і підпишуть одне, інші – інше, треті – нічого. Замість спільного обурення будуть шматочки з різним обуренням через різні види несправедливості.
3
Ну і звісно, повністю провалилися між сторінками контрактів саме ті, хто в 2022-му прибігли першими захищати себе і державу. Знову виявилося, найвигідніше тим, хто ухилявся якнайдовше, а відповідальних – кинули.
Наприклад, якщо я зараз підпишу контракт іще на два роки, то в результаті я прослужу шість з половиною років, а вийду приблизно тоді і з тією ж відстрочкою, що й той, хто прийшов аж зараз і підпише те саме.
Таким чином, оті нещасні місяці відстрочки за шість із гаком років служби в ЗСУ придадуться хіба для того, щоб за той час терміново мутити мутки чи шукати бронь?
Але я хочу (бл*дь) ПОЧЕСНОГО звільнення з почуттям виконаного обов’язку, а не терміново мутити мутки чи шукати бронь за мізерну відстрочку після шести років з гаком.
АТОшникам додають іще АЖ по місяцю відстрочки за рік. Це знущання.
***
Найцинічніше, що при цьому в комунікаціях вони (представники влади, – ред.) вічно використовують слово “справедливість”, якраз просуваючи несправедливість.
Особисто мені, котрий прийшов у військо, у лютому 2022 року, зараз краще просто служити далі “до демобілізації” й нагадувати: держава знову пробує обманути саме тих, кому, скоріш за все, й завдячує своїм досі-існуванням.
Матюк матюк матюк матюк.
Артем Чапай, військовий, письменник, перекладач
