Все повернулося на круги своя. Жорстко, чітко, відверто
Ніяких сторонніх реформаторів – навіть безталанних – більше не потрібно. Призначення на ресурсні посади? Тільки своїх – тих, що вміють носити владні портфельчики). І здатні хвацько схемачити, витончено приховуючи це від всяких активістських “дронів над прокурорськими будинками”.
Втім, а хіба треба ще приховувати нетрудові доходи?. Звільнення голови УЗ Балчуна символізує закінчення короткої епохи. Безглуздо точково запрошувати реформаторів. Прізвища, навички, здатності і мотивації неважливі. Система їх швидко дискредитує, знерухомить і показово прожує.
Сенс з’являється лише, коли є ефективний командний Кабмін. І крутий диригент. Не про Гройсмана та Яценюка мова, здатних тільки роздавати квоти на тіньове годування … Це і називається відокремлення. Поволі, непомітно, крок за кроком.
Демонстративно капсулюємо свою Систему. Від зовнішніх партнерів. Від їх слів і пропозицій. Вони явно нас дратують. Занадто багато претензій і вимог прозорості / конкурентності / демократичності. Ми ж хочемо від них тільки одного – грошей. Багато грошей. Безкоштовних грошей.
Не інвестицій, але гуманітарки. І ще – усміхненого мовчання. І схвалення всього того, що ми тут ліпимо / будуємо / фантазуємо. Адже ми на передньому краї антиросійського фронту …
Взаємне розчарування. Це я ще м’яко кажу. Не зовсім, звичайно, зрозуміло, навіщо взагалі потрібно було так захоплюватися “чужими”? Реально своїх спеців не було? Але зараз ми проживаємо стадію ганебного вигнання вчорашніх реформ / кумирів.
Початкова стадія пост / революційних сподівань привела в топ-кабінети багатьох теоретиків. Польських, грузинських, наших колишніх. Всі вони відрізнялися підвищеною балакучістю, хорошою самопрезентантністю і … порожнечею. Вони губилися, нікого не знали, швидко потрапляли в оборот кмітливих тіньовиків.
Друга стадія полягала в тому, що нові політико / корупційні групи заходили в галузі і підминали всіх цих прибульців. Як Балчуна в УЗ. Людина майже не працювала. Або просто з’їдали як Яресько, Квіташвілі, Сакварелідзе, Згуладзе.
Потім сталося відновлення Системи в її класичному кулуарно / рішальному вигляді і нахабне пожирання тих, хто реально зачепився за роботу. Як Углава в НАБУ. Є сумніви, що його готують до ганебного виходу?
Попутно, звичайно, тут ще сидять великі “специ”. Як той же супер / поляк з крим / минулим Новак в Укравтодорі. Чому сидить? Тому що свій. Понятійний …
Питання в тому, що далі?. Стратегія яка? Адже ми занадто сильно залежні від наших партнерів. Не в грошовому сенсі навіть, а ціннісному мабуть.
У нас не вийде побудувати “Білорусь / лайт”. Трохи самоізолюватись. Занадто сильно загрузли тут західняки. І їх роздратування буде наростати. Адже хлопці чудово розуміють, що таке нинішнє “українське керівництво”?. Хочеться відчути себе новими ізгоями? Мати мінімум комунікацій?.
